В цьому році виповнюється 70 років від часу зародження східно-української нафти, перші ознаки якої були виявлені в Роменському та Висачківському  районах Сумської області, у північній частині Дніпровсько-Донецької западини (ДДз) у 1935 році. Відомості про наявність нафти  в східних областях України відносяться до 1931 року. В той час низка винахідників виявили залягання гіпсів в околицях м. Ромни. Аналізуючи ці породи на Висачківському холмі, прийшли до висновку про їх зв’язок з соляними куполами. Була висунута на розгляд тектонічна гіпотеза розвитку в східних областях солянокупольних утворень. Це явилось стимулом до подальших геологічних досліджень. В результаті у виявлених гіпсах були знайдені признаки нафти. Виявлені діабази у Висачках підтвердили розвиток соляного купола, аналогічно Роменському. В брекчії зустрічаються уламки бітумінозних вапняків девонського віку, виявлені невеликі притоки густої нафти. Таким чином, підтвердилась наявність соляних куполів в ДДз і зв’язані  з ними поклади нафти.

Перша свердловина N1(563 м) була закладена на горі Золотусі, яка викрила калійну сіль. Друга свердловина N2 (301 м ) викрила бітумінозні породи з плямами і ознаками нафти. Буріння цих свердловин продовжувалося майже 4 роки і супроводжувалося  інтенсивними газо проявами. На основі отриманих даних зросла зацікавленість до ДДз і до України взагалі, як до майбутньої нафтової провінції, в особливості, після публікації фундаментальних праць професора М. І. Безбородька про розломну природу западини. Все це стало підставою для створення у 1936 році Українського відділення Всесоюзної контори геофізичної розвідки (УВ ВКГР) у м. Ромни, (Наказ Наркома паливної промисловості N 101 від 14.01.1936), яке розпочало структурне буріння. В цьому ж 1936 році почала працювати Геологічна лабораторія по обробці кернового матеріалу. На основі цієї лабораторії бере початок і існує понині Полтавське нафтогазове регіональне геологічне підприємство.

Свердловина N 2- Роменська була аварійною, тому було прийнято рішення пробурити її дублер-свердловину N 2-віs глибиною  457 метрів. І з неї одержано біля 2 тонн нафти. У 1937 році надто збільшується обсяг робіт і Геологічна лабораторія перетворюється в науково-дослідну. Крім вивчення кернового матеріалу в лабораторії проводилися мікрофауністичні, петрографічні та хімічні  аналізи порід і води, тощо. Першим начальником лабораторії був М. І. Пейсик. Списку повоєнних співробітників не збереглося. З повоєнних відомі такі спеціалісти: П.Х. Бугрій (петрограф), В.В. Сачков та Н.П. Черноволова (хіміки). За рік проведено 350 мікрофауністичних та петрографічних  аналізів і кореляції розрізів перших роторних свердловин.

Враховуючи, що отримана нафта на Роменському нафтовому родовищі, має важливе державне значення, 8.04. 1939 р. Наркоматом паливної промисловості було прийнято рішення створити експлуатаційний розвідувальний трест “Роменська нафтопромгеофізика”.(наказ N 49). Згідно цього наказу було пробурено 3 свердловини: NN 12, 13, 14. Із свердловини N12 в травні 1939 року отримана перша промислова східно-українська нафта. За весь рік із свердловини №12(за 53 дні роботи) одержано біля 48 тонн нафти, із свердловини №14 (за 65 днів роботи) приблизно 150 тонн нафти.

Відкриття Роменського родовища довело, що необхідно проводити пошукове буріння на всій території Східної України. В зв’язку з цим 1.11.1940 року був створений новий трест “Укрнафтопромгеофізика” з підпорядкуванням Головгеології Наркомату нафтової промисловості СРСР. (Наказ №233 від 25.10.1940р.) На час війни всі роботи були призупинені. За час евакувації спеціалісти центральної науково-дослідної лабораторії продовжують свою роботу у Саратовському, Пермському, Бугурусланському та Гурському районах Росії. Л.С. Палець, П.Х. Бугрій, В.В. Сачков, А.П. Черноволова та інші роменські працівники відкрили 5 нових родовищ: Бугурусланське, Султангулівське, Яблунів Яр, Муханівське та Ельшансько-Курдюнське.

