Найбільші вугледобувні країни-сусіди України – Польща і Росія. Виходячи з того, що вони є нашими сьогоднішніми та перспективними партнерами на вугільному ринку актуальним є огляд сучасних вугільних запасів цих країн та стану їх вугледобувної промисловості.

1. Росія.
Вугілля. В РФ є великі запаси вугілля (3-і в світі після США і Китаю), встановлені в відкладах девону-пліоцену. За даними ГНПП «Аэрология» у 1998 р. у Росії підтверджені запаси вугілля складали 200193 млн т, а загальні 279226 млн т.

Вугілля представлене всіма геологічними типами і стадіями метаморфізму – від чисто гумусового до богхедів і від ліптобіолітів і м'якого бурого вугілля до антрацитів. Головні вугільні басейни – Кузнецький, Печорський, Південно-Якутський і російська частина Донецького. У східних районах країни зосереджено близько 63% всіх запасів. За геологічно-структурним положенням вугільні басейни відносять до платформних (Підмосковний, Півд.-Уральський, Кансько-Ачинський, Іркутський, Таймирський, Ленський і інш.) і до геосинклінальних типів. Останні мають особливо важливе значення, містять високоякісне кам'яне вугілля, в тому числі коксівне – Донецький, Печорський, Кузнецький і інші басейни.

Вугленакопичення в Підмосковному вугільному басейні відбувалося в палеозої, розвідані запаси 4 млрд т. Вугілля буре, щільне, потужність пластів 1,5-2,5 м, максимальна зольність 45%.

На території РФ знаходиться невелика східна частина Донецького вугільного басейну. Вугілля кам’яне, високоякісне, практично всіх марок.

Печорський вугільний басейн сформувався у пермі, включає 30 вугільних родовищ. Теплота згоряння вугілля 16,8-32 МДж/кг. Основне значення має вугілля марок Д, Ж і К. Вміст сірки в них не перевищує 1,5%.

Вугілля Кизеловського вугільного басейну приурочене до осадових порід нижнього карбону. Виявлено 29 пластів простої будови, з них 4 мають промислове значення. Вугілля гумусове, кам'яне (від Д до Ж), високосірчисте, важкозбагачуване.

Кузнецький вугільний басейн виділяється своїми великими запасами (понад 67 млрд т, прогнозні ресурси понад 430 млрд т). Сумарна потужність пластів 4-95 м. Вугілля кам'яне гумусове.

Горлівський вугільний басейн є другим після Донбасу районом видобутку антрациту. Вугленосні відклади містять до 16 робочих пластів.

У Мінусінському вугільному басейні вони належать до верхнього палеозою, містять до 40 пластів вугілля марок Д і Г сумарною потужністю до 100 м. Вугілля гумусове, кам'яне, газові і інш. Розвідані і оцінені запаси 4,9 млрд т, в т. ч. придатні для відкритих робіт 3,6 млрд т.

Тунгуський вугільний басейн має прогнозні ресурси понад 2 трлн т. Вугілля кам'яне і буре. Основна вугленосність пов'язана з відкладами пермі і карбону. Кількість пластів від 3 до 11, сумарна потужність від 11 до 74 м.

У Таймирському вугільному басейні вугленосні пермські відклади, встановлено 26 пластів сумарною потужністю 48 м. Робочі пласти кам’яного вугілля мають потужність 1-3 м, рідше 6-7 м.

Вугілля Ленського басейну (сх. частина Сибірської платформи) належить до мезозою. Усього в розрізі юри відомо 150 вугільних пластів, з яких 50 потужністю 1 м. Прогнозні ресурси басейну оцінюються в 1,6 трлн т.

Найбільшим в РФ за підтвердженими запасами (80,197 млрд т) є Кансько-Ачинський вугільний басейн. Понад 1/4 всіх запасів бурого вугілля басейну придатні для розробки відкритим способом. Найбільші родовища – Урюпське, Абанське, Барандатське, Назарівське, Березовське і інш. Вугілля низькозольне, низькосірчисте, з теплотою згоряння до 29,3 МДж/кг.

Іркутський вугільний басейн розташований у східній крайовій частині Сибірської платформи, тут розвідано 20 великих родовищ (Черемховське, Вознесенське, Мугунське, Каранцайське і інш.). Вугленосні відклади містять до 65 пластів; кількість робочих пластів на окремих родовищах від 1 до 25. Вугілля середньозольне з підвищеним виходом смол напівкоксування. Розвідані запаси 7,4 млрд т.

