Нещодавно міністр палива й енергетики України Юрій Бойко поділився із громадськістю своїм баченням процесу видобутку нафти й газу в акваторіях Чорного й Азовського морів.

Так, на думку міністра, державні компанії повинні мати пріоритет у видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного й Азовського морів.

За його словами, у найближчі два роки для цих цілей необхідно залучити кредитів приблизно на $500-800 млн.

Бойко підкреслив, що в України є достатня ресурсна база й технічні можливості, щоб зацікавити найбільші іноземні банки для участі у вітчизняних нафтогазових проектах.

Крім того, Бойко вважає, що при видачі ліцензій на нафтогазові родовища Україна повинна орієнтуватися на компанії, "які поставляють енергоресурси населенню".

Ніхто не сперечається з тим, що Україна сьогодні гостро має потребу в газі власного видобутку, і державі необхідно вживати термінових заходів з нарощування приросту його запасів і видобування.

Однак варто враховувати специфіку роботи вітчизняних нафтогазовидобувних компаній.

Питання видачі й продажу ліцензій на розвідку й розробку родовищ корисних копалин, у тому числі й вуглеводнів, стосується компетенції Міністерства охорони навколишнього середовища й Кабінету міністрів.

Таким чином, Мінпаливенерго, хоч і відповідає за постачання країни енергоресурсами, проте не вповноважене проводити державну політику щодо надрокористування.

Надія на те, що вітчизняні нафто- і газодобувачі в цей момент зможуть самостійно впоратися з освоєнням шельфів Азовського й Чорного морів, виглядає дуже слабкою.

Єдина з державних компаній, що може вести роботи на морі, - державне акціонерне товариство (ДАТ) "Чорноморнафтогаз", яке донедавна очолював колишній народний депутат Ігор Франчук.

Не можна заперечувати той факт, що у "Чорноморнафтогазу" є переваги перед великими західними компаніями.

Це, насамперед, фахівці: геологи, шо краще за інших знають акваторію Чорного й Азовського морів, а також технічні фахівці, що мають досвід роботи у природних умовах Криму.

Однак ця держкомпанія програє у фінансах і техніці.

Як відомо, нестача фінансових коштів для українських держпідприємств - одна із найбільших перешкод для реалізації нових проектів.

За статистикою, при розвідці нафтогазових родовищ лише одна із трьох пробурених свердловин є результативною, причому на більших глибинах ціна кожної з них може варіюватися від $60 млн до $100 млн, що в кілька разів дорожче, ніж на суші.

Отже, на одну діючу свердловину треба буде витратити від $180 до $300 млн, і собівартість газу, добутого таким чином, буде набагато вища, ніж у добутого на суші.

Отже, продаж цього газу споживачам за заниженими державою цінами аж ніяк не буде давати гроші на погашення кредиту.

Скільки й де "Чорноморнафтогаз" збирається брати в найближчі два роки кредит - невідомо. Однак Юрій Бойко повідомив, що компанія останнім часом активно шукає закордонних інвесторів, що займаються глибоководним буравленням.

Але чи не буде розумніше використати наявні гроші на розвідку вже зайнятих "Чорноморнафтогазом" площ?

Далі, у "Чорноморнафтогазу" сьогодні немає техніки, яка б дозволила працювати на будь-якій ділянці чорноморського шельфу.

Бурові установки, що належать йому, дозволяють бурити шпари на глибині води до 80 м.

А більша частина покладів вуглеводнів на шельфі Чорного моря, за попередніми даними, перебуває на глибині 100-1000 м, у тому числі й на "Скіфській" площі, яку зовсім недавно уряд Юрія Єханурова планував виставити на продаж.

"У нас сьогодні й так нафту й газ добувають в основному держкомпанії", - коментує ситуацію екс-голова Парламентського комітету з питань природокористування Геннадій Руденко.

За даними Державної геологічної служби України, сьогодні 59% всіх ліцензій на розвідку й промислову розробку родовищ вуглеводнів зосереджені у двох держкомпаніях: ДП "Укргаздобування", що входить у структуру НАК "Нафтогаз України" (46%), і НАК "Надра України" (13%).

Крім того, 20 лютого 2006 року уряд Юрія Єханурова з подачі НАКу вніс до порядку видачі ліцензій, затвердженого постановою №168, пункт про те, що компаніям, які продають газ за регульованими державою тарифами, ліцензії на користування перспективними площами й родовищами видаються поза конкурсом.

"Якщо держава й далі буде сприяти тому, щоб більша частина ліцензій на видобуток нафти й газу залишалася в держкомпаній, ми ризикуємо загальмувати розвиток галузі й прихід у неї приватного капіталу, - вважає Геннадій Руденко. - У цьому випадку приватні інвестори не зможуть працювати на нашому ринку самостійно і будуть змушені заходити на нього тільки через державні структури".

Експерт не виключає, що ця обставина може знизити інвестиційну привабливість галузі. Крім того, у цьому випадку створюється сприятливе середовище для корупційних схем, які сьогодні дуже часто зустрічаються в цій галузі.

Таким чином, у цей момент гасло "Надра - держкомпаніям!" не відповідає можливостям самих держкомпаній.

------------------------------------------------------------------------------------------

Довідка

Порядок видачі ліцензій на надрокористування.

Видачу ліцензій на розробку й розвідку родовищ корисних копалин проводить Міністерство охорони навколишнього середовища України на відкритих аукціонах.

При цьому, на торги сьогодні в основному виставляються неготові до експлуатації родовища, так звані перспективні площі, на яких приблизно є покладу корисних копалин.

Купивши на аукціоні ліцензію на розвідку перспективної площі, компанія-добувач проводить там геологоразвідувальні роботи й веде дослідницький видобуток корисної копалини.

Потім, у випадку відкриття родовища, "захищає"(доводить наявність) обсяги запасів корисної копалини, що перебуває на ньому, у державній комісії. Після цього компанія, компанія-добувач змушена знову купувати ліцензію вже на промислову розробку відкритого нею родовища на аукціоні.

При цьому є ризик, що на торгах ліцензія дістанеться якому-небудь іншому претендентові.

Крім того, ліцензії на стратегічно важливі родовища корисних копалин за законом "Про розділ продукції" має право продавати Кабінет Міністрів через державний тендер.

У цьому випадку після проведення тендера уряд укладає з переможцем договір про розділ продукції, де обмовляються фінансові умови співробітництва держави й інвестора, зокрема, яку частину нафти компанія-добувач буде залишати собі, а яку віддавати державі.

------------------------------------------------------------------------------------------

Довідка

Сьогодні ГАО "Черноморнефтегаз" розробляє чотири газових родовища: на шельфі Чорного моря - "Голіцинське", "Штормове", "Архангельське", і на шельфі Азовського - "Стрілецьке".

Крім того, "Чорноморнафтогаз" веде розвідку на структурах "Абиха" і "Субботино", які знаходяться на Чорноморському шельфі, а також на структурах "Міотичеська" і "Західно-Булганакська" на шельфі Азовського моря.