Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2026 року у справі № 420/8044/26 відмовив у позові Одеської обласної прокуратури, поданому в інтересах Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, до ТОВ СГП «Дунай-Агро». Прокуратура просила зупинити меліорацію земель площею понад 20 гектарів і скид зворотних вод у Дунай до проходження процедури оцінки впливу на довкілля.
Підприємство вирощує рис у районі Кілії та використовує для цього Кілійсько-Маякську рисову зрошувальну систему. Воду воно забирає з Дунаю і меліоративних каналів через державні мережі та насосні станції, а зворотні води після очищення скидає до Дунаю. Дозвіл на спеціальне водокористування передбачав ліміти скидання забруднюючих речовин.
Прокуратура вказувала, що діяльність пов’язана з меліорацією та скиданням забруднюючих речовин у водний об’єкт, тому потребує оцінки впливу на довкілля. Закон України від 23.05.2017 № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» застосовували у спорі для визначення, чи підлягає така діяльність відповідній процедурі.
«Дунай-Агро» заперечувало позов. Підприємство наголошувало, що є водокористувачем і тривалий час отримувало дозволи на спеціальне водокористування. Землі, за його доводами, входили до наявної зрошувальної системи, створеної до набрання чинності Законом про оцінку впливу на довкілля. Збільшення площі пов’язувалося з орендою вже зрошуваних земель, а не зі створенням нової меліоративної мережі.
Мінекономіки у листі, долученому до справи, роз’яснило: для гідротехнічної меліорації в межах систем, які створили та ввели в експлуатацію раніше, вирішальними є зміна або розширення діяльності та параметрів, визначених у проєктній документації. Сам факт використання існуючої системи не підтверджує потреби в новій оцінці.
Суд установив, що Державна екологічна інспекція не проводила перевірки підприємства саме щодо розширення або зміни меліоративної діяльності. Вона не дослідила, чи перетворювалися незрошувані землі на зрошувані після набрання чинності Законом, чи змінювалися межі та проєктні параметри системи. Через це позивач не довів потреби в отриманні висновку з оцінки впливу на довкілля.
Водночас суд визнав обґрунтованим представництво інтересів держави прокурором. Інспекція мала право звертатися до суду самостійно, але повідомила, що не має коштів на судові витрати. Це дало прокуратурі підстави подати позов в інтересах держави.
Суд окремо відзначив, що в іншій справі, на яку посилалася прокуратура, порушення було встановлено під час позапланового заходу державного нагляду. У цьому спорі такої перевірки не було.
Рішенням у зупиненні діяльності «Дунай-Агро» відмовили. Суд не оцінював усю діяльність підприємства загалом і не встановлював відсутності інших екологічних обов’язків. Він дійшов висновку, що саме наведені в позові докази не підтвердили необхідності процедури оцінки впливу на довкілля та застосування такого обмеження.
