Маємо дві новини, які стосуються українського екологічного громадського руху, так би мовити, енергетичного спрямування. Одна приємна, інша – не дуже. Тож розпочнемо з першої. 20 жовтня Президент України В. Ющенко підписав розпорядження "Про заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України". В ньому враховано багато з того, що пропонували і вимагали від влади захисники природи.
Зокрема поставлено завдання проаналізувати хід виконання програм державної підтримки розвитку нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, малої гідро- та теплоенергетики, енергозбереження, в тому числі ефективність використання коштів, виділених на їх виконання. Також доручено доопрацювати за участі Національної академії наук проект Енергетичної стратегії України до 2030 року, передбачивши в ньому курс на впровадження енергозберігаючої моделі розвитку економіки. І ще чимало корисних завдань і настанов містить той документ. Зауважу, з’явився він дуже вчасно, бо стараннями деяких ділків нетрадиційна енергетика загнана в глухий кут і перетворилася на джерело збагачення окремих осіб. Особливо яскраво це видно на прикладі вітроенергетики, про що неодноразово розповідав "Урядовий кур’єр". Можна сподіватись, відтепер енергетика буде неодмінно розвиватись з урахуванням альтернативних думок, а капіталовкладення освоюватись лише після ретельного вивчення екологічних та інших експертиз і проектів. Чого, власне, і вимагає чинне законодавство.
Інша, не дуже приємна новина, – під великим питанням стоїть спорудження Дністровської ГАЕС. І ось чому. Ідея і проекти створення цієї гідроакумулюючої електростанції, призначеної покривати пікові навантаження, з’явились у 70-ті роки минулого століття, коли пишним квітом буяв "розвинений соціалізм" і його ідеологи виношували планетарні задуми повороту сибірських річок та зрошення середньоазійських пустель. Енергокомплекс мав складатися з двох ГЕС, ГАЕС та АЕС. Згодом від спорудження атомної станції відмовились через високу сейсмозагрозу, однак усе інше почали будувати і вже у 1983 році обидві ГЕС стали до ладу. ГАЕС почали зводити у 1988 році, але з відомих причин роботи були припинені. А коли з часом нова влада і громадськість придивились до "будови віку", то виникло чимало запитань.
Зокрема експертиза, організована Мінекобезпеки у 1997 році, висловила 17 суттєвих зауважень, без урахування яких добудова станції, по суті, стає неможливою. Звідтоді й по сьогодні триває паперова війна поміж будівельниками та захисниками природи, і кінця їй не видно. Скажімо, ось які застереження надіслали навесні цьогоріч громадські екологічні організації Чернівецької області в облдержадміністрацію, ознайомившись із матеріалами щодо спорудження Дністровської ГАЕС. Повна проектна потужність станції у турбінному режимі становить 2268 Мвт, у насосному – 2947 Мвт. Тобто при відсутності надлишкової енергії, що характерне для регіону нині, станція споживатиме більше електрики, ніж вироблятиме. Басейн ГАЕС розташовано на ділянці з надзвичайно складними геологічними умовами: значна водопроникність порід, наявність тектонічних зон, сейсмічність 6-8 балів за шкалою Ріхтера. Але навіть і без землетрусів у румунських горах Вранча можливий розмив обвалування чаші верхнього басейну станції, і десятки мільйонів кубометрів води ринуть з 200-метрової висоти, змітаючи все на своєму шляху.
Проектом передбачені моніторингові дослідження гідрології, проте їх ніхто не проводить. Вимога Держекспертизи доповнити проект прикладами побудови таких об’єктів у світовій практиці знехтувана, бо знайти їх неможливо. Також проігноровано питання збереження флори, фауни та ландшафтів. Не стикується будівництво і зі створенням національного природного парку "Нижньодністровський", передбаченого Законом України "Про виконання Загальнодержавної Програми формування національної екомережі у 2000-2015 роках". І ще забито чимало подібних серйозних "цвяхів". Висновки екологічної громадськості невтішні – проект добудови ГАЕС морально застарілий, економічно невиправданий і екологічно та техногенно небезпечний. Однак відповіді з облдержадміністрації немає й досі. Аналогічні матеріали у жовтні надіслані й у Мінприроди. Кажуть, їх вивчають.
А життя тим часом триває. На початку листопада Світовий банк заявив про можливість розгляду питання щодо кредитування добудови Дністровської ГАЕС з огляду на дефіцит регулюючих потужностей в Україні і необхідність їх створення для покриття пікових навантажень в об’єднаній енергосистемі держави. Враховуючи, що в землю вже зариті великі гроші і будівельна готовність першої черги станції доволі висока, мабуть, зупинятись вже не варто. Станцію треба добудувати. Однак за переробленим та вдосоналеним за нинішніми потребами країни проектом, який би завважив на вимоги згаданого вже Указу Президента "Про заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки України". Аби потім не кусати у розпачі лікті.