Українсько-узбецька співпраця розвивається всебічно, динамічно і прогресує. Таку думку висловив в інтерв'ю кореспондентові Укрінформу Посол України в Узбекистані Анатолій КAСЬЯНЕНКO.

Загалом, сказав він, коли країни були республіками союзної держави, і за останній період - вже як незалежні держави, взаємини між Україною та Республікою Узбекистан завжди вирізнялися своєю щирістю і надійністю. І, логічно, вони зрештою призвели до встановлення стратегічного партнерства, задекларованого підписаним у лютому 1998 року Договором про дружбу і подальше поглиблення всебічної співпраці.

Проте одна річ проголосити такий рівень партнерства, а інша - наповнити його прагматичним змістом у всіх сферах співпраці - передусім, звичайно, в економічній. Тому протягом останніх років посольство займалося пошуком нових форм, методів, підходів у політико-дипломатичному забезпеченні.

Як наслідок серйозно поповнилася договірно-правова база. Сформувався диференційований підхід до суб'єктів торгово-економічних взаємин, намітився перехід від простих форм на кшталт "купи-продай" до довгострокової співпраці з наголосом на наукомістких технологіях, спільних підприємствах, які сприяють один одному у просуванні товарів і послуг на власні ринки.

Позитивні зрушення сталися у науково-технічній співпраці. Дев'ять наукових проектів витримали конкурс і прийняті до реалізації. Триває робота над проектами зі створення спільної лабораторії у сфері використання нетрадиційних джерел енергії.

Україна у плановому порядку представляє свої вузи для молоді Узбекистану. Останніми роками систематично ми виділяємо гранти в межах 35 місць для навчання у найкращих вищих навчальних закладах, таких, приміром, як Київський авіаційний університет, Національна металургійна академія (м. Дніпропетровськ), Донецький національний технічний університет і багато інших. Практично немає авторитетного конкурсу в образотворчому, літературному і театральному мистецтві в Україні або в Узбекистані, в якому б не брали участі видатні таланти з обох сторін.

І, звісно ж, для сучасного періоду співпраці величезне значення мають візит у липні цього року Прем'єр-міністра України Віктора Януковича і 6-те засідання Спільної комісії зі всебічної співпраці. На мій погляд, ця політична подія відкрила, так би мовити, "друге дихання" для двосторонньої практичної роботи.

- Крім традиційно привабливих для України в Узбекистані нафти, газу й бавовни, чим поповнився сьогоднішній інтерес українських підприємців?

- Спектр інтересів українських підприємців значно розширився. Крім названої продукції, в Україну експортуються товари агропромислового комплексу: цибуля ріпчаста, виноград, арахіс, дині сушені, томати консервовані, джеми, тютюнова сировина. Торік тільки їх було відвантажено в Україну на загальну суму більш ніж 10,7 млн доларів США. Ми також експортуємо з Узбекистану продукцію хімічної промисловості: альдегіди, поліетилен, акрилові полімери; легкої промисловості: пряжа, нитки, тканини бавовняні, костюми, сорочки, постільна білизна і т. д.; рафіновану мідь, цинк; легкові автомобілі.

Торік понад 100 українських суб'єктів підприємництва здійснювали зовнішньо- економічну діяльність з узбецькими партнерами.

Характерним є останній приклад. Під час офіційного візиту до Узбекистану Прем'єр-міністра України Віктора Януковича було проведено двосторонній бізнес-форум. Представники ділових кіл України (їх прибуло близько 30 чоловік), представляли найрізноманітніші галузі економіки -металургійну, машинобудівну, текстильну, хлібопекарську, сільськогосподарську, телекомунікаційну. І вони домовилися про взаємовигідну співпрацю на перспективу.

- Чому обсяги торгового обороту між Україною і Узбекистаном не досягли досі 1 млрд доларів США? Цю суму називали зовсім нещодавно головною віхою у взаємовигідному торгово-економічному процесі.

- Вважатимемо, що 1 млрд доларів товарообороту - це наша мета, перспектива. Останніми роками товарооборот між Україною і Узбекистаном коливається у межах 280-300 млн доларів США. Аналіз динаміки двосторонньої зовнішньої торгівлі саме в ці роки свідчить про істотну зміну основних чинників, які загалом впливають на товарооборот. У зв'язку з економічними реформами в Республіці Узбекистан і введенням на її території конвертації національної валюти, повної відмови від бартерних операцій, складніше стало вирішувати питання збалансованості сальдо торгового балансу і зростання товарообороту загалом. Ситуація, що склалася, потребує переходу на нову, сучаснішу модель економічних взаємин, за якої на перше місце виходять спільна реалізація інвестиційних проектів, розвиток міжнародної виробничої кооперації, підписання довготривалих контрактів.

