11 липня 2006 року в Клубі Кабінету Міністрів України відбулася звітна прес-конференція міністра охорони навколишнього природного середовища України Павла Ігнатенка.

Оскільки зі звітом можна ознайомитися на веб-сайті Мінприроди (http://www.menr.gov.ua/), представники ЗМІ запропонували міністрові “скоротити” частину звіту і продовжити зустріч у форматі “запитання-відповіді”.

Отже, публікуємо фрагменти виступу П.Ігнатенка і відповіді на запитання журналістів.

Як ви знаєте, згідно з Рішенням Уряду та Президента України всі міністерства та відомства органів державної влади проводять публічні звіти щодо виконання планів, затверджених Урядом на виконання програми дій “Назустріч людям”. І сьогодні я хотів би стисло, акцентуючи увагу на найголовніших моментах, поінформувати про дії та роботи, виконані Міністерством охорони навколишнього природного середовища України у першому півріччі 2006 року.

Найголовніше, що я хотів би відзначити: міністерство переживало дуже непростий період. За рік воно зазнало серйозних змін. Коли мене було призначено півтора роки тому на посаду міністра, міністерство знаходилося у вигляді Міністерства охорони навколишнього природного середовища, без складової природних ресурсів. Окремо функціонував Державний комітет природних ресурсів, який ще раніше був штучно відокремлений від міністерства. Тому так вже склалося, що весь минулий рік найголовнішим завданням нашої структури було об’єднання, інтегрування всіх природних ресурсів у складі або за координацією міністерства. І це було зроблено.

У першій половині минулого року ліквідовано і введено до складу міністерства Держкомітет природних ресурсів, який став невід’ємною частиною міністерства. А це – питання, пов’язані з надрокористуванням, забезпеченням держави приростом запасів сировини, видачею ліцензій на користування надрами і все, пов’язане з проблемами регулювання і контролю в цій сфері.
Окрім того, минулого року було підписано Указ Президента щодо координації і спрямування діяльності комітетів, які були підпорядковані або входили до сфери інтересів, сфери контролю аграрного напряму – Держводгоспу, Держкомзему і Держлісгоспу Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

І таке рішення показало, що в Україні відбулися значні зміни у підходах, в орієнтації на стратегію сталого розвитку, коли державою визначено одним зі стратегічних напрямків – забезпечення, збереження і раціональне використання природних ресурсів. І тому зараз нам працювати дуже комфортно, ефективність значно збільшилася, в першу чергу, по всіх напрямках роботи комітетів.
Я зупинюся на ключових моментах діяльності Міністерства. Розширений звіт Міністерства розміщено у нас на сайті і буде надруковано у ЗМІ. Він досить великий, охоплює значні обсяги робіт, що стосуються всіх напрямків діяльності.

Що стосується головного напрямку – розвитку законодавства, який є невід’ємною частиною та основою діяльності міністерства, то за звітний період, в результаті взаємодії Міністерства з питань законотворчої діяльності з Секретаріатом Верховної Ради України, її профільними комітетами було прийнято 8 урядових законопроектів, основним розробником яких є Мінприроди України, а саме: ратифіковано Європейську ландшафтну конвенцію; внесено зміни до статті 240 Кримінального кодексу України щодо порушення правил охорони надр; затверджено Загальнодержавну програму “Питна вода України”; оголошено природні території міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення; внесено доповнення до статті 57 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності у сфері надрокористування; прийнято Закон про благоустрій населених пунктів; внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із законодавчими актами України у сфері ліцензування; затверджено Загальнодержавну програму розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року.

Новоприйняті закони України з питань екології спрямовані на вдосконалення природоохоронного законодавства та його гармонізацію з міжнародним екологічним законодавством.

Основним завданням у законотворчій сфері для міністерства було максимальне адаптування та інтеграція до європейського законодавства, до європейських вимог, до європейського рівня. Я хотів би подякувати народним депутатам минулого скликання, які внесли на розгляд дуже важливі законопроекти. У деяких моментах вони були кращими, ніж розроблені паралельно в Мінприроди.
У результаті закладено правове забезпечення впровадження положень і принципів Європейської ландшафтної конвенції на території України, ефективності державного регулювання у сфері надрокористування, забезпечення споживачів якісною питною водою, збереження природних лікувальних ресурсів, лісового фонду України, тваринного світу, а також попередження погіршення екологічного стану довкілля під час використання небезпечних для навколишнього середовища хімічних речовин.

