Газета “Світ”, 18.06.2026, Олег Листопад
Інтерв’ю з головою Державного агентства водних ресурсів Ігорем ГОПЧАКОМ
— Пане Ігорю, в яких регіонах України ситуація з водними ресурсами найгірша/найкраща? Чому?
— Вразливість до наслідків маловоддя визначається не за адміністративно-територіальним принципом, а за басейновим. За останні роки найнижча водність спостерігалась на річці Південний Буг та її притоці річці Синюха, на річці Прип’ять та її притоках Уборть, Стохід, на річках суббасейну середнього та нижнього Дніпра – Рось, Ворскла, Оріль, Сула та на річці Дністер. Водночас найкраща ситуація із водністю спостерігається в басейнах Дніпра, Дунаю, Сіверського Дінця, Західного Бугу.
На запитання про якість води — де найкраща й де найгірша ситуація в Україні — немає однозначної відповіді. Якість води безпосередньо залежить від того, наскільки значного впливу від антропогенного навантаження зазнають водні об’єкти.
Якщо брати до уваги фізико-географічне районування, то більшість річок західної частини України мають добрий та задовільний екологічний стан. Однак річки, які зазнають негативного впливу через скидання недостатньо очищених стічних вод, мають дуже поганий екологічний стан.
Водночас річки центральних, північних та південних регіонів мають велике антропогенне навантаження. Екологічний стан більшості з них класифікується як поганий та дуже поганий.
А яка ситуація на окупованих територіях? У прифронтових регіонах? У басейні Дністра?
Якість води в басейні Дністра відповідає багаторічним показникам і не має тенденції до погіршення. У весняний період, зазвичай, наповнюється Дністровське водосховище, але уже в травні, через дефіцит опадів, рівень води падає майже на 0,8 м. А за відсутності опадів ситуація взагалі може стати критичною для водозабезпечення території.
На тимчасово окупованих територіях державний моніторинг не здійснюється. А на прифронтових — здійснюється тільки з урахуванням безпекової ситуації. За результатами досліджень у масивах поверхневих вод на прифронтових територіях фіксується перевищення екологічних нормативів вмісту важких металів (барію у 2-4 рази, стронцію у 1,5 рази). А коли виникає надзвичайна ситуація, пов’язана з російською агресією, поверхневі води прифронтових територій зазнають біогенного, органічного забруднення, а також забруднення нафтопродуктами.
— Як Державне агентство водних ресурсів контролює якість/стан водних ресурсів?
— Ми працюємо відповідно до Програми державного моніторингу вод, яку затверджує Мінекономіки. Порядок здійснення моніторингу затверджено постановою Кабміну.
Держводагентство моніторить фізико-хімічні показники та певні хімічні речовини на масивах поверхневих вод, забір води з яких здійснюється для пиття та господарсько-побутових потреб.
На 2026 рік Програмою було затверджено 553 пункти моніторингу, з них 44 розташовані на транскордонних ділянках. Ознайомитись з цієї інформацією можна на сайті Держводагентства, в розділі «Моніторинг та екологічна оцінка водних ресурсів України».
— Які завдання Держводагентства сьогодні в пріоритеті?
— Серед пріоритетів 2026 року Держводагентства слід виокремити п’ять основних. Насамперед — це координація щодо виконання планів управління річковими басейнами та виконання завдань, визначених Національною програмою адаптації законодавства України до права Європейського Союзу в частині імплементації Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС від 16 грудня 2008 р. щодо встановлення екологічних нормативів якості у сфері водної політики.
Наступний пріоритет стосується впровадження державного моніторингу у 7 районах басейнів річок, модернізації лабораторій за допомогою міжнародної технічної допомоги, дослідження негативного впливу військових дій, що призводить до забруднення річкових басейнів.
Також ідеться про забезпечення населення водою в умовах війни та зміни клімату, що передбачає встановити 15 тис. режимів роботи штучних водних об’єктів, будівництво водопровідної мережі для сільських населених пунктів та групових водопроводів на постраждалих від війни територіях.
Зокрема забезпечення водою Миколаєва, Харкова, Кривого Рогу.
Пріоритетом є й захист від повеней. Тут важливим є будівництво захисних дамб, берегоукріплень, розчищення русел річок та реконструкція гідротехнічних споруд.
Йдеться також про цифровізацію: створення державної інформаційної системи мультикадастру в частині формування державного водного кадастру за розділом «Поверхневі води». У межах реалізації експериментального проєкту здійснюватиметься облік поверхневих водних об’єктів у складі Державного земельного кадастру.
