Разом з пошуком нових родовищ, вагоме збільшення видобутку нафти та газу може дати відновлення свердловин, ліквідованих свого часу як мало дебітні і нерентабельні, з пропущеними продуктивними пластами, з причин аварії тощо.
ДП «Укрнаукагеоцентр» провело аналіз наявних у фондах підприємства матеріалів по 5 000 пробурених свердловинах, з яких 2 500 ліквідовані, та визначило перспективи і проблеми, які виникають при їх відновленні.
Увагу було зосереджено на близько 700 свердловинах, що не увійшли в межі ліцензійних ділянок. Це дозволило уникнути проблем браку інформації про стан свердловин після її ліквідації, адже надрокористувач не завжди зацікавлений надавати відомості про можливе відновлення свердловин або буріння свердловин-дублерів, не афішується і стан розробки покладів.
Пріоритет надається свердловинам, з отриманими при випробуванні промисловими або близькими до них притоками вуглеводнів.
Розглянуто причини ліквідації і визначено технічну можливість відновлення свердловин. За технічним станом багато свердловин рекомендуються до відновлення, враховуючи появу нових технологій та інструментів для капітального ремонту та ловильних робіт.
Враховуючи фактичні значення пластових тисків, визначено, що при бурінні більшість продуктивних горизонтів розкривалося в умовах надмірного тиску бурового розчину на пласти. Зона кольматації могла досягати метрів або десятків метрів, сильно ускладнюючи фільтрацію нафти та газу до свердловини.
Виклик притоку вуглеводнів шляхом здійснення перфорації або через фільтр часто був невдалим через, по-перше, неякісне первинне розкриття, по-друге, через низьку якість вибухівки та повторну кольматацію вже через отвори перфорації.
Далі аналізувалась якість випробувань і застосовані методи інтенсифікації притоку, а це були достріли, торпедування, солянокислотні обробки, метод змінних тисків, гідроперфорація. Їх ефективність значно поступається сучасним методикам. Розвиток промислових досліджень (PLT), виклик притоку із застосуванням азоту в поєднанні з технології колтюбінг, інтенсифікація методом гідророзриву та ін. дозволяє оперативно та з високим ефектом досягти високих результатів на об’єктах які раніше вважались безперспективними.
Найважливішим питанням у визначенні доцільності відновлення є його окупність. В умовах сьогоднішніх економічних реалій України підхід до відновлення має бути більш ніж зваженим, системним та обгрунтованим. Слід зауважити, що буріння нової свердловини пов’язано зі ще більшими ризиками. Тому на підприємстві було детально розглянуто питання рентабельності. Економіку при відновленні свердловин обраховано за трьома сценаріями від оптимістичного до песимістичного, і вже за результатами економічної оцінки виконано ранжирування рекомендованих свердловин, визначено першочергові та найбільш перспективні.
За результатами проведеного аналізу визначено ряд проблемних напрямків, які потребують законодавчого та нормативного врегулювання:
– право власності на свердловини;
– правова база обліку ліквідованих свердловин;
– інформація про геологічну будову та ресурсну базу площ чи родовищ;
– окупність витрат.
Перешкодою для відновлення свердловини може бути право на користування надрами. Право власності на свердловину та право на користування надрами часто належить різним особам і узгодити їх вдається не завжди.
Відсутність Єдиного фонду геологічної інформації не дозволяє надрокористувачам визначати раціональні напрямки розвідувальних робіт.
Техніко-економічні розрахунки, позитивні результати ГДС, ознаки нафтогазоносності під час буріння та отримання притоку під час дослідження дають можливість надрокористувачам оцінити переваги у вартості, окупності та ризикованості реліквідації пробурених свердловин перед спорудженням нових. Скорочення терміну геологічного вивчення, збільшення видобутку вуглеводневої сировини за рахунок відновлення вже пробурених свердловин дозволить у стислий термін суттєво наростити власний видобуток вуглеводнів в Україні.
Голуб П.С. – генеральний директор ДП НАК "Надра України" Укрнаукагеоцентр
Горішній Д.О. – директор науково-виробничого департаменту