Автори: Андрій Охотніков і Іван Шишов, Європейська правда, 21 вересня 2026
Угоди про розподіл продукції (УРП) — це ключовий інструмент для залучення приватного капіталу й технологій у складні чи малодосліджені родовища, де держава надає доступ до надр без видатків з бюджету, а інвестор бере на себе основні геологічні й операційні ризики на термін до 50 років.
- З 2013 року в Україні було укладено 13 УРП (зокрема 11 угод за конкурсами 2019–2021 років із сукупними мінімальними інвестиційними зобов’язаннями у понад $500 млн).
- Станом на вересень 2026 року реальний промисловий видобуток здійснюється лише на одній ділянці — Угнівській. За іншими угодами фактичне виконання зобов’язань становить близько 10%, а більшість проєктів заморожено або розтягнуто в часі через відсутність адаптованих підходів до роботи в умовах воєнного стану.
- Загальна площа ділянок за УРП перевищує 20 000 кв. км, що потенційно дозволило б відкрити кілька десятків нових родовищ нафти й газу.
В умовах війни головним бар’єром для реалізації УРП стає не лише чинник воєнного ризику, а й здатність інвестора управляти підвищеною операційною складністю (execution risk). Відкладення проєктів частіше свідчить про зростання вартості капіталу та браки управлінських компетенцій, ніж про фізичну неможливість видобутку — адже більшість приватних нафтогазових активів у прифронтових регіонах продовжують працювати.
За переконанням засновника компанії Powerhouse Андрія Охотнікова, успішне повернення до УРП вимагає переходу від сприйняття надр як “просто ресурсу” до моделі “інвестиційного активу”. Це передбачає професійне управління проєктом на всіх етапах життєвого циклу — від due diligence та перегляду угод до буріння й виведення на комерційний видобуток.
Читати матеріал на “Європейській правді” – за посиланням https://www.eurointegration.com.ua/articles/2026/09/21/7245763/.