”Двадцять років тому із свердловини N4 Голубинського родовища щодоби видобували 150 кубометрів води. А нині — лише 85, — каже 55-річний Павло Ганинець, головлікар санаторію ”Квітка полонини”, що під містом Свалява на Закарпатті. — А що ви хотіли? Тут всю природоохоронну зону вже забудували”.
У зменшенні запасів води Ганинець звинувачує місцеву владу села Солочин Свалявського району. Каже, голова 49-річна Магдалина Туряниця та депутати сільради спеціально не затверджують проект гірничого відводу території розробки родовища — роздають чиновникам земельні ділянки, на яких ті зводять собі котеджі.
У Солочині, що за 7 км від Сваляви, починається підземне родовище знаменитої свалявської мінеральної води. Праворуч села — санаторії ”Квітка полонини”, ”Кришталеве джерело”, оздоровчий комплекс ”Сузір’я”. Неподалік них джерело. Землі навколо свердловини ділять на три зони. У першій, радіусом 50 м, заборонено будівництво та перебування людей, не причетних до обслуговування джерела. На території другої, площею 11 га, заборонена господарська діяльність та зведення будинків, окрім потрібних для оздоровниць. У третій зоні забороняється вирубка лісу. Проте вже за 30–50 м від джерела стоїть перший котедж-новобуд. Трохи далі під лісом зводять ще кілька десятків будинків.
— 1996 року Державний комітет із запасів поділив Голубинське родовище між чотирма користувачами, — Павло Ганинець забажав говорити у своєму кабінеті. — Ліцензії на видобуток води отримали завод ”Маргіт”, ”Свалявські мінеральні води”, санаторії ”Квітка полонини” та ”Кришталеве джерело”. Ми розробили зони санітарної охорони, гірничі відводи, подали їх на затвердження сільради. Депутати проекти розглядають, але не затверджують.
Землі біля родовища були в селян в обробітку. 1998 року Солочинська сільрада змінила їхнє цільове призначення — дозволила зводити будинки. Саме через будівництво, впевнений лікар, підземний резервуар води не відновлюється природним способом.
— Ми позивалися до райсуду й виграли, — каже Ганинець. — Сільрада подала апеляцію, та марно — суд зобов’язав затвердити гірничий відвід. Також постановив припинити будівництво, та виконавча служба не виконує рішення.
Ділянку площею 40 соток узяла сільський голова. Іншу отримала її подруга — начальник районного контрольно-ревізійного управління Марія Йовбак. Ділянки біля свердловини мають колишній голова Головного КРУ України Наталія Рубан, яка приїжджала на Закарпаття з перевіркою, колишній міністр фінансів України Петро Германчук.
У вересні 2004 року сесія Солочинської сільради виділила 61 ділянку для садівництва в другій охоронній зоні родовища. Селяни отримали 38 наділів, решту віддали жителям Києва, Ужгорода, райцентрів Перечин, Мукачеве, Свалява.
— Син Туряниці Владислав працює в управлінні СБУ в Перечині, тому дружина його начальника Ірина Янцо отримала тут землю, — лікар показує документи. — Паї отримали колишній міліціонер Валентина Цоліган, голова райради Мирон Гелетій, Василь Тимків з охорони природи. Депутатам теж дала ділянки, тому вони її підтримують.
У другій санітарній зоні звели готельний комплекс ”Ельдорадо”. Його сауна стоїть поряд зі свердловиною N4, у незахищеній від забруднення центральній частині родовища. Там же звели кілька будинків. За документами вони належать Л. Кияниці, Г. Безик та Г. Фенинець.
— Кияниця колись працював головою одного з районів Києва, — запевняє Ганинець (насправді голови районної ради чи адміністрації з таким прізвищем у Києві не було — ”ГПУ”). — Через дзвінки зі столиці виконавча служба й не виконує рішення суду.
Щоб зустрітися з сільським головою Солочина Магдалиною Туряницею довелося їхати за 11 км від Сваляви у санаторій ”Сонячне Закарпаття”. Жінка саме була на відпочинку. Закиди головного лікаря заперечує.
— Згідно із законом від 1995 року, — виймає з папки папери, — гірничий відвід можна затвердити, якщо є згода землевласника та рішення про надання відводу. Усе вперлося в це питання. Там 27 гектарів людських земель. 36 власників написали заяви, де просили сільраду не затверджувати відвід без їхньої згоди. У них є акти на землю. Я казала Павлу Павловичу: ”Ви маєте укласти мирову із власниками і попросити у них згоди”. А він: ”Не дочекаєтеся!”.
Війт подає свій погляд на будівництво котеджів поблизу свердловин.
— Паї отримали селяни, — каже Туряниця. — А те, що вони продали ділянки — не моя компетенція. Усі рішення суду мій адвокат подаватиме на розгляд Вищої ради юстиції.
У зменшенні запасів мінеральної води Магдалина Туряниця звинувачує підприємство ”Маргіт”. Воно, мовляв, щодня за три зміни розливає по 17 тис. пляшок. За таких потужностей запаси зменшуються.