2005-10-05

Вода і камінь

Чутки про те, що підприємство «Токівський граніт» в Апостоловському районі,Вода і камінь якому на останній сесії Дніпропетровська обласна рада винесла рішення про надання ліцензії на розробку кар’єра, розташується в заповідній зоні, сьогодні намагались спростувати представники відділу з питань екологічного використання природних і земельних ресурсів у Дніпропетровській області.

Журналістів запросили на майбутнє місце кар’єру. Токівське родовище граніту було відкрито у 1951 році. За підрахунками Державного комітету, запасів гранітної породи в надрах цієї землі було близько п«яти мільйонів кубічних метрів. За словами представників облради, геологи у минулому столітті дали назву цій території «Водоспад». У двотисячному році добування граніту на Токівському родовищі було припинено. На цьому місці з’явились чотири самостійних кар’єри. Як стверджують місцеві каменярі, щебінь тут добувати не рентабельно. І на місці «Водоспаду» місцевий підприємець, заручившись підтримкою влади, вирішив почати будову нового кар’єру, щоб добувати гранітні блоки, які користуються неабияким попитом і в Україні, і за кордоном.

Рядом з кар’єром розташувався заповідник, гордість якого — водоспад. Жителі Апостолового вирішили, що каменярі посягнули на святе. Так ледве не посварились влада і народ. Тому й довелось представникам обласної ради через засоби масової інформації наглядно демонструвати, що добування граніту і заповідна зона не перетинаються. А завтра на журналістів очікує ще одна екскурсія у заповідну зону біля селища Кіровського, де обласна влада виділила площу під забудову і наполягає на законності своїх дій. Але це вже зовсім інша історія.