Не зайве нагадати, що, за оцінками спеціалістів, лише розвідані в Україні запаси корисних копалин вартують більше, ніж всі основні фонди вітчизняної економіки разом узяті. Фахівці також стверджують, що наша країна має достатньо корисних копалин, щоб за розумного, ефективного користування та кваліфікованої геологорозвідки самостійно забезпечувати себе нафтою і газом.

Та водночас реалії сумні: Україна сьогодні енергозалежна від сусідньої Росії. Варіанти пояснення цього такі: не хочемо, не вміємо чи щось інше. Під "іншим" у нашому випадку слід розуміти, що в тіло загальнодержавних надр глибоко проник спрут під назвою "корупція".

Розглянемо технологію її дії. Ось що пише в своєму зверненні до уряду і нашої газети колектив дочірнього підприємства державної Національної акціонерної компанії "Надра України" "Чернігівнафтогазгеологія":

 "Протягом 2003-2004 років наше державне підприємство було позбавлене трьох найважливіших для життєдіяльності підприємства спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами Луценківського, Свиридівського та Мехедівсько-Голотовщинського газоконденсатних родовищ.

Перше з них підприємство відкрило в 1979 році, останні десять років його розвідку проводило за власні кошти та мало наміри видобувати природний газ в промислових обсягах. Для цього необхідно було отримати в Мінекоресурсів ліцензію на промислову розробку родовища, і наприкінці 2002 року була подана заявка на її отримання.

Більше десяти разів ми зверталися за відповіддю спочатку до Мінекоресурсів, затим до Держкомітету природних ресурсів, і майже через два роки пакет матеріалів повернувся назад до підприємства без відповіді, а ліцензія на це родовище була видана іншій приватній фірмі.

Внаслідок простою діючих свердловин держава не дорахувалася 108 млн куб. м газу та 2,2 тис. тонн конденсату, держбюджет недоотримав близько 14 млн гривень, підприємство втратило 32,4 млн гривень, а колектив - можливість заробляти на хліб.

Ситуація, яка склалась з розробкою і отриманням ліцензій на Свиридівське та Мехедівсько-Голотовщинське родовища, в розвідку яких вкладено 387 млн грн. державних коштів, ще сумніша.

Роботи на цих родовищах проводилися в рамках спільної діяльності за відповідним договором з іноземним партнером, хоча власником ліцензій було ДП "Чернігівнафтогазгеологія".

Та коли влітку 2004 року підприємство подало до Державного комітету природних ресурсів заявки щодо отримання ліцензій на промислову розробку цих родовищ, то отримало відповідь, що вони не можуть бути видані підприємству в зв'язку з тим, що ліцензії терміном на 20 років уже видані ... приватній іноземній компанії - партнеру підприємства по спільній діяльності.

Як мовиться, "за наше жито ще й нас бито". Ця іноземна компанія, пишуть чернігівці, через два тижні після отримання ліцензії розірвала договір про спільну діяльність та подала позов до суду про відчуження майна державного підприємства на свою користь...

Характерна деталь: ці ліцензії були відібрані у державного підприємства на користь приватних підприємств у 2004 році. До дрібниць схожа технологія відбирання ліцензій застосовувалась і щодо інших геологічних підприємств, які займаються всіма видами корисних копалин, - "Північукргеологія", "Центрукргеологія", "Західукргеологія", "Кримукргеологія" та інших.

Зауважимо, що раніше питання надрокористування входило до компетенції Мінекоресурсів. Але наприкінці 2003 року був створений Держкомприродресурсів, який перебрав ці функції на себе. Подейкують, що, власне, виділення цього комітету зі структури міністерства і мало на меті зловити рибку в каламутній воді.

Тому тодішні чільники новоствореного комітету, відчувши, що настав їх зоряний час, взялися нашвидкуруч перекроювати державну мапу корисних копалин на свій розсуд, тобто на користь "друзів", не забуваючи і себе.

