В лісах Богородчанщини течуть нафтові потоки. Перетворити їх на золоті галичанам допоможуть шведи.

Лише на трьох гектарах заповідного лісу — 46 свердловин, з яких видобували нафту в часи Габсбурзької імперії, панської Польщі та німецької окупації. Остаточно їх покинули в 50-60-ті роки. Радянська імперія не переймалася малорентабельними родовищами, захопившись багатющими покладами в Сибіру. Зате місцеві мешканці саморобними перегонними апаратами наловчилися зі 100 літрів сирої нафти добувати 70 літрів якісного високооктанового бензину. У багатьох селян свердловини просто на обійстях — під огорожею, за півтора-два метри від хати. Одна зі свердловин — неподалік від церкви. Поширена серед місцевих дітлахів небезпечна розвага — кидати у трубу запалені сірники: супутній природний газ на мить ефектно спалахує високим факелом.

На ліцензованій території державного підприємства "Богородчанинафтогаз" — 126 покинутих у 40-60-их роках минулого століття свердловин. Більшість із них — загроза для навколишнього середовища. Причому страшна не стільки нафта, як пояснює майстер підприємства Юліан Пиндус, скільки ропа, насичена бромом, калієм і натрієм. "Після нафти, — розповідає Юліан Миколайович, — трава наступного року виростає ще краща, а якщо йде ропа, то спалює все". Ліквідувати наслідки розливів з близько півстотні свердловин у заповідних лісах мала б держава, але попри те, що кошти передбачено відповідними програмами, реально вони не надходять.

Два роки тому на підприємство-банкрут "Богородчанинафтогаз" прийшов інвестор — ТзОВ "Укртехбуд", зареєстроване в Донецьку. ТзОВ фактично скупило боргові зобов'язання інших кредиторів, які, можна виснувати, підштовхували ДП в боргову яму. На сьогодні кредиторська заборгованість "Богородчанинафтогазу" сплачена, залишилося повернути 3,5 млн. грн. "Укртехбуду". Чималу частку з цієї суми складають витрати на сорбент, яким засипають "кровоточиві" свердловини, щоб стримати чорні потоки і запобігти потраплянню нафти в річки Лукву та Плоску — притоки Бистриці Солотвинської, з якої бере воду Івано-Франківськ. "Від мене вимагають ліквідації наслідків забруднень, а грошей держава не дає", — нарікає Олександр Агеєв, заступник гендиректора ДП. — До того ж, лісники не пускають в заповідний ліс техніку, тому й доводиться купувати дорогий сорбент".

Попри "кровоточивість", родовища на Прикарпатті вважаються безнадійно виснаженими і нерентабельними. Якщо свердловина давала менше 5 кубічних метрів нафти на добу, її за Радянського Союзу закривали як збиткову, пояснює Юліан Пиндус. Сьогодні з однієї свердловини "Богородчанинафтогаз" добуває в середньому 0,5-1,5 т нафти за добу, 15 тонн на місяць. Продаючи її на ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття" за ціною 1800-2200 грн. за тонну, підприємству заледве вистачає на виробничі потреби та виплату заробітної плати 17-ти працівникам. 870 грн. податку з кожної тонни виплачується державі. Зрозуміло, що за такої рентабельності немає й мови про технічні нововведення.

Технологія видобутку на свердловинах "Богородчанинафтогазу" програє навіть у порівнянні з німецькою часів Другої світової. Німці принаймні об'єднали свердловини системою жолобів, один барабан крутив троси, якими нафта піднімалася на поверхню і зливалася в одну ємність. Сьогодні ж чорне золото черпають дослівно желонкою, а фактично — відром. Трактор під'їжджає впритул до свердловини, над якою встановлено збиту з колод триногу з лебідкою. Трос, намотаний на колесо, опускає двадцятип'ятилітрове відерце-желонку у свердловину на глибину до 300 м, а потім витягує його двигуном. Так набирають нафту в цистерну об'ємом 1,6 кубічних метра. "Нафта тут є, але таким старим способом ми її звідси не виберемо", — констатує Юліан Пиндус. Нових родовищ за роки незалежності взагалі не розвідано. Надія тільки на інвестора з надсучасними технологіями, який погодиться ризикнути розробляти законсервовані свердловини. Бо навіть щоб продовжити ліцензію на діючі, як стверджують поінформовані джерела, в Мінекології доводиться за кожну накинути по 10 тис. дол.

Цьогоріч інвестори таки знайшлися — виснажені родовища беруться реанімувати шведські компанії Capital Oil Sadcora Energy. Ці компанії займаються видобутком нафти в Норвезькому морі, Новій Ґвінеї, Австралії, Казахстані, Росії. На сьогодні вже підписано угоду про інвестування шведською стороною протягом наступних двох років 40 млн. євро в експлуатацію 40-50 свердловин з прогнозованим дебетом нафти 300-400 тонн на добу. Згідно з підписаним інвесторами та Івано-Франківською обласною адміністрацією меморандумом про співпрацю, 2 млн. євро одразу ж буде вкладено в санацію екологічно небезпечних свердловин. Тобто держава залишиться у виграші в кожному разі — навіть якщо свердловина виявиться безнадійно збитковою.

Вже почалася реєстрація фірми-резидента шведської компанії в Україні. Саме з резидентом ДП "Богородчанинафтогаз" підпише договір про спільну діяльність.

Прогнозована рентабельність проекту — щонайменше 20%, хоча інвестори наголошують на стовідсотковій ризикованості проекту. За словами О. Агеєва, вже до кінця року шведи завершать санаційні роботи. Директор компанії Sadcora Energy Гі де Капрона особисто відвідав свердловини і висловив захоплення карпатською природою. Ліс йому видався парком, а один із майстрів досі не може забути, як швед змусив його підняти брудну серветку зі стежки. З початком зими почнуться розвідувальні геофізичні роботи, а видобуток — у квітні-травні. До кінця наступного року кредиторська заборгованість "Укртехбуду" має бути погашена. 13-14% від прибутку згідно з угодою отримуватиме державне підприємство. Саме в такий відсоток оцінено внесок ДП у проект — ліцензії. Як стверджують обізнані джерела, за кожен відсоток йшла жорстка боротьба.