Україна належить до держав із потужною мінерально-сировинною базою. Значні поклади залізної руди, титану, літію, марганцю, урану, графіту та рідкісноземельних елементів формують підґрунтя для розвитку видобувної галузі та залучення інвестицій.
Водночас надрокористування в Україні є однією з найбільш регуляторно складних сфер господарської діяльності. Воно поєднує дозвільні процедури, податкові та рентні зобов’язання, екологічні вимоги, державний контроль за стратегічними ресурсами та, в сучасних умовах, санкційні обмеження.
Практика супроводу інвестиційних проєктів у сфері надрокористування свідчить, що успіх проєкту залежить не лише від наявності родовища, а передусім від правильного юридичного структурування на початковому етапі.
Як іноземному інвестору зайти на ринок мінералів та корисних копалин в Україні?
Відповідно до Конституції України та Кодексу України про надра, надра є власністю українського народу та можуть передаватися виключно у користування.
Інвестор не набуває права власності на родовище, а отримує право користування надрами на визначений строк та за встановлених умов. Цей принцип є фундаментальним і визначає всю логіку правового регулювання цієї галузі в Україні.
Це означає, що:
- держава зберігає контроль за дотриманням умов користування;
- невиконання програм робіт або звітності може стати підставою для застосування санкцій;
- право користування може бути зупинене або припинене у передбачених законом випадках.
Основним інструментом входу на ринок є отримання спеціального дозволу на користування надрами, який загалом надає право на геологічне вивчення надр, зокрема дослідно-промислову розробку та промисловий видобуток корисних копалин.
Основні способи отримання права користування надрами
З практичного погляду в іноземного інвестора є три механізми для отримання спеціального дозволу на користування надрами.
1. Участь в аукціоні (електронних торгах). Сьогодні переважна більшість спеціальних дозволів надається через відкриті аукціони (електронні торги) на платформі «Прозорро.Продажі» (Prozorro.Sale). Це формально забезпечує рівний доступ для іноземних та національних компаній.
З нашого досвіду, перед прийняттям рішення про участь в аукціоні інвестору варто звернути увагу, зокрема, на такі аспекти:
- перевірити можливі санкційні обмеження для інвестора як в Україні, так і в інших державах;
- провести попередній аналіз геологічної інформації (нерідко трапляються випадки, коли інформація, що подається для аукціону, є застарілою);
- перевірити формування фінансової моделі з урахуванням рентних платежів та податкових зобов’язань;
- перевірити земельні та екологічні обмеження ділянки.
Недостатня перевірка цих аспектів до участі в аукціоні може створити ризики вже після отримання дозволу.
2. Придбання корпоративних прав у компанії, яка вже має статус діючого надрокористувача. Інший поширений механізм — придбання корпоративних прав у компанії, яка вже має спеціальний дозвіл на користування надрами.
Такий підхід дає змогу швидше розпочати реалізацію проєкту, однак потребує ретельної правової перевірки, зокрема щодо:
- законності первинного отримання дозволу;
- виконання умов користування;
- податкових зобов’язань;
- екологічних вимог;
- наявності судових спорів.
Судова практика свідчить, що формальні порушення, допущені попереднім власником, можуть мати наслідком втрату права користування надрами.
3. Угода про розподіл продукції (УРП). УРП є особливим механізмом, який зазвичай застосовується для великих, капіталомістких або стратегічних проєктів. Такий механізм передбачає:
- визначення порядку розподілу видобутої продукції;
- погодження спеціальних умов оподаткування;
- встановлення довгострокових гарантій стабільності.
Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестор (інвестори) і держава в особі Кабінету Міністрів України.
Серед переваг УРП для інвестора можна виокремити довгострокові стабільні умови, можливість фіксації податкового режиму та екологічних правил і вищий рівень захисту інвестора. Серед основних недоліків — складна та політично чутлива процедура укладення УРП, що потребує рішень Кабінету Міністрів України. Також недосконале законодавство та неусталена судова практика можуть підвищувати невизначеність щодо захисту прав інвестора.
Порядок проведення та умови конкурсу на укладення угоди про розподіл продукції визначаються Законом України «Про угоду про розподіл продукції». Спеціальний дозвіл на користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції видається на підставі укладеної угоди про розподіл продукції із зазначенням виду користування надрами для виконання робіт (провадження діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції, і повинен містити всі види користування надрами, інші дані та відомості, передбачені такою угодою.