У післявоєнний період трест “Укрнафтопромгеофізика” і Центральна науково-дослідна лабораторія відновлюють свою роботу. Проводиться обробка інформаційного та кернового матеріалу, виявляються не прорвані девонською сіллю структури.

У 1944 році Центральну науково-дослідну лабораторію очолює В.В.Сачков – талановитий організатор і провідний спеціаліст. Завдяки його ініціативі лабораторія забезпечується і облаштовується всім необхідним для плідної роботи. Ведеться обробка первинної геологічної інформації свердловин Роменського родовища та Висачківського і Дмитріївського соляних куполів. За результатами обробки розвідувального буріння на соляних куполах геологорозвідники та  науковці приходять до висновку, що деякий тип структур сприяє більш руйнуванню покладів, ніж зберіганню. Розробляється новий напрямок робіт по виявленню не прорваних девонською сіллю структур. З цією метою  розпочинається буріння генерального профілю “Путивль-Рейзерово” в комплексі з геофізичними дослідженнями.

У 1947-1948 роках продовжуються і розширюються палеонтологічні, петрографічні та хімічні аналізи. Створюється лабораторія фізики пласта. Ведеться самостійна обробка геологічних матеріалів. З 1947 року  Центральною науково-дослідною лабораторією керує  П.Х  Бугрій.

П’ятдесяті роки минулого століття – це період  становлення і підйому геологорозвідувальних робіт в ДДз. Структурним бурінням на “Генеральному” профілі виявлені Радченківська і Шебелинська структури.

В травні 1950 року відкрито Радченківське нафтогазове родовище, а у липні ц. р. –Шебелинське газове – одне з найбільших у світі.  Відкривачі Шебелинського родовища: Б.С. Воробйов, Л.С. Палець, В.Р. Литвинов.

Відкриття цих родовищ стало доказом перспективності осадових відкладів ДДз і явилось стимулом подальшого  посилення розвитку геологорозвідувальних робіт по регіону в цілому.

З відкриттям у 1956 році серії нових родовищ: Сагайдакського, Солохівського, Більського, Кибинцівського, Руновщинського значно зросли обсяги обробки і тематичних досліджень. Розширюється діапазон стратиграфічної нафтогазоносності в різних частинах ДДз. В зв’язку з тим і змінюються напрями робіт. Підприємство поповнюється молодими спеціалістами і ЦНДЛ реформується в Комплексну Тематичну Експедицію з 8-мю тематичними групами. З часом впроваджуються все нові і нові напрями ГРР і серії відкриттів, КТЕ набуває нового статусу – КТП (Комплексна тематична партія).

Колектив фахівців перший розробив і обгрунтував цілий ряд напрямків: пошуки покладів нафти і газу серпухівських і нижньовізейсько-турнейських відкладів, доцільність введення в класифікацію запасів ВВ категорії С  (оцінка перспективних ресурсів), введення в буріння свердловин без детальної підготовки геофізичними методами. ( В результаті відкриті нові родовища: Качанівське, Рибальське, Глинсько-Розбишівське та інші). На Машівській площі за участю працівників КТП велися пошуки структурних форм нового типу. В результаті цих пошуків відкрито ряд нових значних по запасах родовищ: Кегичівське, Єфремівське, Зах.Соснівське, Ланнівське, Зах. Хрестищенське, Медведівське, Мелихівське та інші. Вихід бурінням на більш глибокі горизонти дали свої позитивні результати і на свердловині №11 – Глинськ одержали перший газоконденсатний фонтан із верхньосерпухівських  відкладів. Промислові притоки газу одержали на глибинах  3500-3800 м на тому ж Глинську. (св.№46, 47). Це результат впровадження нових технологій—буріння алмазними долотами з використанням високо кальцієвих розчинів (один із авторів—П.Х. Титаренко).

Відкриття таких значних родовищ: Глинськ, Солоха, Рибальці з великими  потенційними можливостями вимагало негайної їх промислової оцінки. Для цього у 1967 році створюється партія (керівник – Ф.Д. Савченко)з підрахунку запасів із 3- х загонів: оперативного підрахунку (керівник В.П. Лещенко), Полтавський загін кінцевого підрахунку(Е.С.Марковська), Харківський загін ( І.А. Сафонкіна)

Промислова оцінка запасів, захищених в ДКЗ дали змогу Україні вийти на перше місце в Союзі та Європі по видобутку газу, який у 1975 році сягнув 68,7 млрд. куб. м., з коефіцієнтом відкриття – 0,7.

