27 травня, у результаті серцевого нападу, викликаного тепловим ударом, трагічно загинули два співробітника ДГП “Укргеофізика”, які працювали в еміраті Фуджейра. За словами генерального директора ДГП “Укргеофізика” Олександра Зейкана, обидві трагедії сталися з проміжком у дві години на відстані 6 км одна від іншої наприкінці робочого дня при виконанні досліджень на геофізичному профілі. Неймовірна спека, що досягала в той день 50 градусів за Цельсієм в тіні та 70 градусів на відкритому просторі, відразу забрала життя двох людей – керівника топографічної служби підприємства Дмитра Шпака (27 років) і головного інженера Київської геофізичної розвідувальної експедиції ДГП “Укргеофізика” Володимира Совича (55 років). На момент трагедії поруч з загиблими знаходилися співвітчизники, а неподалік представники місцевої поліції, які забезпечують охорону українських фахівців. Гелікоптери, викликані поліцією, доставили тіла потерпілих до шпиталю, де лікарі констатували факт смерті.
Відразу ж після сумної звістки про смерть українців, у засобах масової інформації з’явилися повідомлення про трагічний випадок, які, м’яко кажучи, не відображали дійсного стану справ. Ця обставина породила масу пліток, здогадок і домислів, що згодом стали набувати скандальних рис. У погоні за сенсацією та яскравими заголовками журналісти нерідко забували, що поспішні висновки не можуть претендувати на істину, а чутки і припущення – на факти. Через місяць, що минув від дня трагедії, ми з великою часткою впевненості можемо говорити про те, що картина подій, які відбувалися 27 травня 2006 року в Аравійській пустелі, відновлена до дрібних деталей. Настав час говорити фактам. На місці трагедії попрацювали декілька українських комісій, а також слідча комісія прокуратури емірату Фуджейра. Але про все по порядку…
Коли в лютому цього року Державне геофізичне підприємство “Укргеофізика” виграло тендер на проведення сейсморозвідувальних робіт на території Фуджейри в Об’єднаних Арабських Еміратах, це була перемога всієї галузі, доказ того, що досвід і професіоналізм наших фахівців оцінений по достоїнству не тільки в нас на батьківщині, але й у світі. Уперше за 15 років незалежності України вітчизняні геофізики вийшли на міжнародний ринок у нелегкій конкурентній боротьбі зі світовими компаніями. 20 квітня цього року перша група фахівців Київської геофізичної розвідувальної експедиції ДГП “Укргеофізика” з технікою відправилася до місця призначення. Пізніше, після підготовчих робіт, в емірат Фуджейра вилетіли ще 40 українських геофізиків.
Контрактом передбачено проведення в еміраті Фуджейра розвідувальних і бурових робіт з метою пошуку нафтогазоносних покладів у рамках угоди, підписаної між урядом емірату Фуджейра, НАК “Нафтогаз України” і спільним українсько-еміратським підприємством “Нафтогаз-Міддл Іст”. Тривалість контракту складає 4 місяці. За цей час фахівці "Укргеофізики" повинні виконати сейсморозвідувальні роботи 2D в обсязі 300 погонних кілометрів профілів. Маршрути сейсморозвідувального профілювання пролягли через гірську важкодоступну місцевість і територію пустелі.
Саме пустеля і стала каменем спотикання в цій трагічній історії. Адже ні для кого не є таємницею, що робота в подібних екстремальних умовах вимагає беззастережного дотримання всіх положень та інструкцій з техніки безпеки і просто елементарної обережності. Перед відправленням групи геофізиків в ОАЕ досвідченими фахівцями була розроблена спеціальна інструкція для роботи в пустелі і гірській місцевості. Інструктаж пройшли усі без винятку співробітники ДГП “Укргеофізика” як у Києві, так і після прибуття в емірат Фуджейра. Окрім того, підприємство має колосальний досвід роботи в подібних умовах, набутий ще за часів Радянського Союзу, коли українські геофізики працювали в усьому світі. Відрядження такого роду вимагають обов’язкового і ретельного медичного обстеження. Медобстеження всіх співробітників було проведено двічі – в Україні та Еміратах, що цілком виключило версію про слабке здоров’я колег. Однак, не дивлячись на всі вжиті заходи з охорони праці, трагедії уникнути не вдалося. Звістка про загибель співробітників підприємства стала шоком. Буквально через кілька хвилин після трагічної події керівництво ДГП “Укргеофізика” зібралося на екстрену нараду і повідомило про нещасний випадок усі відповідні органи – Держгеолслужбу, Мінприроди, Держпромгірнагляд тощо. Вже за дві години на місце трагедії вилетів представник підприємства для організації розслідування і з’ясування всіх обставин події.
Подробиці того трагічного дня журналу “Продуктивний горизонт” розповів начальник Київської геологорозвідувальної експедиції ДГП “Укргеофізика” Володимир Буковський, який щойно повернувся з Еміратів: “27 травня о 6 годині ранку наші співробітники виїхали на розбивку профілю. Перетнувши гірський масив та невелику долину, вони дісталися до пустелі. Для з’ясування можливості прокладки геофізичного обладнання тією місцевістю було вирішено відправити у пустелю на автомобілі групу співробітників з чотирьох чоловік на чолі з Дмитром Шпаком. Проїхавши деяку відстань, автомобіль не зміг подолати один з барханів неподалік від 215-го пікету. Замість того, аби повернутися до загону чи повідомити рацією про технічні проблеми, хлопці вирішили дійти до першого пікету, тобто до кінцевого пункту призначення, пішки.”
