Уже досить тривалий час існує стійкий-престійкий стереотип, що Донбас — це насамперед край «чорного золота». Бо, ніде правди діти, видобуток вугілля і справді є визначальним для промисловості регіону із величезною кількістю шахт. Та в той же час тутешнє підземелля дуже щедре ще й на «біле золото» — сіль. Причому видобувати її почали значно раніше, ніж кам'яне вугілля, бо казенні заводи, які виварювали цей мінерал, з'явилися біля Торських озер (поблизу нинішнього Артемівська) ще в 20—30 роках ХVІ століття. Перегодя ж — після виявлення величезних покладів кам'яної солі почався її підземний видобуток. Відповідна експлуатація Брянцевського рудника розпочалася у 1881 році і відтоді солевидобуток досі впевнено продовжує державне виробниче об'єднання «Артемсіль», що нині експортує свою продукцію в усі куточки світу.

Нинішні підземні виробки глибиною до 300 метрів є дном прадавнього моря, що залишило нам у спадок багатющі поклади мінералу, вік якого вимірюється мільйонами років. Аби не зловживати цифрами, варто назвати тільки деякі з них — за оті сто з хвостиком років тут видобуто всього лише 1,5 відсотка всіх місцевих запасів кам'яної солі. А ще однією унікальною особливістю і навіть «родзинкою» всеукраїнської «сільнички» є те, що відпрацьовані виробки використовуються для лікування бронхіально-астматичних, алергічних та інших захворювань.

Усі, кому хоч раз довелося побувати на глибині соляної шахти, звертають увагу на непрості умови роботи гірників. Бо як і будь-яка підземна робота, ця теж вважається шкідливою для здоров'я. Професійними захворюваннями працівників шахти є артрити, серцеві недуги, зневоднення організму тощо. Та поряд із цим давно помічено, що в певних дозах тутешній «солоний клімат» — насичене частками солі повітря, невисока вологість (до 60 відсотків) і температура 14—16 градусів є дуже корисними для людського організму. До того ж лікуватися тут можна і не зовсім традиційними методами. Приміром, в одному з соляних пластів вибрали комбайном ціле ...поле для міні-футболу і на оздоровчий ефект можна сподіватися, ганяючи м'яч.

Та підземний стадіон у «сільничці» — тільки один з елементів оздоровлення, оскільки лікуванням таки більше переймаються у розташованому під землею спелеосанаторії. Цей незвичний лікувальний заклад, на перший погляд, трохи схожий на звичайні лікарні — у окремих нішах розташовані ті ж окремі палати з ліжками та тумбочками. Проте особливістю перебування тут є те, що лікування абсолютно природне і безмедикаментозне. Тобто ця процедура має вигляд звичайного дихання. Чим глибше, тим краще. Проте саме це й дозволяє позбутися довжелезної низки недуг, серед яких бронхіальна астма, астматичний і обструктивний бронхіт, хронічні пневмонії і обструктивні захворювання легень, алергійний риніт, окремі форми псоріазу, захворювання щитовидної залози, зниження імунітету тощо.

Згадані хвороби починають відступати вже навіть після нетривалого перебування в спелеосанаторії — в цілому курс лікування тут розрахований на 80—220 годин (вартість повноцінного курсу лікування протягом 24 днів, куди входять медикаментозна корекція, й триразове харчування — 4 тисячі гривень). Хоча, звичайно, перебувають пацієнти під землею не постійно, а дозовано: спершу повітряні соляні ванни приймають по 4 години на добу, затим поступово збільшують кількість природних «ліків».

«За п'ять років у спелеосанаторії вилікувалися близько семи тисяч пацієнтів, — свідчить головний лікар Віктор Музилєв. — Причому насичене іонами солі повітря особливо сприятливо впливає на малих відвідувачів — ефективність лікування різних недугів у дітей сягає 85—95 відсотків (у дорослих на десять відсотків менше). Позитивні зміни в людському організмі відбуваються вже після однієї години перебування в соляній шахті. А за 24 дні щитовидна залоза зменшується вдвічі, а опіки заживають без рубців та шрамів».

Утім фахівці іноді попереджують нетерплячих, що очікуваний ефект у деяких випадках виявляється не відразу, а перегодя — через півроку, а іноді й через рік. Утім усе залежить від організму пацієнта, бо дуже часто покращення настає справді вже через кілька днів після початку приймання повітряних соляних ванн.

Останнім часом, розповідає Віктор Музилєв, сюди приїжджають не тільки, аби поправити здоров'я, а й з метою омолодження. Зрештою, нічого дивного, кажуть спеціалісти, в цьому немає, бо сіль, якою насичене повітря, розгладжує зморшки на обличчі подекуди ліпше, ніж iз допомогою пластичних операцій.

Ще однією особливістю спелеосанаторію є й те, що пацієнти в ході лікування не тільки перебувають у своїх палатах, а й здійснюють підземні екскурсії. А подивитися тут таки є на що. Приміром, однією з особливостей соляної шахти є підземна церква, створена ще на початку ХХ століття. Так само цікаво побувати на місці, де кілька років тому було здійснено перший в світі підземний... політ на повітряній кулі. Або там, де завдяки унікальній акустиці виробок провели підземний концерт симфонічного оркестру «Соляна симфонія». І це ще не все. За словами директора спелеосанаторію Сергія Гулька, лікувальний заклад поступово буде збільшуватися не тільки на поверхні, де нещодавно викупили для санаторію приміщення колишньої школи, а й під землею. Зокрема є наміри вже в недалекому майбутньому звести тут підземний кінотеатр, майданчик для катання на роликах та низку інших об'єктів, що нададуть і без того колоритному солоному підземеллю ще більшої привабливостi.