У надрах Сумщини залягає близько 130 млн тонн торфу. А це 5 відсотків від загальнодержавних запасів. Та вже майже 12 років промисловим видобутком цього енергоносія у регіоні ніхто не займався. І тільки після того, як ціни на газ різко пішли вгору, звернули увагу на дешеве паливо, що маємо під ногами.

Два роки тому було реанімовано державне підприємство «Сумиторф», і в рамках державної програми в 2005-му воно одержало 960 тис. грн, минулого року — ще 495 тис. грн. На ці кошти придбані насоси, електричне обладнання, трактори, автонавантажувач, конвеєри для Глухівського торфобрикетного заводу, з якого, до речі, й розпочалось відродження торфовиробництва в регіоні.

Очікується, що цьогоріч «Сумиторф» одержить із державного бюджету 2,4 млн грн, а область планує виділити 230 тис. грн. Ці кошти підуть на освоєння торфородовища «Клевень-Обеста» — того, де видобуває собі сировину  Глухівський торфобрикетний завод.

Прогнозовані потреби Сумщини у торфобрикетах на 2007-2008 роки приблизно 6,77 тисячі тонн. Цю кількість палива може виготовити Глухівський торфобрикетний завод. Тонна торфобрикетів коштуватиме приблизно 200 грн, це у 3-4 рази дешевше від антрациту. За словами виконуючого обов'язки директора Глухівського торфобрикетного заводу Володимира Линника, підприємство вже має пакет замовлень на майбутню продукцію.

Втім, торф — це не лише паливо. Ця корисна копалина більше відома сьогодні як добриво, що продається в сумішах для різноманітних декора-тивних рослин. Передбачається таке використання продукту і на Сумщині. Як розповів виконуючий обов'язки директора ДП «Сумиторф» В'ячес-лав Глушко, у Конотопі, на одному з підприємств об'єднання, є фасувально-пакувальна лінія для виробництва добрив на основі торфу. Конотопський завод стане другим у системі «Сумиторф», який невдовзі відновить свою роботу.