І це стало першою фатальною помилкою. Слід зазначити, що відстань, яку планували пройти топографи, складала п’ять кілометрів. П’ять кілометрів пустелі у неймовірну спеку! Залишивши в машині 40 літрів води і взявши із собою лише 6 літрів, вони вирушили в дорогу і близько 11-ої години дійшли до першого пікету. До найстрашнішої спеки, коли сонце входить до зеніту, залишалася лише одна година. Перепочили. Стали повертатися до залишеної у пустелі машини.
“На зворотному шляху температура повітря досягла піку, спека ставала неймовірною, хлопці втомилися, ідучи по барханах, які досягають 30-40 метрів у висоту, – розповідає В.Буковський. – Звісно, це забирає чимало сил, адже в той час, коли температура сягає 50 градусів за Цельсієм в тіні, вони йшли під відкритим сонцем при температурі повітря 65-70 градусів. Кожні 10 метрів просування пустелею дорівнюють кілометру ходьби у нормальних умовах. У такій ситуації дуже сильно зневоднюється організм, через спеку людина не може адекватно оцінювати ситуацію.”
Спеціалісти у таких випадках радять викликати допомогу, шукати тінь у кущах, змочувати губи водою і сидіти не рухаючись, в очікуванні допомоги. Коли у загоні почали непокоїтись за колег, на зв’язок з Дмитром Шпаком вийшов начальник загону і з’ясував ситуацію, що склалася. О 12-тій годині начальник геологорозвідувальної партії Григорій Вознюк прийняв рішення мобілізувати всі сили на пошуки зниклих колег. Згодом було проінформовано правоохоронні органи і до пошуків підключилася місцева поліція за допомогою двох гелікоптерів і спецавтомобілів.
“Не гаючи часу, начальник партії на автомобілі виїхав на пошуки топографів. Він доїхав до району 230 пікету, далі не зміг проїхати, покинув машину і побіг пішки по профілю. В цей час вже була ясна ситуація, вже було зрозуміло, що хлопці дуже напружені, що вони дуже злякані, – розповідає В. Буковський. – Начальник загону виходив на зв’язок з Дмитром Шпаком кожні 10 хвилин, намагаючись заспокоїти та підтримати хлопців.”
Але паніка давалася взнаки. І другою фатальною помилкою стало те, що, всупереч інструкціям, група топографів замість того, аби чекати на допомогу та берегти сили, продовжувала йти до машини. Хлопці збилися з профілю і відійшли на 400-450 метрів у сторону, що ускладнило їх пошуки, долали метри пустелі та втрачали останні сили. Причиною цього, мабуть, стала розгубленість, брак досвіду та елементарний страх за те, що їх не зможуть знайти. У результаті сталася перша трагедія – близько 14 години за лічені хвилини від серцевого нападу, спровокованого тепловим ударом, помер Дмитро Шпак. Трьох його колег вдалося знайти живими начальникові партії Григорію Вознюку. Згодом постраждалі, яким вдалося вижити, були транспортовані до лікарні на гелікоптері, де отримали необхідну медичну допомогу.
Тим часом у іншому напрямку на пошуки зниклих колег відправились Василь Чебан – супервайзер НАК “Нафтогаз України”, та головний інженер Київської геофізичної розвідувальної експедиції Володимир Сович. До речі, Сович тільки напередодні увечері прибув до Еміратів після виснажливого авіаперельоту, давалася взнаки втома, нервове напруження. Під час пошуків у Совича стався серцевий напад, що також був спровокований спекою. Його серце просто не витримало. На момент, коли сталася трагедія, у нього із собою була вода і всі засоби безпеки, необхідні для проводення робоіт у пустелі.
Отак, одне за одним забрала пустеля життя двох наших колег, друзів, рідних. Прикро, але пустеля не вибачає помилок. 31 травня тіла наших співвітчизників доставили в Україну. Дмитра Шпака поховали в Івано-Франківську, Володимира Совича – у Києві. ДГП “Укргеофізика” взяло на себе організацію поховання та матеріальні витрати, пов’язані з цим. Також керівництво підприємства обіцяє не залишати сім’ї загиблих колег без уваги і надалі. Адже це святий обов’язок кожної порядної людини – дбати про рідних і близьких наших колег.
P.S. На запит української сторони стосовно трагічного інциденту, правоохоронні органи емірату Фуджейра та емірату Рас Аль Хайм повідомили, що обидва смертельні випадки вони розцінюють, як нещасний випадок. У порушенні кримінальних справ відмовлено.
29 травня роботи були відновлені з дозволу місцевої влади. На даний момент всі роботи, що передбачені контрактом, проводяться своєчасно та відповідно до затвердженого графіка.
P.P.S. На державних підприємствах геологорозвідувальної галузі України протягом тільки одного 2005 року зареєстровано сім нещасних випадків, шість з яких – смертельні.