Через десять років в Україні найдорожчою корисною копалиною стане чиста прісна вода, стверджують сьогодні науковці. Численні експедиції Інституту  геологічних наук НАН України працюють в різних регіонах країни, вивчаючи  екологічну ситуацію, пов'язану зокрема з якістю води. І ці результати здебільшого невтішні і змушують бити на сполох, наголошує академік Національної академії наук України Петро Гожик. Адже запаси прісної води в  Україні досить незначні. 
 
- Петре Федосійовичу, на жаль, так у нас склалося, що при освоєнні  мінеральних ресурсів України постійно був наявний кричущий дисбаланс між  темпами зростання техногенного навантаження на довкілля і природоохоронними заходами. 
 
- Саме так. І це не могло не позначитись на екологічній ситуації і навіть спровокувало ряд катастроф. Забруднювалися як поверхневі, так і підземні води. Адже відомо: на якість підземних вод впливає багато чинників, пов'язаних з людською діяльністю, - промислові й побутові стоки, відходи, хімізація сільського господарства та багато іншого. Проте гірничо-промислові розробки надр з кожним роком стають дедалі загрозливішими для якості водних ресурсів. Водночас зауважу, що Україна за водними ресурсами є однією з найменш забезпечених країн Європи. 
 
- Проблема води є особливо гострою у південних районах нашої країни. І ніби за іронією долі саме там найбільше гірничо-промислових комплексів. Чи не могли б ви охарактеризувати цю ситуацію на прикладі, приміром, Криворізького залізорудного басейну? 
 
 - За висновками наших експедицій, які працюють там уже протягом семи років, екологічна ситуація у цьому регіоні надзвичайно складна. І це пов'язано, передусім, із закриттям копалень і високою мінералізацією шахтних вод, що скидають у ріки Саксагань та Інгулець. Учені нашого інституту закінчили основні спостереження на всіх водозаборах, стоках, вивчали ступінь забруднення довкілля промисловими відходами. Нині розробляються моделі екологічного стану, а також визначення відповідних заходів для захисту підземної гідросфери. 
 
Велике скупчення крупних гірничодобувних підприємств, площею 330 км2 призвело до порушення природних режимів поверхневих і підземних вод,збільшення їхньої мінералізації. Великі обсяги гідротехнічного будівництва, видобування залізних руд, створення каскаду хвостосховищ, затоплення відпрацьованих шахт призвели до підтоплення (близько 430 км2), хімічного забруднення (понад 300 км2). Для заглиблення видобутку залізної руди і забезпечення безпечних умов праці на глибинах до 1300 м осушувались водоносні горизонти. Це спричинило, з одного боку, формування потужної депресивної лійки глибиною понад 1200 метрів, довжиною 80 км та шириною 4-6 км, а з другого - відкачування та скид мінералізованих шахтних вод. Щороку на поверхню відкачується близько 50 млн. м3 високомінералізованих (до 15 г/дм3 і більше) вод, з яких близько 30 млн. м3 використовується у зворотному водопостачанні гірничо-збагачувальних комбінатів, а близько 21-22 млн. м3 скидається в річки Інгулець і Саксагань. Це хлоридні води з високим вмістом іонів хлору, натрію, калію, магнію, кальцію. Таким чином у річки виноситься великий обсяг солей, що спричиняє підвищення мінералізації води і забруднення шкідливими елементами та сполуками. Наприклад, у районі Кривого Рогу і південніше - вода річок Інгулець і Саксагань має підвищені концентрації брому (до 25 гранично допустимих концентрацій - ГДК), заліза (10 ГДК), селену (від 1 до 6 ГДК), марганцю (понад 3 ГДК). Відбувається також повсюдне забруднення четвертинного водоносного горизонту, вода якого вміщує брому до 29 ГДК, селену - 9 ГДК, барію - 10 ГДК. Цілком зрозуміло, що використовувати ці води для поливу, а тим більше для пиття неприпустимо. 
 
- Як твердять спеціалісти, утилізація шахтних вод стала нині найгострішою проблемою не тільки Кривбасу, а й Донбасу і всього Півдня України. 
 
