На місце, де пройшлися старателі-нелегали, страшно дивитися: воно все у вибоїнах, дерева повалені. Такі самі, майже марсіанські, ландшафти виявляють лісівники і в урочищах Клесівського лісництва. Біда не лише в тім, що шукачі бурштину, попри заборону, продовжують видобувати його нелегально, але вони й далекі від думки, що після себе потрібно проводити рекреаційні роботи. Тим часом, завдаючи збитків державі, контрабандний поліський бурштин йде за кордон, де попит на нього дуже великий. Є інформація, що в одній із сусідніх держав навіть діють дві фабрики з його переробки. Це, безперечно, стимулює масове нелегальне видобування "сонячного каменю" варварським способом. Навіть регулярні рейди міліції не дають бажаного результату: якщо торік за фактами незаконного видобування бурштину порушено 50 кримінальних справ, то цього – вже 25. Схоже, прибутки старателів-нелегалів варті ризику – вони у багато разів перекривають розміри штрафів, які передбачені законодавством.
– Тим часом незаконний промисел дедалі більше набуває організованого характеру, – розповідає начальник УБОЗ УМВСУ в Рівненській області полковник міліції Василь Коваль. – Торік співробітники нашого управління викрили дві злочинні групи, що організовували видобування бурштину та збували його за кордон. Боротьба з такими злочинами неабияк ускладнюється через прогалини у законодавстві. Адже відповідальності за незаконне зберігання, транспортування і навіть контрабанду бурштину фактично не передбачено. За статтями Кримінального кодексу, що визначають покарання за порушення правил користування надрами, ми можемо притягнути до відповідальності лише
"застуканих на гарячому" старателів, тоді як організатори цього промислу часто виходять сухими з води. Тут є ще над чим попрацювати законодавцям, щоб дати правоохоронцям ефективні засоби захисту багатств поліського краю.
Оскільки жодні каральні заходи не можуть поставити крапку в нелегальному старательстві, народний депутат України минулого скликання Микола Шершун свого часу став ініціатором законодавчого розв’язання проблеми. Іншими словами, запропонував конкретний шлях легалізації видобутку бурштину. Населення могло б створювати артілі, брати в оренду ділянки, які саме охороняло б, а також проводило рекреаційні заходи після того, як запаси бурштину вичерпувалися. До того ж автоматично знімається проблема зайнятості сільського населення, а також додаткових надходжень коштів до бюджету від підприємництва, оскільки створювалися б ще й пункти прийому бурштину. Верховна Рада 18 жовтня 2005 року внесла зміни до деяких законодавчих актів України стосовно видобування бурштину.
Однак, як стверджують правоохоронці, бурштиновий бум, на жаль, не стихає. На їх думку, на нелегальні розкопки людей штовхає і той факт, що видобуток "сонячного каменю", якщо його здійснювати у правовому полі, багатьом не по кишені.
– Справді, налагодження видобутку бурштину потребує великих капіталовкладень, – погоджується начальник відділу надрокористування у Рівненській області Іван Гарбуз. – Вже розвіданими запасами користуються державні підприємства. А із приватних поки що ліцензію на геологічне вивчення родовища взяло ТОВ "Мінерал". Загалом розвідка родовища обходиться щонайменше у півмільйона гривень. Щоправда, тим, хто сам розвідав родовище, ліцензія на видобуток бурштину коштуватиме дешевше.
Схоже, навіть внесення змін до законодавства стосовно видобутку бурштину (відповідно до цього документа, ним дозволено займатися і приватникам) поки що не дало бажаного результату. Нелегальні копачі готові ризикувати, бо не приховують, що це вигідно. До того ж у багатьох бракує коштів, щоб зайнятися цим, не порушуючи закон. Крім цього, і досі не створено державні пункти, які спеціалізувалися б на прийманні бурштину. Відтак повз державну казну "пропливають" великі кошти у вигляді несплачених податків.
– На мою думку, потрібно спростити схему надання дозволів на видобування нерозвіданих запасів приватним особам на умовах ризику. Тоді дещо б знялося напруження у цій проблемі, а держава знала б, хто конкретно працює на цій ділянці, хто відповідає за її схоронність, а також відновлення, – підсумовує Іван Гарбуз.