Геологічний моніторинг центральної частини Львова, який із 2001 року проводять регулярно, свідчить про тенденцію до погіршення ситуації – місто занурюється під землю.

Науковці, ясна річ, не журналісти. Їхньою мовою те, що відбувається нині у Львові, звучить по-іншому: “Зростає швидкість осідання ґрунтів, на яких побудовано місто”. Геологи спостерігають за коливанням рівня ґрунтових вод і зміною їх хімічного складу. Саме вода, на їхню думку, може стати однією з причин катастрофи – ґрунтові та стічні води, а також витоки зі старих колекторів є головними причинами руйнації Львова.

– Якщо нині будинки обвалюються порівняно рідко, то з часом ситуація загостриться, – стверджує Петро Волошин, головний інженер ВАТ “Геологічний інститут”. – Адже нічого не роблять для покращання функціонування водогінних мереж. Наслідки – непередбачувані.

За останні 7 років у центрі Львова зруйновано 6 будинків. Це лише глобальні катастрофи. Дірявих дахів і кількасантиметрових тріщин у стінах ніхто не рахує. В центральній частині міста практично не залишилося споруд у ідеальному стані.

Підземні таємниці

Досліджень про стан міських будівель і вплив техногенних факторів ніхто не проводить. Проте в мерії стверджують, що будівлі не є такими жахливим, тож слід оптимістичніше ставитися до майбутнього. Однак геологи, аналізуючи стан ґрунтів, спостерігали також і за впливом транспортного навантаження. Вчені стверджують, що є чітка закономірність: зростає транспортне навантаження – погіршується стан будівель.

– Для того, щоб сказати конкретно, яким саме спорудам найбільше загрожує руйнування, необхідно провести спеціальні детальні дослідження, – говорить Петро Волошин. – Проте нині таких досліджень ніхто не замовляє, здійснюють лише моніторингові спостереження.

Спеціалісти стверджують, що однією з основних причин осідання центральної частини міста є вкрай погане функціонування каналізації. Львів століттями будували таким чином, що дощові води збирались у дворах-колодязях міських кам’яниць – звідки водостоки пролягали до магістральних водогонів. Петро Волошин стверджує, що водоприймальні колодязі десятки років ніхто не чистив, а відтак вони не виконують своєї функції. Тобто вода рухається не по колекторах, а повз них. Це не лише руйнує самі колектори, але й призводить до вимивання ґрунту й утворення підземних порожнин. Численні провали у львівських двориках – доказ цього.

– Ринви для дощової води у Львові раніше прокладали під землю, тобто вони були безпосередньо з’єднані з колекторами, – зауважує пан Волошин. – За радянських часів їх ніхто не чистив, тож нижні, підземні частини ринв просто засмітилися. Цю проблему свого часу вирішили в такий спосіб: стічні труби пустили по поверхні. В результаті вода, що стікає по тротуару, потрапляє під фундаменти будинків.

Старі колектори практично перестали виконувати свою функцію, вони перетворилися на своєрідні “дрени” – конструкції, які збирають воду замість того, щоб її транспортувати. Як наслідок утворюються зони деформації – осідання. За словами геологів, вони практично під усіма будинками на вулиці Валовій. Проте тією чи іншою мірою ця проблема актуальна для всього центру міста. До того ж, процес осідання відбувається нерівномірно, що, у свою чергу, провокує виникнення аварійних ситуацій і додаткові ушкодження колекторів.

Про розташування всіх старих каналізаційних мереж нині не відомо. Іван Могитич, директор інституту “Укрзахідпроектреставрація” стверджує, що, за великим рахунком, ми про це вже й не дізнаємося, хіба випадково, під час ремонтів.

– Здебільшого, – говорить він, – сучасним експлуатаційним організаціям, наприклад “Львівводоканалу”, розташування цих мереж не відомо. В нашому інституті є чимало опрацьованих карт, але річ у тому, що це є відомості, які сягають не дуже давніх часів. А що було раніше, можна знайти, лише коли щось починає валитися чи текти...

Перенаселення

Загрозу існуванню історичної забудови створюють і мешканці. Давньої ідеї про відселення жителів центру та перетворення його на музейно-офісний центр ніхто всерйоз уже не обговорює. Проте факт перенаселення центру Львова підтверджують усі експерти. Якщо останнім часом у, так би мовити, “ближньому” центрі з’явилася тенденція до об’єднання колишніх комунальних квартир у повноцінні помешкання, то власне центральної частини міста це не торкнулося.