Незадовільний екологічний стан Чорного та Азовського морів, викликаний значним перевищенням рівня антропогенного навантаження на морські екосистеми над їх здатністю до відновлення, обумовив визначення такого пріоритетного напрямку діяльності Міністерства, як запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану.

Розроблено законопроект “Про прибережну смугу морів”. Метою законопроекту є визначення засад державної політики щодо забезпечення інтегрованого управління екологічно вразливими територіями – прибережними смугами морів на основі узгоджених дій на державному, регіональному, місцевому рівнях із урахуванням різноманітності природних ресурсів та економічного розвитку.

Підготовлено проект Закону України “Про ратифікацію Протоколу про збереження біорізноманіття та ландшафтів Чорного моря до Конвенції про захист Чорного моря від забруднення”.

Підготовлено та направлено до Кабінету Міністрів України щорічний звіт про стан виконання Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів (затверджено Верховною Радою України у березні 2001 року).

Міністерством забезпечується реалізація міжнародних домовленостей в рамках діяльності керівного органу Конвенції про захист Чорного моря від забруднення – Комісії з захисту Чорного моря від забруднення.

Підготовлено Концепцію охорони вод України, в якій знайшли відображення основні засади управління водними ресурсами, визначені у Директиві 2000/60/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС від 23 жовтня 2000 року.

Це був дуже важливий напрямок у роботі міністерства. Тому з точки зору фінансування природоохоронних заходів у 2005-2006 рр. було зроблено все, аби кошти в першу чергу спрямовувалися на ті об’єкти та підприємства, які забруднюють Чорне й Азовське моря. Це стосується комунальної сфери, заміни очисних споруд, щоб громадяни України могли безпечно і з повною ефективністю використовувати той серйозний рекреаційний потенціал, який у нас є.

Розроблено і погоджено із зацікавленими центральними органами виконавчої влади та здійснено правову експертизу Мін’юстом проекту постанови КМУ “Про затвердження Стратегії виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат”.

З метою розвитку природно-заповідної справи на основі системного врахування природоохоронних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, а також міжнародних зобов’язань держави, підготовлено та видано Кабінетом Міністрів України розпорядження від 08.02.06 р. № 70-р “Про схвалення Концепції загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року”.

Це був один із основних напрямків роботи міністерства – збереження і рішуче збільшення заповідних територій від загального відсотка території України. У нас є чіткі завдання до 2020 року – збільшення заповідних територій України до 10%.

Це відповідає європейським вимогам, і у нас такі можливості є. Зараз на це спрямовані роботи фахівців-науковців, виділяються кошти. Одне із основних завдань – припинення змін меж і приведення у відповідність тих меж заповідних територій, які були прийняті раніше. Були проведені перевірки спільно з Генпрокуратурою та іншими органами виконавчої влади для того, щоб зберегти території та зробити все, аби найближчим часом були винесені межі в натурі (на місцевості); кожен заповідник отримав акт користувача.

Підготовлено та подано на погодження зацікавленим центральним органам влади, Національній академії наук України та Українській академії аграрних наук проект Загальнодержавної програми розвитку заповідної справи на період до 2020 року.

На виконання Указу Президента України від 23.05.05 р. № 838 “Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні” та доручення Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 р. № 26614/1/1-05 підготовлено проект рішення Кабінету Міністрів України від 07.03.2006 р. № 9745/1/1-06 щодо встановлення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду в натурі (на місцевості) та нанесення їх на відповідні планово-картографічні матеріали.
Затверджено Мінприроди України (від 16.02.05 р. № 67) та зареєстровано в Міністерстві юстиції (від 11.03.05 р. за № 298/10578) наказ “Про затвердження інструкції про зміст та складання документації державного кадастру територій та об’єктів ПЗФ України”.

