Національною програмою "Нафта і газ України до 2010 року" сформульовано основний принцип енергетичної безпеки держави -максимально можливе забезпечення потреб у паливно-енергетичних ресурсах за рахунок підвищення обсягів власного їх видобутку, послаблення залежності від імпорту енергоносіїв.

Сучасний стан сировинної бази нафтогазової промисловості України характеризується рядом особливостей, які потрібно враховувати при регулюванні роботи галузі. По суті, багато родовищ на пізній стадії розробки перетворюються на складно побудовані, а запаси - у важковидобувні, а недиференційовані ставки рентної плати стимулюють відбір лише "легких" запасів, залишаючи багато вуглеводнів у надрах.

Особливу актуальність має проблема підвищення ефективності розробки родовищ із складною геологічною будовою і ускладненими умовами розподілу вуглеводнів. Зокрема, потрібні нові технології, що вимагають значних додаткових інвестицій на їхню реалізацію. Тому в таких умовах важливим є розроблення гнучкого та зрозумілого механізму оподаткування галузі з досягненням максимального балансу інтересів держави та надрокористувачів при умові збереження економічних мотивацій останніми.

Нафтогазова галузь забезпечує понад 15 відсотків річного бюджету України. Проте в останні роки вона перебуває в складному фінансовому становищі, який спричинений необгрунтованим посиленням податкового пресу, збільшенням суми платежів до бюджету з одночасним стабільним рівнем регульованих цін і тарифів на її товари та послуги.

Ціна газу для населення є незмінною з 1999 року і становить 185 грн за тис. куб. м з урахуванням тарифів на транспортування та постачання (122,52 грн - ціна для ДК "Укргазвидобування" до 2005 року). А з початку 2005 року ціна для компанії зменшилася ще на 10,30 грн за рахунок збільшення складової ціни газу, що належить транспортним організаціям. Ціна, за якою підприємство реалізує в поточному році газ НАК "Нафтогаз України" (112,20 грн за тис. куб. м), не покриває навіть експлуатаційних витрат та ресурсних платежів.

За діючої ціни реалізації природного газу для населення збитки компанії при його видобуванні в 2005 році становили 224 млн грн. В умовах підвищеного податкового тиску в 2006 році ДК "Укргазвидобування" очікувана сума збитків при незмінній ціні реалізації природного газу становитиме 597,2 млн грн, або 42,9 грн на кожну 1 000 куб. метрів. Враховуючи збитки від видобутку газу, збільшення ставки рентної плати за нафту та газовий конденсат з 550 грн за тонну до 876,17 грн за тонну в цілому зменшить дохідність компанії на суму близько 350 млн грн, що не дасть можливості здійснювати приріст запасів вуглеводнів та забезпечувати технічне переоснащення галузі.

Нині для покриття лише експлуатаційних витрат газовидобувних підприємств беззбиткова ціна реалізації природного газу повинна бути на рівні 163,68 грн за тис. куб. м , а для виконання виробничої програми, затвердженої на 2006 рік, ціна реалізації газу для ДК "Укргазвидобування" повинна становити 400 грн за тис. куб. м.

Підприємства нафтогазовидобувної галузі сплачують загальновизначені податки. Рентні платежі за видобуті нафту і природний газ становлять значну частку податкових зобов'язань нафтогазовидобувних підприємств.

Сутність диференційованої (природної) ренти полягає в тому, що різні родовища мають різні якості - глибина покладу, складність видобування, якість сировини, вміст корисних компонентів, близькість до споживачів, інженерне облаштування, та інші. У зв'язку з цим на кращих ділянках чи родовищах надрокористувачі мають додатковий дохід, що викликано не результатом їхньої діяльності, а є подарунком природи.

Проте діюча система рентних платежів за нафту та природний газ встановлює об'єктом оподаткування лише обсяги видобутих вуглеводнів незалежно від умов їх видобування на різних родовищах. Такий підхід насамперед підриває сутність ренти як інструменту вилучення надприбутку і перетворює її характер на суто фіскальний. Чинна система оподаткування не враховує стан та можливості сировинної бази держави, індивідуальні рентні можливості родовищ, створює нерівні конкурентні умови. Податки, по суті, стримують розробку дрібних та середніх родовищ нафти та газу, велика кількість родовищ штучно перетворюється на збиткові, а сплата ренти до бюджету для підприємства пов'язана із фінансовими труднощами. Рента повинна забезпечувати зацікавленість надрокористувачів у розробці як високорентабельних свердловин, так і тих, де умови видобутку не передбачають швидкої віддачі на вкладені кошти.

Треба звернути увагу на те, що ставки рентних платежів постійно змінюються, причому тільки у бік збільшення. Ставка рентної плати за природний газ за останні роки зросла з 28,9 грн тис. куб. м до 30,6 грн тис куб м, рентна плата за нафту - з 17,34 грн за тонну до 876,17 грн за тонну. З середини 2003 року введено рентну плату за конденсат у розмірі 104,04 грн за тонну. Відтоді ставка зросла в кілька разів і в 2006 році становить 876,17 грн за тонну. Крім того, відповідно до Держбюджету на 2006 рік до цих ставок застосовується коригуючий коефіцієнт, який визначається щомісячно залежно від середньозваженої ціни одної тонни нафти, реалізованої на аукціонах. Такі положення досить нечіткі і мають неоднозначне трактування.