- Наші наукові експедиції споряджаються і до Донецького басейну, який екологічно навіть вразливіший, ніж Криворізький. Закриття шахт призводить до суттєвого підвищення грунтових вод і підтоплення. За оцінками фахівців, нині на видобуток тонни вугілля відкачується в середньому до 10 кубометрів води (тобто 10 тонн!), а на деяких шахтах - удвічі більше. Коли ж видобуток припиняється, грунтові води рвуться назовні, спричиняючи підтоплення. Таке явище для Донеччини набуває загрозливого характеру. Накопичування шахтних вод у хвостосховищах можливе до певної межі, а варіанти поховання у глибоких геологічних структурах, опріснення і випаровування, розбавлення дніпровською водою, скиду в Чорне море потребують чималих капіталовкладень. Разом з тим темпи засолення, забруднення ставлять під загрозу життя не тільки водної біоти, а й людини. 
 
- А якщо говорити мовою статистики? 
 
- Ці цифри вражають. З 1950 року притік води в шахти зріс у 15 разів, відбулося зниження природних рівнів на 400-700 метрів, різко зросла кількість джерел забруднення підземних вод. За 30 років - з 1966-го по 1996-й рік - мінералізація підземних вод зросла більш як на 80 відсотків площі Донецького регіону. А площа підземних вод з питною водою зменшилася у 4 рази! 
 
- Попри все сказане, ви не заперечуватимете: за запасами мінеральних вод - і, до речі, з унікальними властивостями -Україна входить до числа найбагатших країн Європи. Як відомо, особливо багатий на мінеральні води Карпатський регіон. 
 
- Так, мінеральні води тут багаті за своїм компонентним складом. Наголошу, що ставлення до них змінилось на краще, адже це саме ті води, запаси яких швидко вичерпуються і втрачають свої первісні властивості. Україна має хороші перспективи і для власного використання мінеральних вод, і для продажу за межі України. 
 
- Наукові експедиції очолюваного вами інституту працюють і в Чорнобильській зоні відчуження. 
 
- Маємо полігон, на якому вивчаємо швидкість міграції радіонуклідів у підземну гідросферу та розпад радіонуклідів, їх вплив на рослинний покрив. Такі дослідження ведемо упродовж року, вахтовим методом. Останнім часом - спільно з французькими колегами: ця країна - одна з найбільш розвинених за атомною енергетикою. На цьому полігоні працювали й британські колеги. 
 
- За спостереженнями науковців - чи представляють радіонукліди загрозу для глибоких водоносних горизонтів? 
 
- Така міграція мінімальна: на "артезіанській" глибині є шар водонепроникних порід. І все ж проникнення можливе - у разі природного чи неприродного порушення таких блоків. Тому такої загрози я б не виключав. 
 
- Петре Федосійовичу, очолюваний вами інститут здійснив чималу кількість експедицій з пошуку підземних і мінеральних вод. Адже, на жаль, про чисті поверхневі води сьогодні вже не йдеться. 
 
- Свого часу інститут долучився до розвідки мінеральної води "Сатанівська" (типу "Нафтуся") на межі Тернопільської і Хмельницької областей. Ми запровадили нову технологію консервації мінеральної води (до речі, за ці розробки колектив авторів удостоєно Державної премії). Такі роботи - аналіз мінеральних вод різного типу, дослідження їхніх властивостей, ресурси підземних вод -тривають і нині. Адже ці питання надзвичайно актуальні: всі наші річки забруднені промисловими та іншими відходами, продуктами поливу чи добривами. Практично в усіх регіонах у сільській місцевості (Інститут геологічних наук минулими роками закінчив це дослідження), питна вода з колодязів непридатна для вживання: вміст нітратів і нітритів перевищує усі допустимі норми. Тому розвідка запасів ресурсів підземних вод глибоких горизонтів (артезіанських) - це завдання номер один. Адже навіть у тих горизонтах, які нині використовуються в бюветах (крейдові, юрські джерела) через порушення технології відбувається забруднення радіонуклідами. Якість нашого життя, і це не підлягає запереченню, передовсім залежить від якості питної води. А вона, на жаль, з кожним роком стає гіршою. Звучить, може, й банально, але вода - це майбутнє, і до збереження чистоти наших водойм і розумного їх використання треба ставитись дуже уважно. Весь світ давно це зрозумів, а ми тільки осягаємо ці прописні істини. Однак конкретних кроків поки немає. А такий підхід, звісно, повинен мати високий, державницький рівень.