Здійснювалися заходи з реалізації Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки та Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні в частині створення об’єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, було погоджено із зацікавленими центральними органами виконавчої влади та відомствами матеріали до Указу Президента України “Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення” (від 12.09.05 р. № 1238/2005), яким оголошено одинадцять заказників загальнодержавного значення загальною площею 9733,5 га.

Закінчується підготовка матеріалів до проекту створення національних природних парків Приазовського, Нижньодністровського, “Голосіїв”, “Гранітно-степове Побужжя”. Доопрацьовуються матеріали до проекту створення Тарханкутського природного заповідника.

Я хотів би зупинитися на проблемі національно-природного заповідника “Гранітно-степове Побужжя”. У нас склалася дуже складна ситуація з погодженням запуску Ташлицької гідроакумулюючої станції. Позиція Міністерства незмінна, ми робимо все, аби не допустити підняття рівня Олександрівського водосховища, і подали, відповідно до Указу Президента, проект про створення заповідного національного-природного парку “Гранітно-степове Побужжя”.

Особливу увагу на даний час я приділяю створенню заповідника “Голосіїв”, який би включав у себе Голосіївський ліс, заплави Дніпра і славнозвісну Конча-Заспу, про яку вже важко навіть думати, не те, що на неї дивитися.

Основне завдання сьогодення – зберегти всі унікальні території, що знаходяться безпосередньо в серці України, біля столиці.

Підготовлено та направлено на узгодження із зацікавленими міністерствами та відомствами проект Указу Президента України „Про розширення території національного природного парку “Вижницький”. Фінансове забезпечення наукових заходів у рамках Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні (“Заповідники”) завершилося у 2005 році.

У цьому напрямку ми зробимо все, аби не тільки зберегти той самий рівень фінансування, але й суттєво його збільшити, щоб при підготовці бюджету 2007 року цей напрямок був забезпечений повністю.

Щодо Державної програми моніторингу навколишнього природного середовища. На виконання постанови Верховної Ради України від 20.02.2003 р. № 565-IV “Про рекомендації парламентських слухань щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в Україні” та відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. № 992-р “Про схвалення Концепції Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища”, Мінприроди разом із суб’єктами моніторингу довкілля розроблено проект Державної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища. Зазначений проект включає загальнодержавні пріоритетні завдання та заходи, які спрямовані на реалізацію цілей моніторингу в масштабах країни. На виконання цих завдань мають бути спрямовані й регіональні програми, що фінансуються з місцевих бюджетів.

З метою впровадження стратегії і плану дій державної системи моніторингу довкілля на рівні адміністративно-територіальних регіонів, підвищення рівня виконання її основних функцій, спрямованих на забезпечення потреб органів державного управління, місцевого самоврядування та громадськості в оперативній і достовірній інформації про стан навколишнього природного середовища України, розроблено та затверджено в установленому порядку Методичні рекомендації з питань створення систем моніторингу довкілля регіонального рівня. Основними завданнями регіональних систем моніторингу довкілля (РСМД) є: забезпечення функціонування інфраструктури РСМД на основі інтеграції елементів відомчих мереж в єдину систему; організація систематичних спостережень за станом складових довкілля та виявлення зон екологічної небезпеки; створення та ведення баз інформаційних ресурсів РСМД; застосування механізмів оцінки та прогнозування стану довкілля з метою підготовки інформації для прийняття управлінських рішень тощо.

Іншими словами, об’єктивна й сучасна система моніторингу охорони навколишнього природного середовища, якої не вистачало Україні у тому обсязі, який повинен бути, є важливим напрямком, переоцінити який дуже важко. Адже від інформації, що надходить до міністерства, залежить і прийняття рішень щодо визначення пріоритетів на наступний рік, і реагування на загрози, які можуть виникати.

Зараз іде процес інтеграції всіх учасників моніторингу. У нас близько 14 міністерств і відомств займаються моніторингом, але ця інформація не узагальнюється. Тому наше завдання – найближчим часом, до вересня, після підготовки на регіональному рівні всіх необхідних заходів – звести всі інформаційні потоки від інших міністерств та відомств до Міністерства охорони навколишнього природного середовища з метою повного, практично “он-лайнового” моніторингу навколишнього природного середовища і прийняття рішень на наступні роки.

