Глобальний енергетичний перехід створює невизначеність для нафтогазових активів на суму близько $ 14 трлн. Їхня цінність довгий час залежала від невизначеного зростання попиту для компенсації існуючих ризиків, передає Reuters з посиланням на звіт консалтингової компанії Wood Mackenzie.

У міру того, як світ відновлюється після пандемії COVID-19, попит на нафту і газ повинен перевищити рекордні 160 млн бар. нафтового еквівалента на добу, досягнуті в 2019 році, зазначається в звіті.

За словами віце-президента Wood Mackenzie Фрейзера Маккея, хоча галузь пережила століття майже безперервного зростання попиту, тепер вона змушена постачати нафту і газ в світ, в якому дуже важко спрогнозувати майбутній попит і ціни.

Поступовий перехід на енергоносії призведе до того, що попит на нафту залишиться вище $ 90 млн б / д до 2050 року, що стимулюватиме інвестиції в більш дорогі поставки і підтримати ціни на рівні трохи вище $ 80 / барр. до 2030 року.

Однак якщо світ вирішить обмежити глобальне потепління до 2°C до 2050 року, попит на нафту досягне піку до 2025 року та впаде до 35 млн б / д до 2050 року. Це на 70 % нижче за піковий рівень. До 2030 року ціна на нафту марки Brent в середньому складе $ 40 / б, а потім знизиться, відзначається в звіті.

В обох сценаріях попит і ціни на газ залишаться стійкими завдяки витісненню вугілля в Азії, додавши, що це приверне більше інвестицій у видобуток газу, а не нафти, зазначає Woodmac. 

GEOnews