Південно-Якутський вугільний басейн виділяється наявністю найбільшої кількості в РФ коксівного вугілля. Розвідані Нерюнгрінське, Чульмаканське, Денисівське і інш. родов. Вугілля марок Ж, КЖ, К і ОС, малосірчисте і малофосфористе, верхні горизонти вугілля окиснені. Розвідані запаси 5,6 млрд т, бл.60% вугілля розміщено на глибині до 300 м.

Великі ресурси має в своєму розпорядженні Улуг-Хемський басейн (Тува), прогнозні ресурси кам’яного вугілля тут оцінюються в 9 млрд т. Вугленосні відклади юри містять вугілля низько- і середньозольне, з невеликим вмістом сірки і фосфору.

На східному схилі Уралу відомі тріас-юрський Челябінський буровугільний басейн, Півн.-Сосвінський, а також Сєровський, Буланаш-Йолкінський і Орський вугленосні райони. Численні роз'єднані родовища кам’яного і бурого вугілля юри встановлені в Забайкаллі (Гусиноозерське, Олонь-Шибірське, Харанорське і інш.), частина з них придатна для відкритої розробки. До доби крейди приурочене вугілля Зирянського вугільного басейну, до нижньої крейди – вугілля Партизанського вугільного басейну, Раздольненського кам’яновугільного басейну, Павловського, Реттіховського, Хасанського і інш. родовищ Приморського краю, а також Нижньозейського буровугільного басейну і Буреїнського вугільного басейну в Хабаровському краї, Аркагалінська, Ельгенська, Омолонська, Анадирська і Чаун-Чукотська вугленосні площі в Магаданській області. До палеоген-неогенових відкладів приурочені родовища Південно-Уральського вугільного басейну (50 родовищ, потужність пластів до 12 м), Прибайкальського району (буре вугілля), Угловського буровугільного басейну, Бікінського родов. в Приморському краї, а також коксівного вугілля о. Сахалін.

Вугільна промисловість Росії. За видобутком кам’яного вугілля, – 169 млн т. у 2001 р., – Російська Федерація займала 6-е місце в світі після Китаю, США, Індії, Австралії та ПАР. Видобуток всього вугілля (кам’яне і буре) у Росії з 1990 по 2000 р. знизився з 395 до 258 млн т, а у 2002 р. склав 253 млн т, що на 17 млн т нижче за рівень 2001 р., і продовжує знижуватися. Зниження видобутку у 2002 р. спостерігалося в 5 з 7 економічних районів. Найбільш значне падіння видобутку відмічається в Східному Сибірі – на 16 млн т. Приріст видобутку досягнуто тільки в Західному Сибірі і на Далекому Сході – по 1,5 млн тонн. В результаті реструктуризації вугільної промисловості РФ у 1991-1999 рр. було закрито 160 підприємств, головним чином шахт, на які припадала 1/3 вуглевидобутку. Динаміка видобутку кам’яного вугілля за період 1990-2000 рр. (млн т): 1990 – 260; 1994 – 177; 1998 – 149; 1999 – 153; 2000 – 152. За прогнозом розвитку видобутку вугілля в Росії до 2010 р. основна роль відведена сибірським басейнам. Їх питома вага з 1990 по 2000 р. виросла з 65,4 до 74,7%, в тому числі з 1998 по 2000 р. – з 71,2 до 74,7% [Уголь. - 2002. - № 1. - С. 37-38; Локер С., 2000, Лондон].

Постачання російського вугілля у 2002 р. становило 234 млн т, що на 18 млн т менше ніж у 2001 р. Постачання вугілля скоротилося по всіх сегментах ринку, крім експорту в далеке зарубіжжя. Експорт вугілля з Росії у 2002 р. досяг 51 млн т (+9 млн т до 2001 р). Імпорт вугілля в Росію зменшився на 5,8 млн т і становив 20,5 млн т. Всього (з урахуванням імпорту) російським споживачам в 2002 році поставлено 203 млн т вугілля проти 237 млн т у 2001 р.