У досягненні поставленої мети важливу роль, з нашого погляду, відіграє реалізація підписаного під час офіційного візиту до Узбекистану глави українського уряду Протоколу про внесення змін і доповнень в Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29 грудня 1994 року, відповідно до якої з 1 січня 2005 року між Україною і Республікою Узбекистан встановлюється режим вільної торгівлі без вилучень і обмежень. З приємністю підкреслюю, що це - єдиний прецедент на пострадянському просторі і сподіваюся, що він стане гідним прикладом для інших держав СНД.

- Неодноразово останнім часом говорилося про абсолютно інший рівень виконання домовленостей між двома країнами -їхню цільову спрямованість. Ви можете навести конкретні приклади?

- Між Україною та Узбекистаном станом на 1 липня цього року договірно-правова база становить 118 документів міждержавного, міжурядового, міжгалузевого і міжвідомчого рівнів. Безумовно, проконтролювати хід їх виконання досить складно. Проте ті документи, які визначають характер і стан наших взаємин, окреслюють їхню перспективу, перебувають під повним контролем. До таких документів належать, приміром, рішення засідань Спільних українсько-узбецьких комісій зі всебічної співпраці. Як повідомлялося на шостому її засіданні, з 27 пунктів протокольних рішень попереднього засідання повністю виконано 21 пункт, у стадії виконання 4, і не виконано всього 2. Як вважають експерти, це найвищий показник виконання рішень протоколів серед двосторонніх комісій країн СНД.

- Скільки спільних підприємств створено українськими і узбецькими підприємцями? У якому напрямку вони працюють, чи всі вони діють?

- На сьогодні на території Узбекистану діє 46 підприємств за участю українського капіталу. Водночас на території України функціонує 22 підприємства, створених за участю резидентів Узбекистану.

Хочу наголосити на якісно нових характеристиках цих підприємств. Ще кілька років тому в Узбекистані налічувалося понад 50 підприємств за участю українського капіталу, більшість з яких займалися посередницько-комерційною діяльністю. Багато хто з них у зв'язку зі зміною економічної ситуації припинили своє існування. Замість них з'явилися підприємства виробничого профілю, приміром, ЗАТ "Алмамет", створене промислово-фінансовою компанією "СожІнвест" і ВАТ "Алмаликський ГМК", які займаються поставкою до Узбекистану мідного концентрату і обладнання для цих підприємств. Вироблена рафінована мідь, за винятком тієї, що залишається в Узбекистані, постачається в Україну. Торік обсяги поставленої міді становили більш як 25 млн доларів США.

Спільне підприємство "Котонтранссервіс" здійснює транзит і перевалку узбецької бавовни через Іллічівський морський порт, СП "УкроМедУз" - виробництво йодованої води у Ташкенті, СП "Азія Метал трейдинг" і "Промарматура" -виробництво металоконструкцій. Таких підприємств можна перерахувати багато.

Хочу зазначити, що довготривалі чинники зовнішньої торгівлі між нашими країнами вимагають і надалі йти шляхом створення спільних виробництв, а, отже, їхній характер змінюватиметься якісно.

- Якими ви бачите перспективи співпраці України та Узбекистану в нафтогазовій галузі?

- Для України така співпраця вписується в рамки державної програми про пошук диверсифікованих джерел поставок енергоносіїв у країну. На нафтогазовому ринку Узбекистану активно працюють такі провідні українські компанії, як "Сумське науково-виробниче об'єднання ім. Фрунзе" - поставки компресорного обладнання, комплектуючі до них, науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" -поставки трубної продукції, у тому числі обсадних труб, Корпорація "Індустріальний союз Донбасу" - одна з найпотужніших багатогалузевих компаній, щорічний оборот якої з Республікою Узбекистан становить більш як 100 млн доларів США. Вона, до речі, бере найактивнішу участь у будівництві "під ключ" газопроводів "Шуртан - Шерабад" і "Східний Бердах" - "Бухара - Урал", а також виконала роботи з облаштування найбільшої узбецької газоносної свердловини N 2 родовища Янгі-Каратепа. Узбекистан прагне також залучити українську сторону до розвідки і видобутку енергоносіїв на своїй території. Під час зустрічі Прем'єр-міністра України Віктора Януковича з Президентом Республіки Узбекистан Ісламом Карімовим Україні було запропоновано провести власними силами геологорозвідку і видобуток нафти й газу на родовищах Устюртського регіону на основі Угоди про розділ продукції. Цю пропозицію підтримав глава українського уряду, який доручив українським відповідним відомствам підготувати цей проект найближчим часом.

