Західний апеляційний господарський суд розглянув справу № 907/869/26 за позовом ТОВ «КобальтумРесурсЕкспорт» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс». Спір виник через одностороннє припинення договору земельного сервітуту, який давав товариству право користуватися частиною лісової ділянки.
Підприємство просило визнати недійсним правочин, оформлений листом філії про розірвання договору. На його думку, «Ліси України» не підтвердили порушень та не мали належних підстав для такого кроку. Позивач також зазначав, що припинення права користування вже зареєстрували в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Сервітут охоплював 32,5081 гектара, необхідних для робіт на родовищі «Кам’янське-2». Товариство мало спеціальний дозвіл на користування надрами № 5605 від 18.01.2024 з метою геологічного вивчення, зокрема дослідно-промислової розробки, з подальшим видобуванням корисних копалин. За його словами, втрата доступу до ділянки загрожувала виконанню програми робіт і могла призвести до анулювання дозволу відповідно до Кодексу України про надра.
До вирішення спору товариство просило заборонити «Лісам України» та їхнім працівникам і підрозділам перешкоджати його діяльності на ділянці. Господарський суд Закарпатської області спочатку запровадив таку заборону, але згодом скасував її, дійшовши висновку, що вона була передчасною. Товариство оскаржило скасування.
В апеляції позивач стверджував, що вже проводить дослідно-промислову розробку за затвердженим проєктом, а промислове видобування ще не розпочав. Тому, на його думку, процедура оцінки впливу на довкілля на цьому етапі не була потрібна. На підтвердження стану ґрунтів товариство подало технічний звіт і висновок ДУ «Держґрунтохорона», згідно з якими знімати та переносити ґрунтовий покрив не потрібно.
«Ліси України» заперечували проти скарги: на їхню думку, спеціальний дозвіл сам по собі не надавав права користування землею, а широка заборона обмежувала лісогосподарську діяльність і могла завадити протипожежним заходам.
Апеляційний суд відмовився долучити документи про ґрунти, оскільки їх підготували після оскаржуваної ухвали. Суд розмежував право користування надрами та право користування земельною ділянкою. Він зазначив, що спеціальний дозвіл залишався чинним, а правомірність припинення сервітуту ще належало розглянути по суті. За висновком колегії, заборона виходила за межі спору та була передчасною.
Колегія врахувала нові для першої інстанції обставини, встановлені з поданих позивачем документів. Вони дали підстави повторно оцінити необхідність та співмірність тимчасової заборони на період розгляду. Саме тому апеляція визнала її скасування обґрунтованим.
Постановою апеляційний суд залишив скаргу без задоволення, а ухвалу про скасування забезпечення позову — без змін. Питання законності розірвання договору цією постановою не вирішували.