Унікальну оздоровницю для лікування залізодефіцитної анемії, шкірних і багатьох інших захворювань пропонує створити київський учений Олександр Дехтярьов, який відкрив секрет одержання залізистої шунгітної води.

Моя подруга вже давно страждає на анемію. Вона то без міри їсть петрушку, то ковтає таблетки, але позбутися хвороби ніяк не може. Препарати заліза її організм уже не засвоює. Отак і ходить бліда й слабка. Про своєрідний "еліксир життя" я довідалася від директора Інституту автоматизованих систем Української академії наук, академіка, лауреата Державної премії України Василя Пилиповича Ващенка. На презентації книги "ТехноСила" під його  редакцією він радив застосовувати для підвищення гемоглобіну шунгітну воду. На думку Ващенка, це одна з найперспективніших цивільних технологій, представлених у новому виданні.

Щоб дізнатися про неї докладніше, вже наступного дня я зустрілася з київським інженером Олександром Дехтярьовим -автором запатентованого ним методу штучного одержання мінералізованої шунгітної води. Із собою вчений приніс стос документів, шматок чорного мінералу, схожого на вугілля, і зразки цієї самої цілющої води - столову, столово-лікувальну, лікувальну і для зовнішнього застосування.

Мінерал, що не горить і має унікальні властивості, названий так на честь села Шуньга під Петрозаводськом, де він уперше був знайдений понад 150 років тому. Саме тут, у Карелії, розташоване поки що єдине у світі родовище цього дивовижного каменю. Хоча цілющі властивості місцевих джерел, що виходять на поверхню землі крізь шунгітні поклади, відкриті набагато раніше, ще наприкінці ХVІ століття. Історія оповідає про черницю Марфу Іванівну, відому в миру як бояриня Ксенія Іванівна Романова. Вона відбувала заслання на Талвуйському погості біля Онезького озера. До вигнання бояриня не могла народити здорової дитини, усі її діти вмирали немовлятами. Своїм лихом вона поділилася з ченцями Палеострівського монастиря. Співчуваючи їй, вони і вказали цілюще джерело, з якого Романова почала брати воду для "пития и омовений". Коли її помилували, вона, вернувшись до чоловіка, народила здорового сина Михайла, з якого почалася династія Романових. Те джерело талвуяни назвали "Царицин ключ". Назва збереглася досі, а ось про цілющу силу води незабаром забули.

Майже через сто років відбулося його друге відкриття. 1714 року робітник Кончезерського мідноплавильного заводу Іван Рябоєв вилікувався на цих водах
від "серцевої хвороби", про що Петру І повідомив комендант Олонецької провінції. Петро І звелів дослідити властивості цієї мінеральної води, що й зробили лікарі Блюментрост (пізніше перший президент Академії наук) і Равелін. Її дія на хворих була настільки ефективною, що воду визнали лікувальною й на честь Марса -бога війни і заліза - назвали марциальною. Навіть через сторіччя цікаво читати, що від багатьох хвороб ці води "велику силу мають" - і далі перелік. Були розроблені й опубліковані правила користування шунгітними водами. Ці документи узагальнили досвід багатьох поколінь місцевих мешканців та ченців. У 1719 році Петро І видав указ про створення оздоровниці "Марциальні води", що стала першим у Росії курортом. Після смерті Петра І про цілющу воду знову забули.

Знадобилось близько двохсот років, щоб виникла нова хвиля інтересу до "води Марса". Сьогодні на місці старого курорту функціонує водогрязєлікувальний санаторій, де успішно лікують не лише залізодефіцитну анемію, а й інші захворювання крові й системи кровообігу, кістково-м'язової, сечостатевої, нервової систем, органів травлення, хвороби вуха, горла й носа тощо.

