Івано-Франківський окружний адміністративний суд після нового розгляду справи № 300/1656/25 задовольнив позов ТОВ «Українська видобувна компанія» до Державної служби геології та надр України. Підприємство оскаржило дві відмови Держгеонадр внести зміни до спеціального дозволу на користування надрами та просило змінити дозвіл і відомості в реєстрі.
Спеціальний дозвіл № 5563 від 07.11.2023 підприємство отримало на Завальську ділянку, яка охоплює частини «Північна» та «Південна» у Коломийському районі Івано-Франківської області й Чернівецькому районі Чернівецької області. Його видали з метою геологічного вивчення, зокрема дослідно-промислової розробки, з подальшим видобуванням гальки, гравію, піщано-галькового матеріалу та піску. Площа ділянки становила 19,5 гектара. Дозвіл отримали на 20 років.
Компанія двічі зверталася до Держгеонадр щодо внесення змін, зокрема для розширення меж. Наказами № 461 від 07.10.2024 та № 75 від 04.03.2025 Служба відмовила, пославшись на недостовірні відомості в документах. Підприємство стверджувало, що накази не пояснювали, які саме відомості є недостовірними.
Держгеонадра вважали, що ділянки не суміжні: між ними проходять землі залізничного транспорту та охоронні землі залізничної інфраструктури. На думку Служби, протокол Державної комісії України по запасах корисних копалин (ДКЗ) не визначав правового режиму цих земель.
Спочатку окружний суд задовольнив позов, а Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін. Верховний Суд скасував обидва рішення та направив справу на новий розгляд. Він зазначив, що попередні суди не дослідили інформаційний звіт ДНВП «Геоінформ України», пропозиції робочої групи та доводи Держгеонадр щодо земель залізничного транспорту.
Під час нового розгляду суд дослідив протокол ДКЗ № 5736 від 25.07.2024. За ним ділянка розширення площею 9,7 гектара вузькою смугою межувала з контуром запасів частини «Північна». Суд дійшов висновку, що доводи про відсутність суміжності не відповідали дослідженим матеріалам і висновкам ДКЗ.
Звіт ДНВП «Геоінформ України» засвідчив, зокрема, що дозвіл є чинним, перетинів з іншими дозволами та заявами немає, а збільшення площі не перевищує половини початково наданої. Розбіжностей у координатах із даними державного обліку не виявлено.
За Кодексом України про надра розширення меж дозволу можливе за визначених умов, зокрема на суміжну ділянку та не більш як на 50 відсотків початкової площі. Суд зазначив, що Держгеонадра не надали належних доказів недостовірності відомостей, на яку посилалися у відмовах.
За результатами повторного розгляду суд визнав відмови протиправними та скасував їх у частині, що стосувалася підприємства. Держгеонадра зобов’язали видати наказ про внесення змін до дозволу за повторною заявою та змінити відомості в Державному реєстрі спеціальних дозволів на користування надрами. Також на користь компанії стягнули 9 689,60 грн судового збору.