Окрім того, в цьому напрямку було підготовлено Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища за 2 роки. На відміну від минулих років, коли доповідь йшла із затримкою рівно на 1 рік (Держкомстат і різні інформаційні джерела не дозволяли оперативно реагувати), Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища за 2005 рік ми зробили цього року. Наше завдання – фактично через 2-3 тижні після закінчення року показати країні реальну ситуацію в сфері довкілля за рік, що минув.

За період роботи діючого складу Кабінету Міністрів України було здійснено державну екологічну експертизу наступних нормативно-правових проектних матеріалів: закони України – 8; постанови КМУ – 4; розпорядження КМУ – 4; державні будівельні норми – 6; відомчі будівельні норми – 4; національні стандарти – 9; проектні матеріали – 76; інше (правила, методики, інструкції і т. ін.) – 15.

Щодо питання економіки природокористування. Міністерством здійснюються заходи щодо впровадження еколого-економічних реформ у рамках стратегії сталого розвитку, зокрема неухильного дотримання в практичній діяльності принципу “забруднювач платить” із забезпеченням прозорості та ефективності використання коштів на природоохоронні заходи.

Підготовлено проект постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, яка затверджена 21.07.2005 р. за № 626.

Завдяки її виданню надходження коштів від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища до Державного та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у 2006 році очікується в сумі 771,5 млн грн, проти 328,9 млн грн, передбачених у зведеному бюджеті на 2005 рік, тобто надходження збільшаться у більш, ніж 2,3 рази.

Таким чином, зазначене збільшення надходження коштів до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів дозволить суттєво збільшити реалізацію природоохоронних заходів, у першу чергу, будівництва каналізаційних очисних споруд, об’єктів поводження з відходами та інших комунальних об’єктів. Зазначене сприятиме покращенню не тільки екологічної, але й соціально-економічної ситуації на місцях.

Міністерством розроблено ряд нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення функціонування Державного фонду охорони навколишнього природного середовища:

1. До постанови Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 634 “Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища” внесено зміни, затверджені у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2006 р. № 462.

 2. З метою використання коштів за бюджетною програмою Державного фонду 2401320 “Фінансова підтримка природоохоронної діяльності, у тому числі через механізм здешевлення кредитів комерційних банків” Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 29 березня 2006 р. № 375 “Про використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища”.

Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що використання у 2006 році коштів, передбачених державним бюджетом для фінансової підтримки природоохоронної діяльності, у тому числі через механізм здешевлення кредитів комерційних банків, здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2005 р. № 773 “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету на здешевлення кредитів для здійснення природоохоронних заходів”.

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 493 затверджено Порядок використання у 2006 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.

Я хотів би сказати кілька слів про механізм здешевлення кредитів. На цей механізм ми покладаємо дуже велику надію. Питання про створення нових підприємств з переробки та утилізації відходів, інших напрямків – це і є той механізм, який дозволить залучити бізнес та підприємців до цієї роботи. І ми пропонуємо їм брати кредити, а Міністерству – брати на себе зобов’язання зі сплати відсотків за цими кредитами. Ефективність цього напрямку поки що важко оцінити, але програма запущена, і ми будемо чекати її реалізації.

Законом України “Про екологічний аудит” (стаття 25) методичне забезпечення організації еколого-аудиторської діяльності покладено на Мінприроди. Одним із напрямів реалізації вищевказаної статті є сертифікація і реєстрація Мінприроди екологічних аудиторів та юридичних осіб, які мають право на здійснення екологічного аудиту.

Для цього в Міністерстві створено Комісію із сертифікації екологічних аудиторів.
На даний час за результатами кваліфікаційних іспитів та згідно з наказами Мінприроди кваліфікацію екологічного аудитора присвоєно 68 фізичним особам.

До Реєстру екологічних аудиторів та юридичних осіб, які мають право на здійснення екологічного аудиту, внесено 25 юридичних осіб.