Необхідно зазначити, що права на користування надрами, надані спеціальним дозволом на умовах угоди про розподіл продукції, можуть бути передані третім особам одночасно з передачею прав та обов’язків за відповідною угодою про розподіл продукції та з обов’язковим переоформленням спеціального дозволу на користування надрами шляхом внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами.
Внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії, зупинення, припинення дії та поновлення його дії здійснюються відповідним дозвільним органом у порядку, встановленому Кодексом України про надра.
Загалом іноземний інвестор має усвідомлювати, що він отримає не право власності на надра, а право користування, і воно пов’язане з певними обов’язками, зокрема такими, як проведення геологічних робіт/видобування в конкретні строки, виконання програм робіт, подання звітності в Держгеонадра та інші органи, дотримання екологічних норм, стандартів безпеки, правил використання земель.
Перспективи роботи в Україні: потенціал і обмеження
Україна офіційно визначила перелік стратегічних і критичних мінералів, які мають особливе значення для національної безпеки та економіки (постанова КМУ №845 від 14 липня 2025 року). Це означає підвищений державний контроль, можливі спеціальні умови доступу, посилену увагу до кінцевого використання продукції.
Отже, для інвестора це не лише ризик, а й можливість, адже держава зацікавлена у залученні технологій та капіталу саме в ці сегменти.
Останні роки характеризуються спробами реформування галузі, зокрема відбувається цифровізація процедур, відкривається частина геологічних даних, здійснюється імплементація стандартів Ініціативи прозорості видобувних галузей (EITI).
Усі ці кроки сприяють створенню прозорішої та передбачуваної інституційної системи. Водночас реформа надрокористування залишається незавершеною, а правозастосовна практика часто є суперечливою.
Також наразі усі потенційні інвестори, що розглядають можливість інвестицій в Україну, безумовно, враховують безпековий та воєнний фактори.
Жоден інвестор не може ігнорувати фактор війни в Україні, що на практиці означає, зокрема, необхідність страхування воєнних ризиків, роботу з міжнародними фінансовими інституціями, вибір регіонів із нижчим рівнем безпекових загроз.
Права та обов’язки інвестора у сфері стратегічних мінералів
Іноземний інвестор, зокрема, має право:
- здійснювати надрокористування у межах спеціального дозволу або УРП;
- експортувати видобуту продукцію (з урахуванням обмежень);
- виводити (здійснювати репатріацію) прибуток за кордон;
- користуватися міжнародно-правовим захистом інвестицій.
У разі спору інвестор може використовувати міжнародний арбітраж, якщо це передбачено договором або міжнародною угодою.
Водночас інвестор має обов’язки, ключовими серед яких є:
- дотримання ліцензійних умов;
- своєчасна сплата ренти та податків;
- виконання екологічних вимог, рекультивація земель;
- звітність перед державними органами.
На практиці саме порушення формальних процедур часто стає підставою для конфліктів із регулятором.
Санкційні обмеження як фактор інвестиційного ризику
Так, під час супроводу іноземних інвестицій у видобувну галузь України ЮФ «Ілляшев та Партнери» неодноразово стикалася з повторюваними стратегічними помилками, які значною мірою ускладнюють реалізацію проєктів, призводять до тривалих спорів або навіть втрати активів.
Деякі інвестори помилково вважають, що сам дозвіл гарантує безперервну діяльність. Однак законодавство про надра та судова практика, сформована Верховним Судом, встановлюють, що недотримання умов, серед яких звітність чи екологічні вимоги, може призвести до зупинення або анулювання дозволу.
Водночас Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду неодноразово підкреслював важливість правильного процесуального та матеріального дотримання підстав для припинення права користування надрами та перевірки усіх обставин рішення регулятора та звертав увагу, що анулювання можливе лише за чітко визначених обставин і з належним доказуванням порушень.
Отже, кожну умовну вимогу спеціального дозволу на користування надрами слід трактувати як потенційну підставу для спору і ретельно слідкувати за її дотриманням.
Анулювання спеціального дозволу на користування надрами: застосування санкцій РНБО
Досвід ЮФ «Ілляшев та Партнери» включає кейс, що став ілюстрацією негативного сценарію для іноземного інвестора, який володів істотною часткою в українському підприємстві, що багато років здійснювало господарську діяльність у сфері надрокористування на підставі спеціального дозволу, виданого Державною службою геології та надр України.
Підприємство виконувало свої обов’язки за умовами угоди про умови користування надрами, інвестувало у геологічне вивчення, розвідку та підготовку родовища, розбудовувало інфраструктуру, забезпечувало робочі місця та стабільно планувало довгостроковий видобувний проєкт.