- Дійсно, заліза в шунгітній воді так багато, що коли під час своїх дослідів я її кип'ячу, стінки каструлі вкриваються шаром іржі, - розповідає Олександр Дехтярьов. - Курс лікування можна пройти тільки безпосередньо на курорті, оскільки вже через півтори-дві години після видобутку природна шунгітна вода вже не є цілющою. Я ж придумав метод насичення води шунгітом, при якому вона не втрачає властивості близько року. Причому, природналікувально столова вода містить до 80 міліграмів заліза на літр, я ж можу, залежно від призначення, довести його концентрацію до 185 міліграмів. Зацікавилися цією проблемою і росіяни. Вони випускають воду "типу марциальної", однак вона малоефективна, оскільки містить заліза лише від одного до трьох міліграмів на літр. Зі слів ученого, мінералізована шунгітна вода корисна при багатьох недугах, а насамперед її застосування ефективне при захворюваннях, пов'язаних із дефіцитом в організмі заліза. Вважається, що саме на анемію хворіла бояриня Романова і її померлі діти.

За даними ВОЗ, найпоширеніше захворювання у світі - дефіцит заліза. Він призводить до зниження гемоглобіну, зменшення працездатності, послаблення імунітету, що спричиняє розвиток усіляких хвороб. Приблизно 4-5 мільярдів чоловік, а це 66-80 відсотків населення планети, страждає від дефіциту заліза, з них близько 2 мільярдів (більше третини всього населення) перебуває у стані залізодефіцитної анемії. За даними Охматдиту, на недокрів'я хворіє до 65 відсотків українських дітей. В благополучних Сполучених Штатах залізодефіцит також найрозповсюдженіше захворювання. Групи найбільшого ризику -це діти до 2 років, дівчатка-підлітки та вагітні жінки. Американські вчені стверджують, що коли не усувати дефіцит заліза, то через 5-6 років у дитини розвивається стійке розумове й фізичне відставання. До речі, в Киргизії, де на підступну недугу страждають близько 90 відсотків жінок дітородного віку, парламент прийняв національну програму боротьби з залізодефіцитною анемією.

Адже залізодефіцитні стани обумовлюють численні порушення функцій кровотворної, нервової, травної й інших систем організму, про що свідчать блідість шкіри і слизових оболонок, слабкість, неуважність, часті головні болі, запаморочення і непритомності, задишка й швидка стомлюваність при фізичному навантаженні, трофічні розлади, зниження апетиту, безсоння, порушення нюху й смаку (бажання вдихати запах бензину або ацетону, їсти гостру й солону їжу, крейду, вапно, глину, попіл), ламкість кісток і нігтів, випадання волосся, нетримання сечі. У жінок дефіцит цього елемента викликає збільшення кількості випадків внутрішньоутробної загибелі плоду, мимовільних викидів патологічних пологів.

- Смію стверджувати, що найперспективнішим засобом профілактики і лікування залізодефіцитних станів є мінеральні залізисті води. Залізо, що є в шунгітній воді, засвоюється краще, ніж із продуктів харчування, простіше кажучи, воно біологічно активне, - говорить Олександр Михайлович. - Усі мої знайомі п'ють цю воду. І сотні людей готові сьогодні дати офіційні показання про зцілення від усіляких захворювань, зокрема від опіків та шкірних недуг. Багато пацієнтів позбулися псоріазу, грибка, трофічних виразок... Шестирічній племінниці мого друга лікарі вже збиралися ампутувати кисть. Від випадкової травми у дівчинки почалося зараження, що не піддавалося традиційному лікуванню. Примочки із дуже мінералізованої води врятували дитині руку. Були випадки, коли люди лікувалися від однієї хвороби, а заразом позбувалися інших. Тобто вода сама знаходить дошкульне місце в організмі й поспішає на допомогу.