Згідно з законом, прийнятим минулого року, будь-який об’єкт, що йде на приватизацію або здається в оренду, обов’язково повинен проходити екологічний аудит.

Перший крок, зроблений у цьому напрямку – це екологічний аудит, який було проведено стосовно приватизації “Криворіжсталі”. Я дуже сподіваюсь, що цей механізм буде об’єктивним і професійним та дозволить будь-якому підприємству звертатися до незалежних екологічних аудиторів для проведення такої роботи...

ЗМІ: Як відомо, Миколаївська облрада 6 липня прийняла рішення про переведення 27 гектарів ландшафтного заповідника у відання Мінпаливенерго. Якою є економічна доцільність затоплення цієї суперечливої території? Як Ви прокоментуєте рішення Миколаївської облради про виведення 27 гектарів з точки зору законності?

П.І.: – З точки зору законності свої остаточні рішення може виносити тільки суд, правоохоронні органи. Але я вважаю його незаконним. Мінприроди зробило певні дії щодо оскарження цього рішення і буде робити їх надалі. Тим більше, що після першої спроби спільно з Прокуратурою було подано протест на винесене рішення. Позиція дуже проста і зрозуміла, вона протягом року не змінювалася: ми категорично проти підняття рівня Олександрівського водосховища. І поки в мене на цій посаді вистачить сил, я буду робити все, аби цей проект не знищив територію, яка, на мій погляд, є унікальною на рівні не лише європейському, а й світовому. Тому зараз вже внесено на погодження з міністерствами і відомствами проект розпорядження щодо призупинення будівництва Ташлицької ГАЕС. Я переконаний, що це питання не тільки природоохоронне, а й цивілізаційне – наскільки у нас в країні взагалі є здоровий глузд, європейська свідомість і розуміння того, що є національним надбанням і надбанням природи.

Мова йде про унікальний природний ландшафт. Тому можна говорити про види комах, рослин і тварин, які там знаходяться. Можна говорити і про козацькі пороги, і про інші важливі і значимі для держави речі. Але я хотів би підкреслити, що є таке поняття, як унікальний природний ландшафт, який не змінювався тисячоліттями. І наш святий обов’язок зберегти його для майбутніх поколінь. Нашу позицію підтримує й Мінкультури... Тому ми мали дуже неприємний і серйозний конфлікт з Мінпаливенерго, який триває і досі.

А щодо рішення Миколаївської облради – ми будемо всіма законними засобами впливати на те, щоб воно було скасоване.

ЗМІ: Окресліть, будь ласка, більш чітко свою позицію відносно Ташлицької ГАЕС, яка має бути запущена 1 серпня. Мінприроди за підтоплення чи проти підтоплення, чи за те, щоб далі не підтоплювалася територія парку?

П.І.: – Я не проти добудови Ташлицької ГАЕС, це теж треба зрозуміти, але я переконаний, що є варіанти, які би дозволили і запустити ГАЕС, і зберегти природу, не затоплюючи хвостову частину Олександрівського водосховища.

Я ставлю питання про сам підхід до цього проекту і зміну шляхом мораторію на запуск і проведення додаткової експертизи урядовою комісією для того, щоб знайти все ж таки альтернативні варіанти добудови цієї станції. А що стосується збільшення рівня, то двічі на рік відбувається природне збільшення рівня завдяки паводкам. І в квітні місяці так і сталося – було підняття рівня до 14 метрів. Але зараз іде мова про те, чи дасть можливість станція піти цьому рівню, чи вона залишить на цьому рівні. Фактично ніхто не каже про те, щоб його збільшувати, він залишиться на природному рівні. Але це нас не влаштовує. Тому я не хочу говорити про ефективність цього проекту, його економічну доцільність, якщо ставити на терези дві речі, про які ми кажемо, то вони непорівнянні.

Я поставив питання, що на знак протесту піду з посади міністра, бо вважаю це принциповою позицією, яка повинна бути підтримана всім суспільством і всім Урядом. Ну це, можливо, трішки недоречно в даній ситуації щодо звільнень…

ЗМІ: Яким чином Ви збираєтесь утворити Національний парк в Голосієво, якщо, наприклад, у Конча-Заспі й досі ведуться намиви, і протягом 2 років нічого не було зроблено, а в самому Голосієвсьому парку вирубуються дерева під житлові комплекси?