Держводагентство у квітні 2026 року запустило оновлену версію Порталу електронних послуг: поліпшено інтерфейс і технічну складову платформи. Портал отримав сучасний мінімалістичний дизайн у стилістиці Eco-Hybrid з брендингом Petrol. Тепер користувачі можуть швидко знаходити потрібні послуги та працювати з інформацією. Скористатися оновленим порталом можна за посиланням: https://e-services.davr.gov.ua/
У травні ми узагальнили інформацію про виконання запланованих заходів та оновили дашборд на онлайн-платформі «Рось». Ознайомитись з цією платформою можна за посиланням: https://rosriver.davr.gov.ua/
Хочу підкреслити, що головний акцент діяльності Держводагентства — поєднання європейських стандартів управління водними ресурсами з реагуванням на виклики війни та зміни клімату!
— Як на водні ресурси вплинула/впливає російська агресія? Як реагуєте на такий вплив?
—Негативно вплинула. Внаслідок порушення роботи очисних споруд, аварійного забруднення та потрапляння додаткових хімічних речовин «воєнного» забруднення суттєво погіршується якість води.
Ворог навмисно піддає бомбардуванню гідротехнічні споруди та водні об’єкти. Внаслідок ракетних ударів та пожеж у водойми потрапляють важкі метали, нафтопродукти, токсичні та небезпечні сполуки, що містяться в засобах ураження та пожежогасіння.
Оскільки дії країни агресора непередбачувані, всі водні об’єкти України перебувають під постійним ризиком забруднення нафтопродуктами.
Коли виникають надзвичайні ситуації, пов’язані із забрудненням поверхневих водних об’єктів, Держводагентство інформує Мінекономіки, ДСНС, РНБО та Держекоінспекцію.
— Які рішення уряду/влади за останній рік допомогли у захисті/відновленні водних ресурсів і яким чином? Які рішення ще треба ухвалити з огляду на майбутній вступ України до ЄС? Загалом для поліпшення ситуації в секторі?
— Розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення», основною метою якого є впровадження заходів збереження водності річок та управління безгосподарними гідроспорудами. На недавньому засіданні уряду його схвалено. Далі слово за парламентом.
17 березня у Брюсселі делегація України на чолі з віцепремʼєр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Тарасом Качкою отримала від Європейської Комісії умови (бенчмарки) для закриття кластерів «Конкурентоспроможність та інклюзивний розвиток», «Зелений порядок денний та стале зʼєднання», «Ресурси, сільське господарство та політика згуртованості». Тож сьогодні Україна має умови, виконання яких необхідне для вступу в ЄС. Для нас особливо вагомі бенчмарки за переговорним розділом 27 «Довкілля та зміна клімату», кластеру 4: «Зелений порядок денний та стале з’єднання»,
включаючи сферу «Якість води».
Також маємо виконати велику роботу для адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС). Деталі цієї роботи прописані у відповідній Національній програмі, затвердженій Кабінетом Міністрів України 01.04.2026. Ця Національна програма налічує близько 1875 завдань, спрямованих на імплементацію понад 1600 актів права ЄС, зокрема й «водних» Директив. Це Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок дій Співтовариства у сфері водної політики, Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/105/ЄС від 16 грудня 2008 року про встановлення екологічних нормативів якості у сфері водної політики, Директива Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про захист вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел, Директива Ради 91/271/ЄЕС від 21 травня 1991 року про очистку міських стічних вод (із змінами), Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/3019 від 27 листопада 2024 року про очищення міських стічних вод (нова редакція). Наразі відповідальні за виконання Національної програми ЦОВВ розпочали підготовку нормативно-правових актів, які адаптують національне законодавство до стандартів ЄС.
— З якими науковими установами та організаціями ви співпрацюєте?
— Держводагентство підтримує тісну співпрацю з багатьма провідними науковими установами, академічними інститутами та закладами вищої освіти (ЗВО) України. Ця взаємодія стала ключовою для розробки першого циклу Планів управління річковими басейнами (ПУРБ) для всіх 9 басейнів, затверджених Урядом 2024 року, впровадження моніторингу вод відповідно до європейських стандартів, оцінки екологічних ризиків та підготовки нових кадрів.
Наукову комунікацію та експертну оцінку проєктів координує Науково-технічна рада (НТР) Держводагентства, до спеціалізованих секцій якої залучені провідні вчені країни.
Серед профільних академічних науково-дослідних інститутів слід виокремити Інститут водних проблем і меліорації НААН України — це стратегічний партнер у питаннях екології водних екосистем, охорони вод, управління водними ресурсами в умовах кліматичних змін та розвитку меліоративних систем. Український гідрометеорологічний інститут (УкрГМІ) ДСНС України та НАН України співпраця у сфері гідрологічного моніторингу, прогнозування паводків, оцінки ризиків затоплення та аналізу впливу змін клімату на водність річок.