- Українська делегація на чолі з Прем'єр-міністром Віктором Януковичем під час візиту до Узбекистану відвідала спільне узбецько-південнокорейське підприємство "Кабул-текстиль". Чи означає це, що українська сторона виявляє особливу увагу до узбецької бавовни?

- Україна в недалекому минулому була одним з основних споживачів узбецької бавовни. Вирішуючи соціальні питання, у нашій країні було споруджено величезні бавовнопрядильні фабрики (Херсон, Тернопіль, Донецьк, Черкаси, Макіївка). Щорічне споживання узбецької бавовни становило більш як 250 тисяч тонн.

Сьогодні економічна ситуація докорінно змінилася. Директивними рішеннями бавовну, як і іншу високоліквідну продукцію, не поставиш. Ринок діє на інших принципах. Проте 2003 року для власних потреб України з Узбекистану було поставлено 16 тисяч тонн бавовни.

Відвідування главою українського уряду СП "Кабул-текстиль" мало на меті інше - ознайомитися з сучасною технологією текстильного виробництва. Зазначу, що під час огляду підприємства Вікторові Януковичу надійшла пропозиція від узбецької сторони: розглянути питання про українські інвестиції у текстильну галузь Узбекистану. Його було підтримано, і зараз опрацьовується в Україні.

- Протокол, підписаний під час візиту Віктора Януковича в Узбекистан, вводить режим вільної торгівлі між Україною і Узбекистаном без обмежень. Що це конкретно дає підприємцю?

- З підписанням цього Протоколу між нашими країнами вводиться режим вільної торгівлі без обмежень і вилучень у повному розумінні цього слова (товари, які ввозяться на митну територію сторін, звільняються від імпортної (ввізного мита). Ця подія знаменна тим, що на просторі СНД уперше функціонуватиме режим вільної торгівлі в повному обсязі між Україною та Узбекистаном. Гадаю, це стане позитивним прикладом для інших країн співдружності.

- Ви за сумісництвом представляєте Україну в Aфганістані. Яка участь України у відновленні цієї країни і перспективи?

- Передусім хочу підкреслити, що для забезпечення процесу серйозної участі України у відновленні економіки Афганістану необхідна дуже велика дипломатична робота з налагодження політичного діалогу і створення необхідної договірно-правової бази між нашими країнами.

Певні здобутки є. Афганістан у липні 2003 року відвідала урядова делегація, а в серпні того ж року Україну з офіційним візитом відвідав міністр закордонних справ Афганістану. Цього року в Кабул здійснив офіційний візит міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко. Очікується офіційний візит до України Президента Афганістану Хаміда Карзая, віце-президента Аміна Арсало, міністра торгівлі Мухаммада Казімі.

За цей короткий час були підписані двосторонні угоди про торгово-економічну співпрацю, про співпрацю в галузі освіти, Протокол і Програма співпраці між міністерствами закордонних справ, угода про співпрацю між торгово-промисловими палатами наших країн. Зараз на розгляді сторін перебуває низка інших документів. За цей період у Кабулі проведено два українсько-афганських бізнес-форуми. Зараз готується третій, який пройде у Києві.

Водночас йде процес просування на ринок української продукції, участі України у відновлювальних роботах. Так, афганська фірма "Сахебі ЛТД" закупила в Україні асфальтобетонний завод і каменедробильне устаткування, які використовуються на будівництві автошляхів. Одна з київських компаній відновила агрегати Кабульської ТЕЦ, внаслідок чого Кабул отримав електроенергію. У сфері електроенергетики успішно почала роботу українська будівельна корпорація "УкрАзіяБуд".

Крім цього, налагоджено співпрацю між меріями Києва і Кабула, між політехнічними університетами двох столиць. Є й інші подібні приклади.

Одна зі складностей, яка стоїть на заваді активнішій участі українських компаній у відновленні економічної інфраструктури Афганістану, полягає у тому, що по кожному проекту проводяться тендери, переможцями яких часто ніби заздалегідь програмуються великі компанії розвинених країн Заходу і Сходу. Проте і цей бар'єр, гадаю, буде подолано.

Зараз активно опрацьовується питання про спільну участь України та Узбекистану в реалізації відновлювальних проектів Афганістану. Питання обговорювалося на 6-му засіданні Спільної українсько-узбецької комісії зі всебічної співпраці, ухвалено відповідне рішення. Економічний, виробничий, науково-технічний і кадровий потенціал наших країн дає змогу спільними зусиллями надати допомогу афганському народу в його прагненні якнайшвидше перейти до мирного життя.