В подальшому полтавські геологи розроблять і обгрунтовують нові перспективні пошуки покладів в межах занурених локальних піднять та валів, вихід параметричним і пошуковим бурінням на вже виявлені підняття.

Відкрито цілу групу родовищ: Анастасіївське, Опішнянське, Яблунівське, Березівське, Котелевське, Мачухське та інші.

Значний внесок у відкриття нових родовищ вуглеводнів внесли працівники польових сейсморозвідувальних партій  тресту “Укргеофізрозвідка” (тепер – ДГП ”Укргеофізика”), зокрема, Східно-Української геофізичної розвідувальної експедиції (СУГРЕ) та Полтавської експедиції з геофізичних досліджень свердловин (ПЕГЕДС). Вагомий внесок у розвиток нафтогазорозвідувальних робіт у ДДз вносять також колектив наукових працівників Полтавського відділення УкрДГРІ і ДП ”Миргороднафтогазрозвідка” НАК “Надра України”.

Коментує  начальник  СУГРЕ Дмитро Петруняк: ”70-80-і роки минулого століття були роками бурхливого розвитку пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ на Україні, і провідну роль в цьому процесі відігравало об’єднання “Полтавнафтогазгеологія” з обсягом пошукового, розвідувального  і  параметричного буріння в 220-230 тис. пог. м. на рік. В ті часи щорічно ПНГГ відкривало в середньому по 3-4 нафтогазових родовища, для чого сейсморозвідники, з урахуванням коефіцієнта удачі 0,3, повинні були щорічно знаходити і підготувати  до глибокого пошукового буріння 10-15 перспективних об’єктів  І СУГРЕ успішно справлялося  з цією нелегкою задачею.”

І не випадково в ті часи підприємства нафтової промисловості України добували 14 мільйонів тонн нафти щорічно (тепер-3-4 млн т).

Міністром геології України тоді був Петро Федорович ШПАК, 75-річчя і світлу пам’ять якого 16 червня ц.р. відзначено на урочистому засіданні Вченої Ради Інституту геологічних наук НАН України. На засіданні Вченої Ради Інституту (директор академік НАН України П.Ф. Гожик) відзначалось, що розквіт геологорозвідувальних робіт в 70-х роках, кардинальне вирішення  соціальних питань, серед яких – забезпечення геологорозвідників квартирами, безумовно пов’язане з іменем П.Ф.Шпака. При ньому вперше на кожній буровій глибокого буріння було введене трьохразове гаряче харчування. Велику увагу він приділяв будівництву та експлуатації галузевих оздоровниць  “Геолог” в Гурзуфі, “Алмазний” в Євпаторії, “Геолог Прикарпаття” в Моршині, дитячим таборам “Фонтан”, “Розвідник надр” тощо.  На засіданні вносились пропозиції встановити меморіальну дошку П.Ф.Шпаку на будинку колишнього Мінгео (вул. Володимирська, 34).       
...З 1986 року колектив тематичної партії, яка в 2000р. перетворена в самостійне підприємство ДП ”ПолтаваРГП”, очолює  ініціативний керівник П.С. Голуб. З цього часу  тематичні роботи набувають більш науково-виробничого і регіонального характеру. Розробляються найефективніші і приоритетні напрямки ГРР. Проводиться геологічний супровід пошуково-розвідувальних робіт, визначаються моделі родовищ і покладів. Створені  всі умови для плідної роботи. Збудовано сучасний виробничо-аналітичний корпус з актовим залом та їдальнею, сучасне, механізоване  керносховище, де зберігається керн, піднятий за 70 років буріння. Лабораторії та виробничі приміщення оснащені новітнім обладнанням, комп’ютерною технікою.

В умовах обмеженого централізованого фінансування тематичні роботи переорієнтовуються на визначення найприоритетніших  напрямів ГРР по пошуках нових родовищ на малих глибинах в нетрадиційних пастках.

На сьогодні ДП ”ПолтаваРГП” має висококваліфікований кадровий потенціал, високий авторитет серед інших аналітично-виробничо-тематичних організацій в Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному регіоні. На базі первинного геолого-геофізичного матеріалу, який був отриманий в результаті бурових робіт за 70 років, підприємство володіє повною інформацією про геологічну будову та нафтогазоносність ДДз. Виконується повний комплекс геологорозвідувального процесу на нафту і газ від визначення напрямків робіт, обгрунтування постановки пошуків та розвідки, складання геолого-технічної та кошторисної документації на буріння свердловин, їх супроводу  з  обробкою матеріалів, узагальнення результатів робіт до геолого-економічної оцінки родовищ.