Інститут гідробіології НАН України залучається до досліджень біологічного стану та екологічного потенціалу поверхневих водних об’єктів (важливо для реалізації вимог Водної рамкової директиви ЄС).
Співпраця із закладами вищої освіти спрямована на підготовку молодих фахівців, а також чинних працівників для підвищення їхньої фаховості. Насамперед, це єдиний в країні базовий профільний університет — Національний університет водного господарства та природокористування (НУВГП, м. Рівне), поріг якого я, як студент-першокурсник, перетнув 30 років тому.
Напередодні Дня працівників водного господарства ми провели там представницький просвітницький форум «PRO Воду: кар’єра у водному господарстві» за участі провідних фахівців галузі — вчених і науковців, представників влади, викладачів вишу та чисельної студентської авдиторії.
Також це Київський національний університет імені Тараса Шевченка, зокрема, географічний факультет, кафедра гідрології та гідроекології. Й Київський аграрний університет НААН України, з яким цьогоріч було підписано меморандум про партнерство у сфері розвитку водного господарства, відтворення поверхневих водних ресурсів та спільної підготовки наукових публікацій.
— Чи готова Україна до реагування на ситуацію, подібну до забруднення Сейму, Десни влітку-восени 2024 року? Хто і що має робити в таких ситуаціях? Хто і за що відповідає?
— Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) відповідає за реагування на надзвичайні ситуації. Держводагентство, як і інші органи виконавчої влади, може залучатися в ході ліквідацій таких ситуацій. Залежно від класифікації надзвичайної ситуації, можуть залучатися також Кабінет Міністрів України та міністерства. У свою чергу, координацію діяльності забезпечує Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
— Чим можуть бути корисні благодійні українські та міжнародні організації у ситуації з водними ресурсами? На чому і де їм варто зосереджувати свою увагу?
— За сьогоденних викликів роль міжнародних та благодійних організацій у водному секторі України є надзвичайно важливою. Серед наших ключових партнерів – ОБСЄ, GIZ, ЮНІСЕФ, Червоний Хрест, а також уряди Данії, Фінляндії, Федеративної Республіки Німеччини, Республіки Корея та інших держав, які вже надають підтримку Україні у сфері водних ресурсів.
Насамперед їхня підтримка потрібна у відновленні та модернізації водогосподарської інфраструктури, яка постраждала внаслідок війни, а також у забезпеченні населення доступом до питної води.
Важливим напрямом є зміцнення системи державного моніторингу вод. Міжнародні партнери допомагають Україні сучасним лабораторним обладнанням, мобільними лабораторіями, засобами автоматизованого контролю якості води та обладнанням для водопостачання. Це дозволяє оперативніше виявляти забруднення, оцінювати стан водних ресурсів та забезпечувати належний контроль за якістю поверхневих вод.
Не менш важливою є підтримка розвитку інституційної спроможності. Йдеться про навчання фахівців, проведення тренінгів, семінарів, навчальних візитів та обмін досвідом з країнами Європейського Союзу щодо управління водними ресурсами, моніторингу вод та впровадження сучасних підходів до водної політики.
Сьогодні міжнародна допомога є не лише джерелом фінансової та технічної підтримки, а й важливим інструментом для відновлення водного сектору України та подальшого впровадження європейських стандартів управління водними ресурсами.
— Як розподіляються сьогодні функції між Держводагентством, Державним агентством рибного господарства та меліорації, Держекоінспекцією та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства.
— Розподіл функцій між цими відомствами має чітке розмежування між управлінням ресурсом, його господарським використанням, екологічним контролем та формуванням загальної політики.
Формування політики у сфері довкілля здійснює Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України. Розподіл функцій виглядає так:
Мінекономіки формує державну політику у сферах охорони довкілля та раціонального використання водних ресурсів, а також визначає загальні економічні вектори розвитку меліорації та рибного господарства.
Держводагентство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства. Агентство забезпечує інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом, веде державний моніторинг поверхневих вод та координує впровадження Планів управління річковими басейнами (ПУРБ), забезпечує протипаводковий захист шляхом організації захисту населених пунктів і земель від шкідливої дії вод, утримання й експлуатації державних протипаводкових гідротехнічних споруд та координації дій під час пропуску паводків.
Держрибагентство відповідає за експлуатацію державних зрошувальних і осушувальних систем для потреб агросектору, а також регулює промислове рибальство, охорону водних біоресурсів та аквакультуру.
Держекоінспекція здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням екологічного законодавства, фіксує факти забруднення водних об’єктів та нараховує збитки, завдані довкіллю.