В Україні стартувала розробка Водневої стратегії. Міністерством енергетики у співпраці  з Європейською економічною комісією (ЄЕК) ООН були створені три документи, положення яких стануть основою для розробки принципових засад майбутньої Стратегії. Європа офіційно обрала Україну одним із стратегічних партнерів у водневій галузі і вже робить реальні кроки до співпраці. Що натомість можемо запропонувати ми? Які дії та заходи щодо водневої енергетики передбачають розроблені документи? У світі набирає обертів “зелений” перехід, у якому водень має зіграти ключову роль. 

 

Про водень в Україні почали активно говорити ще у 2019 році, коли у грудні того ж року Європейська комісія презентувала нову стратегію розвитку ЄС – Європейський зелений курс (The European Green Deal). А коли в липні 2020 року були презентовані Стратегія ЄС з інтеграції енергетичної системи (EU Strategy for Energy System Integration) і Воднева стратегія ЄС (EU Hydrogen Strategy), які уточнюють і конкретизують Європейський зелений курс, стало зрозумілим, що у Європі розпочинається справжня енергетична революція. Важливою частиною Водневої стратегії ЄС обрав міжнародну співпрацю. Пріоритетними партнерами у водневій галузі було визначено країни Східного та Південного партнерства, зокрема Україну.  Тож, розробка власної Водневої стратегії, яка визначить мету, вектори розвитку водневої галузі нашої держави, необхідні короткострокові і довгострокові заходи їх реалізації, сьогодні є життєво необхідним кроком до досягнення Україною вуглецевої нейтральності у майбутньому і поглиблення партнерства з ЄС у даному напрямку.

Першим кроком до створення вітчизняної Водневої стратегії стала розробка Міненергетики України у співпраці з європейськими партнерами трьох базових документів, а саме:

проєкту Дорожньої карти з виробництва та використання водню в Україні;
проєкту Дорожньої карти використання водню в Україні в автомобільному транспорті;
проєкту звіту про масштабну дію згідно з процедурою Стратегічної екологічної оцінки Дорожньої карти.
Дорожньою картою з виробництва та використання водню передусім визначається класифікація водню за сферами його застосування:

водень для виробництва електроенергії та тепла;
водень для мобільності;
водень для промисловості.
Така класифікація передбачає реалізацію різних типів водневих проектів в залежності від сфери їх застосування, географічного розташування, близькості до джерел енергії та визначає основні вектори розвитку водневої енергетики нашої держави на національному, регіональному та місцевих рівнях.

На загальнодержавному рівні воднева галузь розглядається як комплексне поєднання різних технологій, необхідних для переходу України до кліматично нейтральної економіки, які здатні підтримати повний процес “зеленого переходу” та забезпечити:

– зменшення залежності України від викопного палива;

– декарбонізацію промисловості, яка сильно залежить від викопного палива;

– декарбонізацію транспортний сектор;

– розвиток мобільності на відновлюваній основі;

– покращення енергоефективності та енергозбереження;

– інтегрування різних способів виробництва і зберігання водню для збереження балансу виробництва відновлюваної електроенергії та попиту на неї.

Впровадження водневих технологій в Україні планується у чотирьох секторах (Базових принципах) і передбачає трансформацію систем електропостачання та опалення; перетворення тепла, що виділяється у процесі промислового виробництва в енергію для водню; перетворення транспортного сектора; використання Газотранспортної системи України та поетапне збільшення обсягів виробництва, зберігання і транспортування водню.

Реалізація Водневої дорожньої карти України запланована на період з 2021 по 2029 роки у три етапи.

На місцевому рівні надважливим завданням є розвиток місцевих ланок постачання водню, тобто створення потужного кластеру малих та середніх підприємств, які працюватимуть у водневій галузі у районі основних джерел виробництва водню, ключових портів, залізничних станцій та основних вузлів газотранспортної системи. Вони у свою чергу сприятимуть розвитку наукового і навчального сектору галузі, що у подальшому сприятиме розширенню можливостей працевлаштування для місцевого населення.

При плануванні тих чи інших заходів з розвитку водневих технологій необхідно враховувати господарську спрямованість того чи іншого регіону. Наприклад, при трансформації вугільних регіонів України, відпрацьовані вугільні шахти можуть стати центрами розвитку та застосування паливних комірок та технології з виробництва водню. Науково доведено, що газ вугільних шахт Донбасу містить підвищені концентрації водню, а отже його успішно можна видобувати.

Звичайно, реалізація таких проектів не можлива без значних інвестицій, як внутрішніх так і зовнішніх. А отже, і без міжнародної співпраці.