Поєднання тематично-наукових і виробничих робіт не забарилось зі своїми результатами. Завдяки  цьому досягнуто вагомих успіхів по очистці і доведенню до промислових притоків пошукових свердловин на Сарському  та Макарцівському родовищах. На цих родовищах успішно добуваються вуглеводні та буряться нові свердловини.

Фінансовий стан підприємства стабільний на протязі багатьох років, підприємство працює рентабельно, не має заборгованості по зарплаті, платежах по бюджету. Рівень заробітної плати підвищився порівняно з 2005 роком на 25%.  Зменшення бюджетного фінансування компенсується збільшенням обсягів робіт по договорах зі сторонніми організаціями (обсяги договірних робіт за минулий рік зросли в 2 рази порівняно з 2004 роком; за 1-ше півріччя 2006 року-на 46% порівняно з 1-им півріччям 2005 року)

Стабільній роботі підприємства сприяє постійне поповнення молодими фахівцями, яким адміністрація та профспілковий комітет приділяє багато уваги. Студентам учбових закладів заочної форми навчання оплачується вартість навчання.

Працівникам підприємства згідно колдоговору надається безпроцентна позика на будівництво або придбання власного житла, надаються путівки в санаторно-курортні заклади, для дітей  в  дитячий оздоровчий табір “ФОНТАН” в Нових Санжарах. Окремо треба сказати про ДОК ”Фонтан” імені В.М. Бажана, безмінного протягом багатьох років директора табору. Дитячій оздоровниці завжди приділяли велику увагу керівники тресту “Полтавнафтогазрозвідка”  (пізніше –  об’єднання “Полтавнафтогазгеологія) В.В. Сачков, Г.Ц. Сароян, М.О. Корніленко, М.Й. Лисий, В.М. Стефанішин,  голови теркомів профспілки М.Р. Яременко, В.Т. Пахомов, В.М.Скляренко, начальники та голови профкомів експедицій. В результаті табір добре оснащений усім необхідним для спортивного та культурного відпочинку дітей. Багато із тих, хто відпочивав у “Фонтані”, тепер несуть бурову вахту, працюють геологами, економістами, фахівцями різних спеціальностей і добрим словом згадують табір. “Фонтан” став відомим за межами нашої країни. Тут оздоровлювалися діти із Польщі, Німеччини, В’єтнаму та Узбекистану.  В цьому році в таборі відпочило 1154 дітей. Справи В.М. Бажана тепер продовжує новий директор, голова Полтавського теркому профспілки, член Ради ФПУ Валентин Скляренко.      

Розповідає начальник БМУ(1985-1993рр) Полтавського нафтогазового геологічного підприємства, нинішній перший заступник голови галузевої Профспілки Іван БАКУЛЄЙ: “Господарські та профспілкові керівники підприємства та його експедицій постійно приділяли велику увагу житловому та соціально-побутовому будівництву. Селища нафтовиків були побудовані в Краснограді, Карлівці, Миргороді, Нових Санжарах, Опішні, Россошенцях тощо загальною площею понад 200 тис. кв. м. Практично всі кадрові працівники одержали квартири. В кожній експедиції були побудовані їдальні та гуртожитки ”.

Протягом 70-річної історії полтавські нафтогазорозвідники відкрили на території України та підготували до промислової розробки понад 130 родовищ нафти і газу. На їхній основі створено потужну видобувну та переробну промисловість. Завдяки відкриттям фахівців  “Полтавнафтогазгеології” нині в Україні видобувається  70% вуглеводної сировини, а Полтавщина стала провідним нафтогазовидобувним  регіоном нашої держави. За свою історію пробурено 2400 свердловин, в тому числі 16 глибиною понад 6 км. Максимальна глибина буріння досягла позначки 6750 метрів

За значні успіхи в розвитку газової промисловості колектив Полтавського нафтогазорозвідувального тресту в 1966 році нагороджено орденом Трудового Червоного Прапору. Високим майстрам буріння, ветеранам галузі І.М. Коваленку, В.М. Панасюку було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Лауреатами Державних премій стали відомі бурові майстри М.Д. Аврамець, В.І Орищак. До речі, Михайло Дмитрович Аврамець і зараз працює в Карлівській НГРЕ, передає досвід молодим бурильникам.