Як відомо, торік діяла ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", якою передбачалось, що (цитуємо) "продаж спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється на аукціонах, крім випадків, визначених спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів органом виконавчої влади".

Тобто ліцензії повинні були продаватися протягом всього року на аукціонах, а в окремих випадках, як виняток, Держкомприродресурсів мав право видавати ліцензії без аукціонів. Ці випадки Верховна Рада передбачила для того, щоб не перешкоджати роботі сумлінних надрокористувачів, які відкрили родовища, здійснювали геологічне вивчення його, вкладаючи власні кошти.

Здається, кращу форму, ніж аукціони, і придумати важко. Адже гласність і відкритість - це ті Сцілла й Харибда, крізь які неможливо провести утаємничене корупційне рішення, яке зазвичай передусім б'є по державних інтересах, підриває вітчизняну економіку, призводить до необгрунтованих бюджетних втрат.

Керівництво Держкомприродресурсів у 2004 році спромоглося оголосити лише про три аукціони, жоден з яких так і не відбувся через відсутність покупців.

Відповідно жодної ліцензії продано не було. Із запланованих 150 млн гривень надходжень від продажу ліцензій на аукціонах до Держбюджету 2004 року не надійшло і копійки.

Водночас протягом другої половини минулого року поза аукціоном, за словами нинішнього першого заступника міністра охорони навколишнього природного середовища Степана Лизуна, було видано 508 ліцензій, що становить дворічну норму видачі цих надто важливих документів. Проте кошти за них до державної скарбниці не надійшли.

Але ситуація стає ще цікавішою, коли звернутися до висновку Мін'юсту від 31 березня 2005 року. У ньому йдеться, що право видавати ліцензії поза аукціоном у Держкомприродресурсів з'явилося тільки після 17 грудня 2004 року і діяло протягом 14 днів до початку 2005 року. Як же можна було, дотримуючись законодавства, за 14 днів видати таку кількість ліцензій?

Дуже просто. Попередня влада і так не дуже зважала на закони, а напередодні минулорічних президентських виборів, упевнена в перемозі власного кандидата, зовсім забула про таке поняття, як закон. Так, приміром, згадані вище ліцензії на Свиридівське та Мехедівсько-Голотовщинське родовища були видані ще 1 липня 2004 року.

А далі, як у популярній комедії "Весілля в Малинівці", де смішний напівреволюціонер-напіврозбишака Папандопуло в 20-і роки XX століття приватизовував чужий крам за принципом: "Це мені, це знову мені, це ще раз мені...".

"Герої" значно ближчих до нас минулорічних подій з розбазарювання вітчизняних надр поводилися ще з більшою нахабністю і масштабом. У "чужих", як-от державних підприємств "Чернігівнафтогазгеологія", "Полтаванафтогазгеологія" та інших, ліцензії відбирали.

"Своїм" же, кажуть працівники державних підприємств, їх видавали наліво і направо. Причім, таким "прохачам" прощалось все - непред'явлення погоджень місцевих рад та Держнаглядохоронпраці, порушення процедури ліцензування, відсутність відповідної кваліфікації персоналу та матеріально-технічного забезпечення, представлення різними фірмами гарантій фінансових можливостей для користування нафтогазоносними надрами одним і тим же банком, які написані під копірку, тощо.

 Відразу по п'ять ліцензій отримали фірми, створені за місяць до дня їх отримання. До кількох фірм, котрі отримали десяток ліцензій, безпосереднє відношення мало керівництво Держкомприродресурсів. Інші "колекціонери" ліцензій представляли одну дуже близьку до верхівки тодішньої влади фінансово-промислову групу. Окремі народні депутати також не залишилися осторонь шабашу.