Проте законами про держбюджет на 2004, 2005 та 2006 роки припинено дію Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" від 05.02.2004 р. N 1456, яким встановлено нарахування та сплату диференційованих рентних платежів залежно від гірничо-геологічних факторів розробки родовищ та ціни реалізації природного газу, нафти та конденсату. Нарахування та сплата диференційованих рентних платежів відповідно до цього закону дасть можливість зробити рентабельним видобуток на старих, мало- та низькодебітних родовищах і спрямувати вивільнені кошти на додатковий видобуток вуглеводнів.

Потрібно звернути увагу на значне зростання базових нормативів плати з користування надрами для видобування природного газу, нафти та конденсату. З 1 січня норматив плати за користування надрами для видобутку нафти та конденсату становить 13,0 грн за 1 тонну (з 1998 року по 2003 рік включно він становив 1,64 грн за 1 тонну). У кілька разів зріс і норматив плати за надра на природний газ: з 0,67 грн за тис. куб. м в 1998-2003 роках до 3,21 грн за тис. куб. м у 2006 році.

Джерелом фінансування геологорозвідувальних робіт, які виконуються для забезпечення приросту вуглеводнів на виконання Національної програми "Нафта і газ до 2010 року", є видатки із спеціального фонду державного бюджету,
які формуються за рахунок надходжень від зборів з гірничодобувних підприємств за геологорозвідувальні роботи.

Перерозподіл лімітів на проведення геологорозвідувальних робіт між міністерствами та відомствами на відповідний рік здійснює Мінприроди за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки. При цьому ліміти, що виділяються газовидобувним підприємствам, які проводять зазначені роботи, зовсім не відповідають обсягам фактично виконаних цими підприємствами робіт по геологорозвідці. В той же час сплата збору за геологорозвідувальні роботи нафтогазовидобувними підприємствами в кілька разів перевищує обсяг фінансування цих робіт з бюджету.

Так, тільки за останні чотири роки підприємствами ДК "Укргазвидобування" було проведено геологорозвідувальних робіт на суму 2280,8 млн грн. За ці роки було сплачено до бюджету збору за ГРР в сумі 627,2 млн грн. З держбюджету підприємства компанії отримали лише 6,2 млн грн, що становить 0,3 відсотка від загального обсягу виконаних робіт і менше 1 відсотка від суми сплачених до бюджету коштів газопромисловими підприємствами.

Фактично ДК "Укргазвидобування" фінансує геологорозвідувальні роботи інших галузей, коли має власний дефіцит капіталовкладень на ці роботи.

Також потрібно звернути увагу на те, що податкові надходження зі збору за ГРР частково (22,45 відсотка від суми) ідуть до загального фонду держбюджету (для виконання соціальних програм), решта - до спеціального. Не викликає сумніву, що такий розподіл коштів не дасть користі нафтогазовидобувним підприємствам і галузі в цілому.

Таким чином, відрахування за геологорозвідувальні роботи не вирішують проблеми створення сталого цільового джерела фінансування відтворення мінерально-сировинної бази в частині загальногеологічного вивчення надр. Тому виникає потреба пошуку джерел фінансування.

Крім того, Держбюджетом на 2006 рік встановлено застосування коефіцієнта 1,94 до нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 р. N 115.

В цілому податкові нарахування в 2006 році порівняно з 2004 роком збільшились в 2,1 раза, або на 1 139,86 млн грн.

На сьогодні нагальним стало завдання збільшення обсягів видобутку власних вуглеводнів з метою зменшення залежності від імпортованих газу та нафти. В умовах стабільно низької ціни реалізації газу та постійно зростаючого податкового тиску газовидобувні підприємства з кожним роком гостріше відчувають дефіцит капіталовкладень на розвиток сировинної бази.

Треба сказати, що газовидобувні підприємства, котрі видобувають вуглеводні для потреб населення та бюджетних організацій, не мають жодної пільги з оподаткування і сплачують до бюджету податки в повному обсязі, незалежно від збиткових результатів діяльності.

За таких обставин постає питання не тільки можливості, а й необхідності розвитку газовидобувної галузі в Україні. Недостатній розвиток власної сировинної бази може призвести до соціальної кризи та значних збитків держави в цілому.

Тенденція збільшення податкового тиску при незмінній ціні на природний газ негативно впливає на виконання програми "Нафта і газ України до 2010 року", що призведе до зменшення видобутку природного газу до 8 млрд метрів кубічних. За існуючої системи податків і зборів та власних коштів від реалізації природного газу неможливо в повній мірі розвивати галузь, і вже в наступному році при зменшенні видобутку природного газу держава повинна буде компенсувати зазначений дефіцит імпортованим газом за ціною близько 95 доларів за тисячу кубометрів, що ляже непідйомним тягарем на Україну.

Тому збільшення ціни реалізації природного газу власного видобутку хоча б до рівня покриття експлуатаційних витрат та податкових зобов'язань дасть можливість підтримувати досягнутий рівень видобутку вуглеводнів. А для нарощування обсягів приросту запасів та видобутку вуглеводнів у майбутньому ціна природного газу власного видобутку повинна враховувати зміни податкового законодавства та економічну ситуацію в галузі.