Свої слова вчений підтверджує результатами добровільних випробувань. Клінічні дослідження властивостей штучних шунгітних вод проведені на 150 хворих із різною патологією за участі фахівців медичного інституту Української асоціації народної медицини, ТМО Харківського району м. Києва, Київського державного університету імені Тараса Шевченка, національного медичного університету імені О. Богомольця. У висновках, зокрема, йдеться: "Отримані результати свідчать про бактерицидну, протибольову, протисвербіжну, протизапальну, регенеруючу дію мінералізованих шунгітних вод. Такий лікувальний ефект цих вод пов'язаний з наявністю в їхньому складі іонів заліза з перевагою його біологічно активної двовалентної форми". В усіх наявних дослідженнях негативних наслідків для організму людини від вживання залізистих мінералізованих вод не спостерігалося. Мало того, їх корисно застосовувати і в сільському господарстві з метою профілактики захворювань та ефективного лікування тварин, підвищення імунітету і сприяння виживанню тваринного молодняку, а також з метою стимулювання швидкості росту та збільшення біомаси культурних рослин тощо. Директор Інституту прикладних проблем фізики й біофізики НАНУ Едуард Бакай п'є воду "від Марса" вже понад півроку. Дуже задоволений:

- Вона добра тим, що підвищує гемоглобін, поліпшує тканинне дихання, дає додаткову енергію, бадьорість. Знищує хвороботворні бактерії в порожнині рота й носа, запобігаючи розвитку грипу й ГРЗ. Чудово лікує шкірні хвороби, в чому я неодноразово переконався на своїх рідних і близьких. А мій 43-річний друг позбувся трофічної виразки. Добре виражений і косметичний ефект цієї води - шкіра після неї стає гладенькою, швидко гояться порізи після гоління, зникають юнацькі вугри. Корисна річ. Рекомендую усім.

Ось так. Здавалося б, треба двома руками хапатися за цю паличку-стукалочку, терміново ставити виробництво шунгітних вод на промислову основу і - пийте на здоров'я, дорогі співвітчизники. Але... Приватне підприємство "Аква Віта", яке створив і очолює Олександр Дехтярьов, випускає її тільки для себе і своїх знайомих у лабораторії, обладнаній в одній із трьох кімнат його квартири.

- Нашою водою зацікавилися багато медиків, зокрема Георгій Козинець - член фармкомітету України, доктор медичних наук, який лікував Настю Овчар. Він сказав, що хоче разом із нами вивчати механізм впливу шунгітної води на людину. Знають про проблему й МОЗ і в Київському інституті екології і токсикології. Думка у всіх одна: необхідні офіційні клінічні дослідження, а для цього потрібно як мінімум 50-60 літрів води на добу, виробленої до того ж не на малопотужній домашній установці, а на сертифікованому підприємстві. А ось тут і починаються труднощі, - журиться Олександр Дехтярьов. Проблема до смішного банальна, якщо не сказати, сумна. У київського вченого, який віднедавна на пенсії, немає грошей навіть на будівництво дослідного виробництва, не кажучи вже про створення міжнародного курорту шунгітних технологій, про що він мріє й упевнений: така оздоровниця матиме величезний успіх. До речі, українською технологією зацікавились іноземці. Щоправда, для себе.

- Для будівництва сертифікованого підприємства з двома глибокими свердловинами необхідно близько одного мільйона євро. Усі розрахунки у нас є. Причому половину цих грошей коштуватиме земля, - ділиться думками Олександр Дехтярьов. - Ми маємо кілька варіантів реалізації цього проекту. Є і рішення Кійловської сільради Бориспільського району Київської області про надання нам земельних ділянок для будівництва дослідного виробництва. Між іншим, жителі цього села забирають у мене всю воду, навіть собі не можу залишити. Моя лабораторна установка, на жаль, не може забезпечити всіх бажаючих, а таких щораз більше і більше. Тому ми й шукаємо інвесторів для створення унікального курорту. Тоді ми могли б допомагати не десяткам людей, а десяткам тисяч.

 А це вже, якщо врахувати поширеність залізодефіцитної анемії, справа державного значення.