У донецькому інституті "Дондіпрошахт" відбулося громадське обговорення роботи, висунутої на здобуття Державної премії України за 2002 рік. Повна назва праці звучить так: "Розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи "кріплення - порідний масив". Захід, на перший погляд, розрахований на вузьких фахівців, викликав неабияку цікавість не лише вчених, а й практиків. А обговорення теми супроводжувалося роздумами і прогнозами щодо подальшої долі вугільної галузі в Україні. Надто вже болючим для Донбасу виявилося це питання.

Впровадження розробок учених дозволить забезпечити експлуатаційну надійність і економічність роботи вугільних шахт України, можливість гарантованого видобутку вугілля на рівні 100-120 мільйонів тонн на рік. За останні три-чотири роки річний видобуток вугілля в Україні - близько 80 мільйонів тонн. Лише три шахти - імені Засядька, "Краснолиманська" та "Красноармійська-Західна N 1" - спроможні видавати на-гора три і більше мільйони тонн палива на рік. На багатьох вугільних підприємствах продуктивність праці залишає бажати кращого.

Видобувають вугілля в Україні на дедалі більших глибинах, у складних гірничо-геологічних умовах. 102 шахти (майже половина) працюють на глибинах понад 600 метрів, 25 - на 1000-1300 метрів.

Один із учасників обговорення порівняв освоєння підземного простору із освоєнням простору космічного. Із тією лише різницею, що перше дається важче, ніж друге. Адже процеси, які відбуваються на глибині сотень метрів, неоднорідні і багато в чому непередбачувані. А зробити точний прогноз можна лише на підставі глибоких наукових досліджень. Після шахтарських аварій останніх років стало зрозуміло: без розвитку науки подальший розвиток вугільної галузі неможливий.

Заходи, які пропонують українські учені, дозволяють здешевити вітчизняне паливо і зробити його конкурентоспроможним (чим не аргумент на користь фінансування наукових досліджень).

- Нам вдалося завершити цикл робіт, пов'язаних із забезпеченням стійкості капітальних виробок, власне із будівництвом шахт, - розповів керівник авторського колективу, завідувач кафедри будівництва шахт і підземних споруд Національної гірничої академії України, доктор технічних наук, професор Олександр Шашенко. - Такий підхід дозволяє гарантувати будівництво нових шахт, горизонтів із мінімальними витратами на їхнє прокладання, утримання і експлуатацію.

Красномовною ілюстрацією ефективності впровадження новітніх досягнень є будівництво повітроподаючого стовбура донецької шахти імені Засядька. Цей досвід став частиною наукового дослідження. Швидкість, із якою велися роботи, вражає: за тринадцять місяців у державному відкритому акціонерному товаристві "Трест "Донецькшахтопроходка" сягнули позначки 1267 метрів. Один кілометр стовбура подолали за десять місяців -таких темпів в світі досі не досягали. Нова споруда подовжить життя вугільного підприємства на 50 років і, що важливо, забезпечить безпеку робіт під землею.

Це той щасливий збіг, коли наука і виробництво діяли поруч. Відрадно, що дедалі більше керівників підприємств усвідомлюють необхідність застосування того, що зветься теорією. "Дайте нам технологію, дайте можливість закладати до проектів ваші розробки!" -пролунав "крик душі" одного із директорів. А інший учасник обговорення в розмові із кореспондентом "Голосу України" зізнався, що мріє про те, аби будівництво шахт в Україні досягло таких самих темпів, як і закриття. Якщо видобуток вугілля стане дешевшим і безпечнішим, необхідність у ліквідації більшості "приречених" підприємств відпаде саме.