Шляхом моделювання еволюції протопланетного диска вчені визначили, чому склад кам′янистих планет та метеоритів нашої Сонячної системи не корелює зі складом Сонця. Про це розповідають у Гарвард-Смітсонівському Центрі астрофізики (CfA), повідомляє портал Останні Події. 

Геолог CfA Михайло Петаєв та його колеги змоделювали колапс ядра молекулярної хмари та утворення зорі, диска й планет, а також проаналізували еволюційний розподіл температур по диску, щоб зробити висновок про послідовність конденсації мінералів.

Вони виявили, що властивості початкового ядра хмари значно впливають на максимальні температури, що досягаються в диску, і на результівний склад планет та астероїдів; максимальна температура виникає приблизно в кінці фази колапсу, через кілька сотень тисяч років.

Вони також виявили, що, хоча склад зірки подібний складу ядра молекулярної хмари, зоря може бути дещо збідненою деякими з найбільш тугоплавких елементів, і, таким чином, зоряний склад може не бути хорошим наближенням до початкового складу ядра. Тільки ядра хмар з високою початковою температурою (або низьким обертанням диска) призведуть до утворення планет, багатих на тугоплавкі елементи.

Що важливо, як вони прийшли до висновку, для відтворення складу, що спостерігається у метеоритів Сонячної системи та планет земної групи, початкове ядро або ​​мало рідкісні властивості, як-от температура близько 2000 Кельвінів (значно вище очікуваного медіанного значення 1250 Кельвінів), або інше джерело нагрівання мало б підвищити температуру протопланетного диска.

Дослідження було опубліковано у журналі "Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства". 

GEOnews