П.І.: – Для того, щоб унеможливити продовження намивів територій, потрібно надати цій території вищого статусу. І нами подано проект Указу Президента про створення Національного парку “Голосієво”. Наукове обґрунтування представники екологічної громадськості знають.

Ми дуже потужно працюємо у цьому напрямку, нами проведена робота з усіма надрокористувачами, з представниками адміністрації міста Києва, Київської обладміністрації. Я, знову ж таки, зроблю все для того, щоб було прийнято рішення про створення заповідника національного значення. Тоді й ступінь відповідальності за те, що там відбувається, і заходи, які можуть вжити контролюючі органи, будуть набагато серйозніші, ніж зараз. Ми б’ємося над вирішенням цієї проблеми вже рік. Вводили мораторій на намиви… На жаль, у всіх, хто працює на дамбі, є законні рішення місцевих органів влади. Найбільш типове формулювання у цих рішеннях на погодження намиву території звучить дуже просто – “виділення земельної ділянки, покритої водною гладдю”. Тобто, коли приймалося рішення, то фактично вказувалося, що це – лише земельна ділянка, вкрита всього-на-всього водою. Це така хитрість. Протести Генпрокуратури і рейди інспекції не дають такого ефекту, якого би мені хотілося.

Хоча не можна сказати, що нічого не зроблено. Нам вдалося минулого року зменшити намиви територій майже в 3,5 рази в порівнянні з 2004 роком. Але вони пов’язані з питанням збільшення штрафів.
 
Урядом було прийнято відповідну постанову щодо збільшення штрафів і такс (від 10 до 100 разів) за порушення у сфері навколишнього природного середовища. Вона не вступила в силу, але я сподіваюся, що буде підписана Прем’єр-міністром і вийде у світ. А при тих вимірах штрафів і покараннях, які діяли до цього моменту, заплатити штраф за забруднення відходами було набагато дешевше, ніж везти відходи на полігон.

І те саме по водному кодексу. Штраф у розмірі 119 грн за несанкціонований намив нікого не лякає, його із задоволенням платять або не платять, мотивуючи законністю прийняття рішень.

Я не хотів би говорити, що все робиться незаконно, але на сьогодні є тільки три виходи з цієї ситуації. Перше – це збільшення відповідальності за подібні дії, друге – прийняття і затвердження рішення про створення природного парку “Голосієво” і надання йому статусу національного. І третє, можливо, найголовніше – вимагати від влади міста Києва і Київської області створення єдиного плану упорядкування територій.

Хаотичну забудову не тільки Конча-Заспи, а й інших територій водного фонду, неможливо вирішити без єдиного плану забудови, який би пройшов екологічну експертизу, громадські слухання і погодження міністерствами. Тільки після цього там можна щось робити, а не так, як зараз відбувається – хто зміг отримати якийсь дозвіл або рішення місцевої влади, той і забудовує. Тому в цьому напрямку ми працюємо. Я думаю, що Національний парк Голосієво буде створено.

ЗМІ: Чи підписана угода про розподіл продукції з “Венко Інтернешнл лімітед”? Якщо ні, то чому? Чому стільки часу пройшло і ніяких змін?

П.І.: – Угода про розподіл продукції не підписана. Вона розробляється Міністерством економіки, бо нашим завданням було провести конкурс по визначенню переможця. Ми переможця визначили, а далі процедура така: Мінекономіки розробляє проект угоди, входить безпосередньо у взаємовідносини з переможцем конкурсу, відпрацьовує цю угоду, погоджує її, дискутує і виносить на розгляд Уряду для підписання.

Постановою Уряду прийнято рішення щодо зобов’язання підписання угоди про розподіл продукції до кінця цього року.

Я своє бачення висловив на минулому засіданні Уряду: я виступаю за те, щоб ці темпи були прискорені, аби угода була підписана у найближчі два-три місяці.