Протягом значного періоду інвестор здійснював капіталовкладення, виходячи з передбачуваності регуляторного середовища та юридичних гарантій, зафіксованих як у спеціальному дозволі, так і в інвестиційній угоді з державою. Очікування інвестора були типовими для видобувної галузі: безперервність права користування надрами, можливість отримання прибутку від розробки родовища та захист від необґрунтованого втручання держави.
Однак ситуація кардинально змінилася після відповідних рішень органів влади.
Так, у 2021 році до деяких українських підприємств-надрокористувачів, які мали й іноземні інвестиції, було застосовано санкцію у вигляді зупинення, анулювання спеціального дозволу на користування надрами згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію 24 червня 2021 року указом Президента України №266/2021.
Фактично це означало одномоментну втрату ключового активу, а саме — права на розробку родовища. Підприємства-надрокористувачі втратили можливість продовжувати операційну діяльність, а багаторічні інвестиції іноземних партнерів стали економічно знеціненими. Інвестор, який не мав жодного відношення до підстав, що лежали в основі санкцій, опинився у ситуації, коли корпоративні права і вкладений капітал втратили свою цінність.
Тому найбільш проблемним аспектом для іноземного інвестора є застосування санкцій РНБО, а саме зупинення або анулювання спеціального дозволу на користування надрами, адже така санкція є:
- негайною та, на практиці, невідворотною;
- оскарження санкцій в українських судах наразі не дає позитивних результатів, зокрема, через позицію Верховного Суду щодо неможливості судового контролю над правомірністю рішення РНБО та указу Президента України щодо санкцій;
- фактично призводить до експропріаційного ефекту, адже право користування надрами є основним активом будь-якої видобувної компанії.
Укази Президента України про введення в дію рішення РНБО можуть бути оскаржені до Верховного Суду, який розглядає такі позовні вимоги як суд першої інстанції. Наразі українськими судами не прийнято позитивних рішень на захист інтересів надрокористувачів і по деяких справах подано скарги до Європейського суду з прав людини, які ще не розглянуті.
Американські компанії та угода між Україною і США: чи є преференції?
Угода між Україною та США про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови, яка передбачає співпрацю у сфері стратегічних ресурсів, створила нову реальність для ринку. Вона не надає автоматичного права на надра, однак забезпечує політичні та фінансові гарантії та потенційно створює пріоритетний режим доступу до фінансування.
Фактично йдеться не про «монополію», а про інституційну перевагу, якої наразі не мають інші країни.
Хоча угода не надає американським компаніям прав власності чи автоматичних дозволів (ліцензій) на користування надрами, вона встановлює певні політичні і структурні положення, що можуть впливати на реальний доступ.
Фонд має бути основним каналом, через який українські компанії або держава можуть шукати зовнішніх інвесторів для проєктів у видобувній сфері. Так, Фонд має право запропонувати американського або іншого інвестора, якщо такий є, перш ніж український претендент зможе самостійно шукати зовнішнє фінансування, що фактично створює пріоритет для партнерів, яких визначатиме Фонд.
Водночас інвестори з інших регіонів, зокрема Європейського Союзу, Азії, Близького Сходу, діють у межах загального режиму іноземного інвестування, рівного доступу до аукціонів та стандартних умов УРП.
Формально дискримінації немає, однак на практиці механізм Фонду, пов’язана з ним співпраця і відсутність спеціальних двосторонніх механізмів підтримки можуть поставити інвесторів з інших регіонів у менш вигідне становище порівняно з американськими компаніями.
Отже, потенційним інвесторам з інших регіонів (ЄС, Азія тощо) варто провести аналіз угоди між Україною та США на предмет її впливу на власну інвестиційну стратегію. Як варіант, такий інвестор може позиціонувати себе як партнера для Фонду через включення у консорціуми або спільні підприємства, які можуть бути розглянуті Фондом як партнери за проєктами.
Висновок
На сьогодні надрокористування в Україні є сферою великих можливостей і не менших ризиків. Для компаній, зацікавлених у видобутку корисних копалин або вже залучених до цієї діяльності, визначальними є:
- правильний вибір способу входу на ринок;
- ретельна правова перевірка активів;
- дотримання умов спеціального дозволу;
- оцінка санкційних та судових ризиків.
Безумовно, Україна потребує іноземних інвестицій у видобувну галузь, однак цей ринок вимагає довгострокового мислення, юридичної дисципліни та стратегічного підходу.