У Росії вугілля як енергоносій використовують у всіх 89 суб'єктах Федерації, а добувають тільки в 24. Повністю забезпечують потребу в ньому за рахунок власного видобутку лише шість утворень, а за рахунок завезення його з вугледобувних регіонів – 65. Між економічними регіонами перевозиться понад 48 млн т вугільної продукції. З вугледобувних регіонів найбільшими постачальниками вугілля є Західний Сибір (вивозить 30% ресурсів регіону) і Східний Сибір (20%).

Видобуток і експорт вугілля по регіонах РФ у 2003 р. (млн т): Печорський – 17,0 і 1,0; Східний Донбас – 8,5 і 1,1; Кузбас – 137 і 45; Східний Сибір – 72 і 2,5; Далекий Схід – 29,6 і 5,0.

За даними “Росинформуголь” у 2002 р. у найбільшому вугледобувному районі - Кузбасі видобуто 131 млн т вугілля (84% - коксівного); це установить 59% видобутку всієї Росії. До 2007 р. обсяг видобутку вугілля виросте до 160 млн т. Такого рівня видобутку планується досягнути за рахунок введення в експлуатацію десяти вугільних шахт, що будуються, і восьми розрізів сумарною виробничою потужністю 34 млн т (з них 5-6 - у 2003 р.). Крім того, за рахунок введення в експлуатацію до 2007 р. десяти збагачувальних фабрик і трьох збагачувальних установок планується збільшити переробку видобутого в Кузбасі вугілля до 48-50% (у 2002 р. лише 30% вугілля Кузбасу було перероблено в регіоні).

Загалом по вугільній галузі, відмічається зростання збитковості виробництва. Загальний річний обсяг збитків у 2002 р. – понад 2,5 млрд рублів.

З 2000 по 2020 рік при загальному зростанні енергоспоживання на 25,4-38,4%, споживання природного газу зросте на 18,4-23,7%, нафтопродуктів – на 35,8-50,1%, вугілля – на 35,7-70,3%, а електроенергії, виробленої на АЕС, – в 2,2-2,5 рази. У результаті частка газу в структурі споживання первинних енергоресурсів знизиться з 49,5% у 2002 р. до 46,9-44,8% в 2020 р., в тому числі у виробництві електроенергії – з 65,5% до 57,3-50,4%, еквівалентно зростатиме частка вугілля.

2.Польща.
Запаси і родовища вугілля. Серед країн ЄС Польща займає за запасами бурого вугілля 6-е, кам’яного вугілля 7-е [Ґлюкауф, №1, 2002]. Станом на 2002 р. балансові запаси кам’яного вугілля складали 44084 млн т, а позабалансові 29482 млн т, бурого вугілля відповідно 13860 і 4683 млн т.
У кінці 1980-х років запаси вугілля в Польщі вітчизняними спеціалістами оцінювалися приблизно в 40 млрд. т; у 1996 – в 65 млрд. т. Основні родовища кам'яного вугілля в Польщі знаходяться в Сілезії, а також в Валбжіхському і Люблінському басейнах. Станом на 2000 р. у країні є 112 родовища вугілля з ресурсами 61500 млн. т [World Coal. - 2001. - 10, № 11. - Р. 27-31]. Серед енергетичних ресурсів найбільше значення має кам'яне вугілля (ресурси 64,9 млрд. т на глибині до 1000 м, 1999). Запаси кам’яного вугілля на 2001 р.: балансові – 16 млрд т (у 1990 р – бл. 30 млрд т), промислові – 7,5 млрд т, видобувні – 5 млрд т (за Є.Кіцкі, 2002). Родов. кам'яного вугілля знаходяться в Верхньосілезькому кам’яновугільному бас. (на півдні), Нижньосілезькому вугільному бас (на південному заході) і Люблінському вугільному басейні (на південному сході). З розвіданих запасів кам’яного вугілля близько 67% складає енергетичне, інші – коксівне вугілля. Вугільні пласти залягають у відкладах верхнього карбону. Потужність вугленосної товщі Верхньосілезького басейну 6,0-2,5 км. Розвідано декілька сотень пластів вугілля, найбільш потужні з них до 20 м. На заході вугільна товща зім'ята в дисгармонійні, а в іншій частині басейну в пологі складки, ускладнені численними скидами і зсувами. Потужність вугленосної товщі Нижньосілезького басейну понад 1,5 км. Вона містить декілька десятків пластів вугілля, переважають пласти потужністю 1,2-1,5 м, близько 50% коксівного вугілля. Умови залягання складні. Потужність вугленосної товщі Люблінського басейну близько 0,7 км. Вона містить 90 пластів, переважно потужністю 0,9-1,3 м. Вугілля в основному енергетичне. Залягання вугільних пластів спокійне. Покрівля вугленосної товщі на глиб. 450-750 м.