Це моя позиція. Я переконаний, що з точки зору реалізації заходів щодо енергетичної безпеки ми не можемо втрачати цілий рік! Адже підписання угоди в кінці року означатиме, що ми втрачаємо ще один рік, бо взимку там ніхто працювати не буде.

Я виходжу  з пропозицією тільки в межах своєї компетенції і своїх повноважень. Ми провели конкурс, настільки відкритий і прозорий, наскільки це дозволяло українське законодавство. Я за це ручаюся, бо це для мене принципово. Ми передали всі матеріали Уряду, а Уряд, наскільки я розумію, в особі Мінекономіки працює над угодою.

ЗМІ: Чому при проведенні конкурсу на розробку Прикерченської ділянки континентального шельфу Чорного моря не були включені до конкурсних умов обсяги компенсаційної продукції? Ви ж знаєте, що при наявності у американців у даному випадку уяви, вони можуть залишити Україну без жодного нафтодолара, добутого на нашій території?

П.І.: – Цього не відбудеться, бо всі взаємовідносини між державою і переможцем конкурсу регулюються угодою про розподіл продукції, яка зараз відпрацьовується. Угода, яка буде підписана, є основою цих взаємовідносин. У ній будуть прописані такі умови, які пропонує держава, і виконання яких вона вимагатиме від переможця конкурсу.

ЗМІ: А чому ми спочатку продаємо, а потім визначаємося, як бути далі?

П.І.: – Ми не продаємо, ми оголошуємо переможця конкурсу – того, хто запропонував найкращу програму. А вже деталізація цієї угоди буде підписана Урядом і державою в особі, можливо, Мінекономіки або Прем’єр-міністра з переможцем конкурсу. Так робиться в усьому світі, це загальна практика. Єдине, що я можу зараз сказати абсолютно чітко: нами (Міністерством – ред.) на базі досвіду, отриманого після проведення цього конкурсу, внесено деякі поправки, деякі пропозиції.

По-перше, до того як проводити конкурс потрібно розробляти проект угоди, щоб учасник конкурсу бачив, які основні стратегічні питання вже будуть в неї закладені. На жаль, на прикладі цього конкурсу можна констатувати – такого проекту угоди не було, і тому зараз я не виключаю можливості того, що вона не буде підписана.

ЗМІ: Якими можуть бути наслідки цього?

П.І.: – Я сподіваюся, що угода буде врегульована і підписана на користь держави. Якщо ні, то наслідки будуть негативними. Тим більше я запропонував Уряду не проводити поки що наступного конкурсу по Скіфській площі, а подивитися, як розвиватимуться події по Прикерченській ділянці, як буде підписана ця угода, як вона буде працювати.

Дуже непросту роль у цій сфері (як і в інших) відіграє загальнополітична ситуація в країні. Бо, на жаль, де-юре звучить – “в якості в.о.”, і тому дуже серйозно “підвисла” взаємодія з міжнародними організаціями та іншими країнами. У нас планувалося підписання ще трьох меморандумів на червень-липень по Кіотському протоколу з урядами Франції, Португалії...

ЗМІ: По Кіотському протоколу. Коли буде створено Національну систему оцінки викидів, систему обліку викидів та інфраструктуру для реалізації проектів? Чи створено механізми, щоб почати торгувати квотами, ринок квот?

П.І.: – У цьому питанні є два основні напрямки. Перше – це той профіцит квот, який є у нас ще з 1990 року, і який ми не використовували. Держава повинна прийняти рішення щодо їх подальшої долі. Я буду пропонувати проведення пілотного проекту з продажу частини квот на відкритому аукціоні. На жаль, у нас за збігом обставин – вибори і складна політична ситуація – не відбулося засідання Ради Національної безпеки і оборони з цього приводу. Хоча саме на цьому засіданні я хотів запропонувати проведення такого відкритого аукціону з продажу частини квот, що належать державі.

А другий напрямок – це впровадження спільних проектів, їх прийняття. Тут позиція Міністерства проста і зрозуміла – якомога менше втручатися у цей процес. Цей процес повинен проходити на рівні “підприємство – інвестор”. Міністерство тільки має перевірити проект на відповідність міжнародним нормам, надати лист підтримки або лист-схвалення і контролювати ефективність реалізації проекту, практично не втручаючись у цінову політику.