Полтавчани – одні із перших в державі запровадили буріння долотами, армованими алмазами, легкими трубами. Це значно прискорило технологічний процес і дало змогу  подолати п’ятикілометрову, а потім і шестикілометрову межу, а зрештою перейти до масового буріння надглибоких розвідувальних свердловин, завдяки яким відкрито чималі газоконденсатні поклади.

“Відверто кажучи, розвідка нафти і газу, - розповідає заступник голови Державної геологічної служби, генеральний директор ДП ”Полтавнафтогазгеологія” 1985-2000 рр. Василь Стефанішин, - недешеве задоволення. Пробурити одну свердловину коштує не менше як 20 млн грн. Але тільки таким чином можна реально підтвердити гіпотезу про наявність вуглеводнів. Якщо раніше полтавчани мали змогу за рахунок бюджету пробурити.230 тис. метрів в рік, то сьогодні держава фінансує лише 5 тис .метрів “розвідки”. Ще 13 тис. м розвідувальних бурових робіт забезпечують коштами інвестори. Потенціал полтавських геологів далеко не вичерпаний. Переінтерпретація старих даних сейсморозвідки, аналіз геологічних матеріалів дають можливість знаходити  нові нафтогазоносні структури, де необхідно бурити параметричні та пошукові свердловини з високою вірогідністю успішності.”

Вітаючи полтавських геологів, всіх ветеранів-працівників колишніх трестів “Полтавнафтогазрозвідка” та “Харківнафтогазрозвідка” з 70-річним ювілеєм, не можна не згадати добрим словом  багатьох ветеранів, які увійшли в історію славного підприємства. Насамперед, інженера по бурінню Горєва М.О., під керівництвом якого була побудована Роменська бурова №1 в січні-березні 1937 року, а 6 квітня 1937 року дала перші метри. Цей день знаменує початок розвідувальних робіт на нафту і газ, початок створення нафтогазової промисловості східних областей України. Треба згадати добрі діла талановитих організаторів виробництва, керуючих трестом “Полтавнафтогазрозвідка”: в 1952-1968 рр. – Василя САЧКОВА, в 1968-1978 рр. – Георгія САРОЯНА, головного геолога Владлена МЯСНІКОВА та його служби, заступників генерального директора з соціальних питань  Івана Татарина та Ростислава Ткачишина, начальника Новосанжарської експедиції Івана Петрука, начальника Миргородської експедиції  Станіслава Діасемідзе, начальників геофізичних експедицій Анатолія Іщенка, Миколу Будаєва, Миколу Бублика, Миколу Баранова, Олександра Трума, голів профкомів експедицій глибокого буріння Федора Цебряка,  Бориса Ульянича, Миколи Коржа, Олександру Кавалерідзе, голів профкому Східно-Української геофізичної розвідувальної експедиції Дмитра Губку, Юрія Скляра, Володимира Хідченка, Олександра Міщенка та інших господарських та профспілкових працівників, які  активно вирішували соціальні, людські  питання. І  ряд із них продовжують цю роботу тепер. Багато зробили для розвитку профспілкової діяльності ветерани майстер швидкісного буріння Микола Ющук, голова Полтавського теркому галузевої профспілки 1960-1986р.р. Микола Яременко, Олександр Карпенков, Анатолій Ярмін, Олексій Андрейченко, Анатолій Глушков, Федір Кузан, Олександр Кульбаченко, Світлана Анпілогова, Віра Комракова, Наталія Демічева та багато інших чудових профспілковців.

...У полтавських геологорозвідників є майбутнє. Є надія, що новий  Уряд  України на чолі з В.Ф. Януковичем, нове керівництво галузевого  Міністерства, НАКу “Надра України” допоможуть славним колективам полтавських розвідників надр відродити минулу славу, відкрити нові “Шебелинки”,  значно поліпшити добробут працівників.

Із славним 70-им ювілеєм, шановні колеги!

Микола  КРАВЧУК,
Дійсний член УНГА, почесний голова галузевої Профспілки, координатор творчої групи ФПУ, заслужений працівник соціальної сфери України.

Іван  НАДТОКА,
Голова  профкому ДП “Полтава РГП”