В Україні вже створене і функціонує Спільне підприємство ЄС з паливних елементів та водню. Одеська область наразі утворює першу в Україні Водневу долину, співпрацюючи з компанією “Воднева долина Дунаю” в рамках Ініціативи електролізерів 2x40GW. Інтегрований підхід також розробляється у Херсонщині, Запоріжжі та Дніпропетровщині.

Розробити власну Водневу стратегію України планується за 24 місяці. Бюджет даного проекту оцінюється у понад 2 млн євро. До розробки стратегії планується залучити вітчизняних експертів, науковців промисловців, а також закордонних експертів, з країн, які вже прийняли та провадять успішну реалізацію власних водневих стратегій.

Європейський водневий досвід

Безперечно флагманом переходу до водневої енергетики у світі є Європейський Союз. За минулий рік тут спостерігалась вражаюча динаміка стратегічних дій щодо досягнення кліматичних цілей Європейського Союзу, у яких водневі технології займали провідну позицію і вийшли на новий рівень. Зі стадії початкових досліджень та пілотних проектів ринок розпочав планування інвестицій майже у всіх країнах Європи. 

Так, услід за загальноєвропейською стратегією Німеччина у червні 2020 року оприлюднила власну водневу стратегію. Слід зазначити, що Німеччина є лідером серед європейських країн у розробці і реалізації водневих проектів – у минулому році більше 60 таких проектів були на стадії впровадження. Це і мобільні водневі заправки, і використання відпрацьованого простору вугільних шахт для розміщення паливних комірок для зберігання водню, і проекти із зеленого виробництва сталі, і амбітний проект по досягненню 5 ГВт потужностей з виробництва водню до 2030 року, та додатково ще 5 ГВт протягом декади потому.

Згідно національної водневої стратегії Польща має на меті до 2030 року забезпечити 2 ГВт потужностей виробництва “зеленого” водню з використанням технології електролізу та планує запуск 2000 водневих автобусів. Тут функціонує New Fuel Lab – перша лабораторія, що вивчає використання водню та його сумішей у якості палива.

Данія робить ставку на морські енергетичні проекти і планує використовувати комплексно енергію вітру, сонця і моря для виробництва пріоритетного для Європи “зеленого” водню.

Є і спільні, загальноєвропейські заходи, що реалізовуються у рамках Проектів спільного європейського інтересу (IPCEI) – організацією, яка була створена для підтримки інноваційних, ризикованих, випереджуючих існуючі технології проектів. Наприклад: проект “Блакитний Дунай” в рамках ініціативи “Водень для кліматичних дій” має об’єднати учасників ринку з 9 країн, його метою є створення ланцюжка виробництва, транспортування та використання водню вздовж річки Дунай, поєднуючи її з Рейном і Чорним морем, а також з’єднуючи європейські газові трубопровідні мережі з морськими портами.

Все це стало можливим передусім тому, що Європою у рамках Європейського Зеленого Курсу для підтримки розвитку водневої галузі було розроблено і впроваджено ряд економічних, політичних та законодавчих заходів. Серед них прийняття Водневої стратегії та Створення Європейського альянсу з чистого водню, які цілком імплементуються з основними документами Зеленого Курсу.

Для фінансового забезпечення переходу до нейтральної економіки в цілому, та водневих проектів зокрема Європейський Союз створив низку програм і фондів. Тільки програма фінансування “Горизонт 2020, фінансування Зеленого Курсу” має на меті залучити 1 мільярд євро для фінансування європейських “зелених” проектів, у тому числі водневих. Надаються податкові пільги, субсидії, компенсації, міжнародна підтримка у вигляді зелених облігацій, грантів та позик.

Власні водневі стратегії розроблені у Великобританії, США, Австралії, Канаді, Японії, Китаї… Проте це вже зовсім інша історія і тема наступної статті.

Резюме. Безперечно, Україна має потужний водневий потенціал, про який ми неодноразово згадували в наших попередніх матеріалах. Здається, ми маємо все для того, щоб зайняти гідне місце серед розвинених країн у секторі водневих технологій на рівні глобального гравця. Це близькість до кордонів з ЄС, наявність взаємопов’язаної інфраструктури, природних ресурсів та потенційних промислових потужностей, необхідних для виробництва, зберігання і транспортування водню. І вже навіть приступили до розробки власної Водневої стратегії. І тут важливо, щоб вона не залишилась на папері, а була втілена в життя. 

Національна асоціація добувної промисловості України