Апофеозом такого нахабного розбазарювання державних надр, що належать народові України, можна назвати той факт, що окремі заявки на отримання ліцензій від фірм приймалися і розглядались Держкомприродресурсів ще до того, коли ці фірми в установленому порядку були зареєстровані, як суб'єкт підприємницької діяльності, тобто взагалі ще не існували. Таким чином, приміром, у нечисті загребущі руки потрапило унікальне на наших теренах Сахалінське родовище, що на Харківщині.

З приходом нової влади почались спроби скривджених державних підприємств повернути ліцензії та оскаржити незаконно видані.

Та силові відомства, які мали б займатись перевіркою наведених фактів, спромоглися лише на переадресування звернень: РНБО до Генпрокуратури, Генпрокуратура до Держкомприродресурсів, а Держкомприродресурсів відповідав, що він не вбачає у власних діях порушень законодавства. СБУ повідомляла, що розгляд таких звернень - це компетенція Генпрокуратури...

Показово, що в травні цього року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко серед п'яти головних завдань на сто наступних днів роботи свого відомства назвав боротьбу з незаконним використанням надр. І треба завважити, що підпорядковані цьому міністерству служби, зокрема управління ДСБЕЗ ГУМВС України в Києві, сприйняли слова міністра як настанову до справи і в ході перевірки, зокрема і щодо ситуації навколо ДП "Чернігівнафтогазгеологія", встановили, що, цитуємо: "діями посадових осіб Державного комітету природних ресурсів було завдано істотної шкоди підприємству", і навіть побачили в діях цих осіб ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України - зловживання службовим становищем.

Матеріали перевірки були направлені до прокуратури Печерського району Києва для подальшого розгляду та надання остаточної правової оцінки діям посадовців.

"А що ж наша шановна прокуратура?", - запитаєте ви. Вона відмовила заявникам "у зв'язку з відсутністю в їхніх діях складу злочину", оскільки, очевидно, вважала, що можливо видати 508 ліцензій за 14 календарних днів.

І як тут не згадати слова Президента України з його недавнього виступу під час представлення нового Генерального прокурора України про те, що така позиція вітчизняної прокуратури сприяє зневірі людей у тому, що наша влада коли-небудь подолає корупцію.

Нині держава повільно, але послідовно повертається обличчям до розв'язання проблем надрокористування. З приходом нового міністра охорони навколишнього природного середовища Павла Ігнатенка та першого заступника міністра Степана Лизуна, який безпосередньо відповідає за питання надрокористування, справа зрушила з місця. На виконання доручення першого віце-прем'єр-міністра, була створена міжвідомча комісія, метою діяльності якої визначено вивчення законності видачі в попередні роки ліцензій на розробку родовищ.

І хоча багато хто хотів би залишити незмінним беззаконня, про яке йдеться вище, міжвідомча комісія, очолювана Степаном Лизуном, на своєму засіданні 15 листопада цього року визнала, що всі ліцензії з 1 січня до 17 грудня 2004 року видані з порушенням законодавства, а пакети документів, на підставі яких надані спеціальні дозволи, не відповідають вимогам законодавства.

Комісія просить Кабінет Міністрів звернутися до Генеральної прокуратури щодо надання правової оцінки діям колишніх посадових осіб, які припустилися таких зловживань.

Ці висновки дають підстави сподіватися, що уряд справді наведе порядок в надрокористуванні, відстоюючи інтереси держави та сумлінних надрокористувачів, Генеральна прокуратура зрештою дасть належну правову оцінку діям попереднього керівництва Держкомприродресурсів, а суди в своїх рішеннях спиратимуться лише на букву Закону.

Є приємна новина і для авторів колективного звернення до редакції нашої газети. Господарський суд м. Києва 10 листопада ц. р. визнав ліцензії на Свиридівське та Мехедівсько-Голотовщинське родовища недійсними. Сподіватимемося, що це перший, але далеко не останній крок у поверненні родовищ законним надрокористувачам.

Сказане вище набуває актуальності в зв'язку з указом Президента України Віктора Ющенка про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції, надрукованому 22 листопада цього року в нашій газеті.