Верховний Суд поставив крапку у справі № 910/18114/23 щодо права на видобування піску з родовища «Відсічне» поблизу села Перлявка на Житомирщині. Частина родовища розташована в зоні санітарної охорони водозабору, який забезпечує населення питною водою.
Позов подала Житомирська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Житомирської міської ради. Відповідачами були Державна служба геології та надр України і ТОВ «Массив Плюс», а третьою особою на стороні позивача — КП «Житомирводоканал».
Держгеонадра наказом від 14.08.2023 № 410 включили родовище до переліку ділянок, дозволи на користування якими планували продати на електронному аукціоні. Його переможцем стало ТОВ «Массив Плюс», яке отримало спеціальний дозвіл № 6747 від 31.10.2023 на користування надрами з метою видобування піску строком на 20 років.
Прокурор просив визнати недійсними результати аукціону, договір купівлі-продажу і спеціальний дозвіл. Він стверджував, що видобування на спірній території суперечило вимогам охорони водозабору та загрожувало інтересам громади у забезпеченні питною водою.
Господарський суд міста Києва задовольнив позов повністю. Північний апеляційний господарський суд залишив це рішення без змін. Держгеонадра і товариство подали касаційні скарги, наполягаючи на відмові в позові.
Держгеонадра порушили питання застосування статті 16 Кодексу України про надра щодо погодження продажу дозволу після оцінки запасів. Служба посилалася на протокол ДКЗ України від 26.12.2018 № 4650, за яким запаси затвердили, а родовище підготували до промислової розробки.
Товариство вважало, що обмеження могли стосуватися лише частин двох із п’яти ділянок родовища, які накладалися на зону охорони. Воно також оскаржувало відмову апеляційного суду призначити додаткову експертизу щодо розташування ділянок під водним об’єктом.
Призначена апеляційним судом земельно-технічна експертиза підтвердила часткове накладення ділянок родовища на другий пояс зони санітарної охорони водозабору «Житомирводоканалу» на водосховищі «Відсічне». Відповідачі, за висновком Верховного Суду, належними доказами цього не спростували. Експерти встановили, що дві ділянки частково перетинали другий і третій пояси охорони. Інші три ділянки лежали за їх межами; жодна з п’яти ділянок не перетинала перший пояс санітарної охорони.
Суд застосував статтю 36 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», яка забороняла видобування піску з водного об’єкта в межах відповідної зони охорони. Родовище виставили на торги одним лотом, а договір і дозвіл охоплювали всі п’ять ділянок, тому підстав для їх часткового збереження суди не встановили.
Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення попередніх інстанцій — без змін. Отже, результати аукціону, договір і спеціальний дозвіл залишилися недійсними. Викладені у постанові правові висновки можуть враховуватися судами під час розгляду подібних спорів.