Розмова з головою ГПУ "Львівгазвидобування" Романом Дідусем

Нещодавно поблизу села Новий Острів Миколаївського району Львівської області запустили нове газове родовище - Дубаневицьке. Будівельні та пусконалагоджувальні роботи виконали спеціалісти ГПУ "Львівгазвидобування". Планують, що це родовище подаватиме в газотранспортну систему України понад 60 тисяч куб. м газу щодоби вже цього року. Про родовища, проблеми галузі газовидобутку "Поступу" розповів голова ГПУ "Львівгазвидобування", депутат Львівської облради Роман ДІДУСЬ.

- Пане Романе, що дасть Львівщині нове родовище?

- Поки що пробурили лише дві свердловини завглибшки понад 1 300 метрів та збудували установку комплексної підготовки газу. Вона вже дає нам 25 тис. куб. газу щодоби. Незабаром запустимо другу і до кінця року плануємо отримати 12,6 млн куб газу. Свердловини родовища підключені до дотисково-компресорної станції "Комарно" (поблизу м. Комарного Львівської області).

Наступного року будемо бурити ще п'ять свердловин. Якщо говорити про частку дубаневицького газу в загальному балансі Львівщині, то вона досить велика: лише це родовище забезпечить 12 млн куб. газу на рік із балансових 1,2 млрд куб. Загалом же запаси родовища за приблизними оцінками становлять 253 млн куб.

- "Укргазвидобування" займається лише видобутком газу?

- Ні. Крім газу, видобуваємо газовий конденсат та нафту. Ми маємо нафтопереробний завод "Шабелинка", де переробляємо газовий конденсат і отримуємо якісні нафтопродукти - бензин усіх марок, дизпаливо, бітум. Щодо останнього, то після переробки орховицької нафти отримуємо світлих нафтопродуктів лише 20 відсотків, решта - бітум із високою концентрацією сірки. Так, 7 тисяч тонн у рік - це небагато, однак для області це непоганий об'єм. І якщо голова ЛОДА Петро Олійник обіцяє, що за два роки в нас будуть якісні дороги, то, думаю, так воно і буде. Вся справа в сірці, котра робить асфальт, в склад якого входить бітум, в'язким та температуростійким. А асфальтні дороги, по яких ми зараз їздимо, зроблені із застосуванням бітуму з малим вмістом сірки, тому і тріскають.

Саме ця "паралельна" діяльність, бо основною є видобуток газу, і допомагає нам втриматися на плаву. Адже газовидобуток є збитковим.

- Скільки ж коштує розвідка, розробка родовища і будівництво газовидобувної станції?

- Все починається з сейсмологів. Потім долучаються геологи, які проводять розвідку, вивчають місцевість, визначають місця для свердловин. Бурять дві свердловини: пошукову та експлуатаційну, завглибшки 2-3 км. Згодом встановлюють пригірливе обладнання, тягнуть шлейфи до установки комплексної підготовки газу, на якій газ сушать від різних домішок, і вже тоді його подають у магістраль - до газорозподільних станцій або прямо до споживачів.

Ціна залежить від глибини буріння та структури породи, бо можна йти по піщаних, глинистих ґрунтах, а можна наткнутися на камінь. Чому таке дороге буріння в горах? Тому що там камінь - більше затрат часу та фінансів. Пробурити 3 км в Миколаївському районі коштує 5-7 млн гривень. Також вартість обладнання залежить від кількості засувок, пакерів, різноманітних труб, протяжності шлейфу, будівництва установки комплексної підготовки газу (УКПГ) тощо. Наприклад, будівництво Дубаневицької УКПГ коштувало 8 млн гривень. Щодо газокомпресорних станцій, то Дубаневицьке родовище обслуговує Комарницька газокомпресорна станція, збудована 1964 року. А щоб купити нову, американську, як, наприклад, в Держові, потрібно 12 млн грн.

Загалом проблеми видобутку газу є швидше організаційними - маю на увазі всілякі дозволи. Для того, щоб отримати дозвіл на буріння, треба оформити матеріали і подати на розгляд сесії сільради села, на землях якого хочуть бурити свердловину. При цьому ми ще точно не знаємо, чи буде там газ. Село з того теж хоче щось мати, і депутати ставлять умову: наприклад, збудувати школу або церкву - ви нам школу, ми вам - дозвіл на відведення ділянки під свердловину. Потім такий дозвіл має затвердити сесія районної ради, обласної... І це тільки половина роботи, бо згодом ще потрібно звернутися у виконавчі комітети сільської, районної та обласної рад. Півтора року потрібно лише на підготовку документів.

- А які суто технологічні проблеми?

- Наприклад, пластовий тиск. Природний газ на глибині 2-3 км міститься не в порожнині, а в пластах землі, у "губці". Від пластових тисків та структури породи залежить безпека. Буває так, що доходять до газу - і стається викид: всі труби, встановлені в свердловину, вилітають із глибини двох кілометрів, як сірники. Така робота вимагає хірургічної точності, роблять її бурові майстри, які відчувають землю, де є газ.

- І скільки платять за таку роботу?

- Це важка робота: людина не бачить сім'ї весь тиждень. Бригада бурильників живе або на свердловині у "вагончиках", або в готелях, або у селі винаймає кімнату. Працюють хто по вісім, хто по 12, хто і всі 24 години - залежно від виду робіт. Середня зарплата - 1 200-1 600 грн на місяць.