Відлякує насамперед поганий стан будинків, капітальний ремонт яких провести важко, доки там живуть люди. А місто не має, ні коштів, ні достатнього квартирного фонду для відселення. Реальний порятунок – інвестор, який або придбає, або орендує будинок і, відповідно, вкладатиме кошти. Проте не кожен має можливість вирішити проблеми відселення. Працівники мерії стверджують, що дуже часто в одній невеликій квартирі на площі Ринок прописані 6-7 осіб, які становлять кілька родин. Згідно з законом, під час відселення всім їм необхідно надати помешкання.

– Квартали довкола Ринку надто щільно заселені, – переконаний Іван Могитич. – Раніше помешкання мали площу 200-250 метрів, а тепер вони поділені на багато квартир, в яких, відповідно, встановлюють додаткові ванни, вбиральні, тощо... В результаті створюється додаткове навантаження на фундамент і всі інженерні комунікації. Зрештою, сенс міняти комунікації на Ринку є лише в тому разі, якщо повернутися до тих площ квартир, які були. Тоді будинки можуть стояти.

Ще одна проблема – неякісна експлуатація будинків. Наприклад, на площі Ринок, 3 організація, яка розпочала ремонт, зруйнувала несучу стіну, що призвело до утворення тріщин у будинку. На щастя, проблему швидко ліквідували, й організація своїм коштом провела ремонт верхніх квартир. Проте цей факт, на жаль, є радше винятком, аніж правилом.

Цікаво, що управління історичного середовища Львівської мерії не може зарадити в цій ситуації. Накладати штрафи не має повноважень. Закон про охорону історичної спадщини прийнято 2000 року. Він надав управлінню відповідні повноваження. Проте підзаконні акти нині ще не розроблено. Лише впродовж останніх двох місяців в управлінні готують відповідне розпорядження, яке мають прийняти на засіданні виконавчого комітету міської ради. Штрафи, які передбачає цей документ (500-3000 грн.), навряд чи змінять ситуацію. Один квадратний метр житла в центрі міста нині коштує 3,5-4 тис. грн. Тому навіть сплачений штраф не особливо вплине на вартість квартири.

Кошти

Проблема коштів для ремонту залишається найбільш болючою. На реконструкцію Львова з державного бюджету виділяють у кращому разі 3-5 млн. грн. на рік. Цьогоріч Верховна Рада вперше ухвалила рішення виділити 114 млн. грн. до святкування 750-річчя Львова. З них 50 млн. грн. призначено саме на реставрацію міста. Спеціалісти кажуть, що за ці кошти можна реально багато зробити і дуже на них розраховують.

Проте, крім об’єктивних причин, є й суб’єктивні фактори погіршення ситуації в місті. На переконання експертів, нинішня влада міста, попри те, що здійснює чимало важливих ремонтних робіт, не має загального розуміння ситуації. На думку фахівців, насамперед варто було б зосередити кошти в “одних руках”. Наразі їх розподіляють щонайменше по чотирьох лише міських управліннях, кожне з яких відповідає за певну ділянку реставрації.

Багато хто впевнений, що в такому місті, як Львів, усіма коштами має розпоряджатися управління охорони історичного середовища. Проте в Ратуші до цього управління ставляться своєрідно – його, схоже, просто ігнорують. З іншого боку, начальник управління Микола Гайда також не справляє враження людини, яка може вміло розпорядитися коштами (див. інтерв’ю).

Оптимізм мерії

У мерії вважають, що ситуація не є критичною. Василь Кравців, перший заступник міського голови, розповів “Газеті”, що вже до кінця серпня буде вирішено проблему вулиці Ставропігійської, де, власне, відремонтують колектор.

– Якщо розглядати будинки на площі Ринок, то серйозних проблем немає, – переконаний Василь Кравців. – Усе функціонально. Треба буде правити в деяких місцях, але це не означає, що ситуація аварійна. А якщо буде нормально з коштами наступного року, то плануємо перекласти трамвайну колію і бруківку на Ринку. В межах фінансових можливостей робимо все, щоб не було руйнації й обвалів.