Майже ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Польща є найбільш доброзичливим європейським партнером України, а міждержавні українсько-польські стосунки — безумовно дружніми. Втім аксіомою є й те, що саме від друзів часто доводиться вислуховувати далеко не найбільш приємні речі.

От і Прем'єр-міністр України Віктор Янукович, що перебував позавчора у Республіці Польща, напевне, почув не лише компліменти від свого польського колеги Ярослава Качинського.

Виступаючи на ХVІ Економічному форумі в Криниці Гурській, український Прем'єр виголосив промову «Європейський вибір України — незмінний пріоритет». А вже на переговорах із польським колегою, серед іншого, йшлося і про далеко не європейське ставлення українських можновладців до польських інвесторів.

Зокрема, за нашими даними, до порядку денного переговорів між главами урядів було включене питання про ситуацію, яка склалася довкола ЗАТ «Девон».

Ця компанія — спільне українсько-польське підприємство. Воно було створене у 2000 році для участі в розробці Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища, розташованого в Краснокутському районі Харківської області. Родовище має доволі солідні запаси енергоносіїв — 15 млрд. куб. м газу та по 1,7 млн. тонн газового конденсату і нафти.

Одним із засновників ЗАТ «Девон» виступила польська державна компанія Polskie Gornictwo Naftowe i Gazownictwo S.A. (PGNiG). Цю компанію за значимістю для польської економіки можна порівняти з нашим НАК «Нафтогаз України».

Окрім прямих інвестицій, які планувалися в обсягах, що перевищують 50 млн. доларів США, поляки принесли на Харківщину й передові методи геологорозвідки та буріння свердловин. Тож участь «Девона» у розробці родовища виглядала цілком логічною. Що і знайшло відображення в укладеному в листопаді 2000 року договорі про спільну діяльність на «Сахалінці» між українсько-польським ЗАТ і дочірнім підприємством НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія». Саме це ДП свого часу розпочало освоєння родовища. Участь же «Девона» обіцяла значну інтенсифікацію робіт.

Про те, що такий підхід був стратегічно правильним, свідчить хоча б сьогоднішня ситуація на газовому ринку України. Але виконати всі взяті на себе зобов'язання «Девону» не вдалося. Як тільки підприємство провело більшість найскладніших та капіталомістких робіт, дехто вирішив, що далі може обходитись і без нього.

Періодично «Девон» пробувало «видавити» з родовища керівництво «партнера» — «Полтавнафтогазгеології». Втім очолюване колишнім Прем'єр-міністром України Вітольдом Фокіним ЗАТ «Девон» виявилось «міцним горішком» для подібних атак. Але коли в 2004 році на Харківщину поширились апетити з одного сусіднього регіону, доля «Девона» стала незавидною: буквально напередодні відставки уряд Януковича відібрав у ЗАТ ліцензію на розробку родовища і передав її одній iз донецьких компаній.

Утім уже в першому кварталі 2005 року статус-кво на Сахалінському родовищі було відновлено: Польща показала яскравий приклад захисту своїх інвестицій.

Однак для ЗАТ «Девон» проблеми на цьому не закінчилися. У 2005—2006 роках на підприємство посипались неприємності з боку НАК «Надра України» та харківської влади. НАК своїм рішенням передав три свердловини «Сахалінки» двом харківським ТОВ: «Інвестор-Нафтогаз» та «Сахалінське».

ЗАТ «Девон» не залишалося нічого іншого, як звернутися до суду. Зважаючи на те, що згадані фірми приступили до освоєння свердловин, СП звернулось із позовом до Київського господарського суду з вимогою заборонити будь-які дії на об'єктах, котрі є предметом суперечки.

Втім шукати справедливості в українських судах — справа невдячна. Що й довели опоненти «Девона», які подали свій позов. Та ще й до «свого суду». Відтак Господарський суд Харківської області виніс цілком прогнозоване для «незалежного» вітчизняного суду рішення: на рахунки ЗАТ «Девон» накладено арешт, а виконавча служба Харківської області почала описувати майно підприємства.

Ситуація загострилася, масштабний інвестиційний проект у стратегічно важливій галузі вкотре поставлено на межу зриву. Стурбованість почали демонструвати Посольство Республіки Польща в Україні та уряд нашого «європейського адвоката».

Чим закінчиться це загострення? Почекаємо урядових рiшень. Але можна смiливо прогнозувати, що полякам знову вдасться відстояти свої інтереси. Дякувати Богу, в даному випадку вони цілком збiгаються з українськими. Адже збільшення газовидобутку — це одна зі складових утвердження енергетичної незалежності України.

Також можна бути певними, що за будь-яких умов «Девон» відстоюватиме свої інтереси до останнього: надто багато коштів, сил, енергії вкладено в цей проект. А от масовому приходові в Україну західного інвестора, який не обіцяють хіба що ліниві вітчизняні політики, розказана нами історія аж ніяк не сприятиме.

І наостанок — ремарка для політичних циніків. Тільки уявіть собі: Янукович змушений вислуховувати неприємні речі не лише за власні дії дворічної давнини, а й за дії «помаранчевої» влади! Та вже заради одного цього варто було підписувати Універсал...