У Верхній Сілезії, крім кам'яного вугілля, є також метан (понад 90 км3).
Буре вугілля поширене на всій території Польщі. Воно приурочене до відкладів нижньої юри, верхньої крейди, палеогену і неогену. Прогнозні ресурси бурого вугілля близько 42 млрд т, підтверджені запаси 14 млрд т. (1999). Осн. поклади мають переважно міоценовий вік і представлені м'яким бурим вугіллям. Найбільше родовищ (понад 30) в центральній і західній частинах країни. Головні з них – Адамув, Конін, Белхатув, Турув, Легніца, Тшцянка і інші. У розрізі є декілька субгоризонтальних пластів потужністю до 12-15 м, що залягають на глибині до 460 м.

Вугільна промисловість Польщі. Вугілля – основне джерело енергії для польської економіки. З видобутку вугілля Польща в 2001 р. займає 7-е місце в світі. Динаміка видобутку кам'яного вугілля (млн.т): 1990 – 148; 1994 – 134; 1998 – 117; 1999 – 112; 2000 – 110; 2001 – 102,0 млн т. (за Є.Кіцкі, доповідь 10.10.2002, Алчевськ). За іншими даними [Mining Annual Review 2002] у 1999-2001 рр. Польща видобувала 112000-103897 тис. т кам’яного вугілля і 60800-59541 тис. т бурого. У експлуатації знаходяться родовища Нижньосілезького, Верхньосілезького і Люблінського кам’яновугільних басейнів. Основне промислове значення має Верхньосілезький басейн. Нижньосілезький басейн – найбільш старий і відпрацьований, тому значення його меншає (розроблявся головним чином до 1997 р.). Люблінський басейн освоюється. У 1975 р. було почато будівництво кар'єра “Белхатув" з проектною потужністю 40 млн. т вугілля на рік. У 1986 р. в Польщі діяло 69 шахт, більшість яких знаходилася на території Верхньосілезького промислового району. Шахти високомеханізовані – понад 85% обсягу продукції добувалося в комплексно-механізованих лавах. Збагачення – в гравітаційних сепараторах, відсадочних машинах і флотацією. Реструктуризація гірничої галузі в Польщі триває з 1989 р. У 1993 р. існувала реальна загроза банкрутства галузі. В результаті реформи ліквідовано 29 шахт, понад 150 стволів, майже 3 тис. км виробок. Кількість видобувних лав зменшилася з 861 в 1989 р. до 146 в 2002 р. Видобуток з лави збільшено з 863 т/добу (1989) до 2744 т/добу (2002). Державна дотація на реформу кам’яновугільної промисловості в 1998-2000 рр. склала 4358,8 млн злотих. В результаті реструктуризації чистий фінансовий результат (неттл) кам’яновугільної промисловості з 2001 року став позитивним. У 2003-2006 рр. прогнозується подальше зменшення видобутку вугілля до 100,6 млн т. на рік. Кількість діючих лав зменшиться до 93. До 2015 р. планується побудувати тільки одну нову шахту.

Буре вугілля, що знаходиться передусім у західній і центральній Польщі, видобувається відкритим способом у Турошівському, Белхатівському, Конінському районах бурого вугілля. Намічене збільшення видобутку лігніту до 86 млн. т в 2015 р. для використанні на ТЕС [Энергобизнес. - 1999. - № 34. - С. 33-34].

Найбільша в країні вугільна шахта Пяст знаходиться в місті Нови-Берун, на південь від Катовіце; видобуток вугілля в ній ведеться з 1975. Запаси бурого вугілля (лігніту), яке добувається в центральному (Малінец, Адамув) і південно-західному (Турошув, Жари) районах Польщі, оцінюються в 14 млрд. т.

Володимир Білецький
доктор технічних наук, професор
Донецького національного технічного університету