ЗМІ: У пресі Ви розказуєте, що аукціонний механізм розподілу ліцензій себе не виправдав, і лобіюєте, щоб Кабмін повернувся до тендерного механізму. Ви можете пояснити свою позицію? Чому? Адже раніше Ви казали, що тендерний механізм – не прозорий, і тому потрібні аукціони.

П.І.: – Шановні присутні, я не знаю, звідки ви взяли, що позиція міністра щодо аукціонів ґрунтується на їх неефективності? ЗМІ дали тільки один коментар під час проведення засідання Уряду. Я хотів би, щоб усі видання відмітили –  я послідовний і дуже жорсткий прибічник аукціонного продажу ліцензій. Я б’юсь за це вже рік, і результати є. Моя думка – це найбільш ефективний механізм пошуку надрокористувачів. Зараз, після проведення другого аукціону, ми маємо досвід, який дозволяє сказати, що аукціонний механізм діє не зовсім ефективно для держави.

Але ми аналізуємо ситуацію. 5 липня поточного року я, за власною ініціативою, робив доповідь колегам-урядовцям щодо проблем, з якими ми зіштовхуємося при проведенні аукціонів.

Найголовніша проблема для нас – погодження місцевими органами влади ділянок надр. У нас пройшло 2 аукціони, але на найбільш цікаві об’єкти місцеві органи влади не давали або відкликали погодження. Тому, ясна річ, що аукціони не можуть бути ефективними, якщо немає стовідсоткової гарантії, що місцеві органи влади погодять певну площу, певну земельну ділянку.

Друге – це відсутність повної інформації про об’єкт, що обмежує можливість участі в ньому іноземних інвесторів. Дуже великі ризики. Моя позиція – на аукціони треба виставляти об’єкти із захищеними запасами, щодо яких оприлюднити детальнішу інформацію, яка буде максимально містити інвестиційну складову. Тому я і донині вважаю, що аукціон – це єдиний можливий механізм ефективної роботи. Але не по всіх ділянках. Тому після проведення третього аукціону, якщо він матиме таку результативність, як і перші два, після аналізу ситуації та всіх висновків я буду вносити конкретні пропозиції. Можливо, це будуть пропозиції щодо продажу на аукціоні не всіх ліцензій, а тільки на нафтогазові об’єкти із захищеними запасами.

Ще раз хочу підкреслити, що я – прибічник проведення аукціонів, і робитиму все, аби ця форма залишилася основною. На підставі отриманого досвіду ми зробимо все, щоб оптимізувати цю форму аукціонного продажу, яка є найбільш перспективною і найбільш правильною.

У будь-якому випадку я вже дав доручення підготувати прес-реліз щодо офіційної позиції Мінприроди і моєї особисто. Я хотів би просто сказати, що у нас, на жаль, немає найголовнішого – стратегічно гарантованих форм продажу або надання дозволів на тривалий проміжок часу. У нас щороку приймається бюджет, потім приймаються зміни до бюджету, і там записують, що форма продажу – аукціонна, але за рішенням Уряду можуть бути винятки. І кожного року надрокористувачі та підприємства, які хочуть займатися видобутком корисних копалин, повинні чекати нових правил гри. Тому я дав доручення, щоб Міністерство готувало і вносило до парламенту Закон про аукціони, і щоб це регулювалося не нормами Закону про бюджет, а профільними нормами законів – “Про нафту і газ”, “Про аукціони з видачі ліцензій”.

ЗМІ: З чим пов’язане питання реорганізації дочірніх структур “Надра України”?

П.І.: – На НАК “Надра України” покладена дуже серйозна функція – забезпечення приросту запасів корисних копалин, особливо вуглеводнів. Підготовлена і затверджена стратегія розвитку Компанії на 5 років. Один із основних моментів – це ліквідація дочірніх підприємств і створення єдиної Компанії, зведення під контроль усіх інформаційних, фіна