Якщо напередодні цієї зустрічі у Львові не бракувало критики щодо ідеї відзначення традиційного шахтарського свята у нешахтарському місті, то під час урочистостей навіть найзавзятіші критики змінили свою думку, бо нечасто випадає зустрічатися ось так "при повному параді" працівникам вугільної галузі Західного та Східного регіонів. Виняток хіба що зустрічі на столичних майданах під час акцій протесту. Але які це зустрічі, коли киплять пристрасті й домінує невдоволення? То чому б не відсвяткувати цей день разом з колегами, а заодно й подивитися красень Львів напередодні його ювілею, адже не в кожного є можливість дозволити собі таку мандрівку.

Зрештою, дещо смішними, а радше провокативними видавалися аргументи окремих місцевих опонентів про те, чи варто збирати разом представників Галичини і Донбасу, які до різних таборів належать, та й ідеологією різняться. Мовляв, всяке в такій ситуації може трапитися. Не могло і не трапилось. По закінченні урочистостей у Львівській опері гості з цікавістю оглядали місто, охоче спілкувалися з львів'янами, які у святкові й вихідні збираються на центральній алеї проспекту Свободи. Як з давніми приятелями спілкувався немолодий статечний козак із Прикарпатської січі із донецькими шахтарями.

З яким настроєм їхали до Львова? Звісно, з прекрасним і без найменшої упередженості, сказали у відповідь. А що, власне, непередбачуваного мало трапитися, здатного затьмарити святковий настрій і атмосферу перебування шахтарів Східного регіону у Львові? - перепитали гості нашого древнього міста гірничий майстер із шахти імені Леніна, що у Горлівці, Герой України Павло Солтус та його колега теж Герой України гірник шахти "Північна" ДП "Дзержинськвугілля" Микола Гріньов. Комусь, очевидно, вигідно протиставляти шахтарів Донбасу і Західного регіону, але тільки не їм самим, адже живуть і працюють в однаково складних умовах, ризикують щодня, йдучи в забій, а тому й прагнуть одного - стабільності, миру і спокою у державі, кращого й заможнішого життя, аби держава проявляла більше уваги до їхньої нелегкої праці. І насамперед дбала про підвищення безпеки гірників, бо надто висока ціна видобутого вугілля - щороку в копальнях України гине близько 200 шахтарів. Не треба бути економістом, аби зрозуміти суть проблем, які гальмують розвиток вуглевидобувної промисловості, серйозним шансом на відродження галузі, на переконання самих шахтарів, є нинішня вкрай складна ситуація із забезпеченням держави енергоносіями: вони загальновідомі що рядовому прохідникові, що керівникові. Інакше вугільні підприємства невдовзі нагадуватимуть протерті шахтарські роби, латані-перелатані після щоденного прання, від яких, врешті-решт, вже нічого не залишиться і навіть місця для чергової латки.

- У подібній ситуації опинилася і наша шахта - латали "діри" замість того, щоб вкладати гроші, пробивати нові стволи, - каже гірничий майстер Павло Солтис. - Був би ствол - шахта працювала б у зовсім іншому режимі, давала б більше вугілля. Про власні шахти не дбали, стало вигідніше ввозити вугілля з Польщі та Росії, інвестуючи щороку чималі кошти на копальні сусідніх держав. Маючи достатні запаси вугілля, заледве виживаємо. Тепер можемо реально оцінити, наскільки невтішні результати такого підходу до проблем шахтарських підприємств. Добре, що нарешті збагнули необхідність "реабілітації" незаслужено викресленого з власних активів "чорного золота" українського видобутку. Але ж скільки фінансових ресурсів з тих, яких потребувала вітчизняна галузь, викинуто на вітер!

Не в кращій ситуації і вуглевидобувні підприємства Західного регіону - вісім шахт Львівщини (ще одна - на стадії закриття) щодоби видають на-гора 9,5 тисячі тонн "чорного золота", торік видобуток становив 2,8 мільйона тонн вугілля. Могли б видобувати вдвічі більше стратегічно важливої сировини. Втім, у ДП "Львіввугілля", за словами начальника відділу вугільної промисловості управління вугільної промисловості та паливно-енергетичного комплексу Львівської облдержадміністрації Романа Горошка, сподіваються, що зростання цін на "голубе паливо" сприятиме позитивним змінам на шахтах і відповідно зростатиме попит на вугілля - на окремих підприємствах планують замінити старі енергозатратні котли (ККД яких не перевищує 40 відсотків) на сучасні й ефективніші. Червоноградські шахти, як і шахти Східного регіону, потребують серйозних капіталовкладень на технічне переоснащення підприємств, придбання сучасного високопродуктивного обладнання. Відтак можна буде говорити і про збільшення видобутку.

Отож з оптимізмом сприймали і місцеві шахтарі, і їхні гості запевнення представників уряду та керівництва галузі про перспективи реформування вугільної промисловості, погашення заборгованості, підвищення безпеки шахтарської праці, заходи, спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості вуглевидобувних підприємств. Відповідально підходитимуть до вирішення долі шахт. Відтепер, за словами віце-прем'єр-міністра України Андрія Клюєва, ми передавати шахти хоча б і збиткові, хоча б і в незадовільному стані на закриття і реструктуризацію, більше не будемо. Ми накладаємо мораторій на закриття шахт, які мають запаси вугілля на наявних у них пластах. Тому стосовно кожної такої шахти, яка раніше передавалась на реструктуризацію і закривалась, будуть розроблятися заходи для підвищення ефективності їх роботи та збільшення видобутку.

Перспектива стабільності особливо важлива для колективів, що працюють на копальнях з незначними запасами вугілля, адже це означає, що у шахтарському краї не зростатиме соціальна напруга у зв'язку із закриттям шахт, і найближчим часом люди не опиняться на вулиці без роботи, а їхні сім'ї - без хай навіть скромних, але гарантованих зарплат, бо ціну перспективи безробіття гірники Червонограда знають від колег із шахти "Бендюзька", яка перебуває на стадії закриття.

Втім, зі Львова представники шахтарських регіонів України повезли не лише теплі спогади і приємні враження про гостювання у древньому місті, від зустрічі з його мешканцями, а й добрі новини, які повідомив міністр вугільної промисловості України Сергій Тулуб: щороку керівництво галузі має намір відкривати нові підприємства у шахтарських регіонах, одна з яких - на Волині. Цілком реальних обрисів набуватиме й інший проект - використання альтернативних енергоносіїв, зокрема торфу, значні запаси якого є і на Львівщині.