Твердження про те, що в посушливому донецькому степу бракує води, не зовсім відповідає дійсності. Води тут стільки, що кожне непродумане закриття шахти (а продуманого закриття за всю історію існування компанії "Укрвуглереструктуризація" не зафіксовано) призводить до підтоплення навколишніх шахтарських поселень. От тільки вживати цю воду не рекомендують ні медицина, ні екологія, ні навіть аграрна наука: на полях, нею "зрошених", уже не росте нічого, крім хіба що якоїсь верблюжої колючки. Надто вже вона солона на півкілометровій глибині. А от пристойних джерел для нормального водозабезпечення доволі щільно заселених територій Донбасу дійсно не вистачає.

Стара влада регулярно повідомляла про свої успіхи у будівництві об'єктів водопостачання (воду переважно беруть з ненайчистішої річки України - Сіверського Дінця - й женуть її на південь), однак чи то досягнення виявлялися не такими вже й значними, чи проблеми наростали ще більш високими темпами - тільки останній проект "будівництва століття", запропонований попереднім обласним керівництвом Луганщини, мав кошторис аж у півмільярда і розрахований був в основному на передвиборчу щедрість одного кандидата в ранзі "проффесора". Той, звичайно, не відмовив, хоча в проекті підготовленого його урядом бюджету відповідних рядків не було помічено. Утім остаточний варіант бюджету-2005 приймали вже без нього.

Не варто гадати, чи виконав би зазначений кандидат свою обіцянку - чи заткнув би рота всякому, хто б насмілився про неї нагадати, але він пішов у "опозицію", а проблема залишилася у спадок новій команді. Хлопці в нинішню луганську адміністрацію прийшли молоді, амбітні - і тому, очевидно, вирішили не обирати торованих доріг. Проект, який днями озвучив заступник голови обласної держадміністрації Володимир Рисухін, здається аж надміру радикальним: для водозабезпечення трьох найбільших шахтарських міст області - Краснодона, Антрацита та Красного Луча - він запропонував використовувати... оті самі шахтні води.

Зрозуміло, що не в тому первісному її вигляді, в якому вона потрапляє у труби та насоси шахтних водовідливів, а очищеною. Питання лише, де взяти надійні технології очистки. Точніше, питання було, але його вже розв'язано. Технологію знайшли в американців. Уже досягнуто попередньої домовленості з підрозділом водних технологій "Осмонікс", що входить до всесвітньо відомої корпорації "Дженерал електрик". Корпорація володіє, як стверджує пан Рисухін, єдиною у світі технологією так званого зворотнього осмосу - надтонкого очищення води, що дозволяє фільтрувати її на молекулярному рівні. А щоб живильна волога була для споживачів не за ціною пива, розпочато переговори з американцями щодо будівництва на території найсхіднішої області України заводу зі збирання фільтрувального обладнання.

Реалізувати цей привабливий інвестиційний проект вартістю у 50 мільйонів доларів державна адміністрація не збирається самотужки. Більше того, за словами Володимира Рисухіна, реалізація проекту не передбачає вкладення державних коштів. Держава в особі Луганської облдержадміністрації лише схвалила ініціативу однієї приватної української компанії, назву якої рекламувати поки що не варто. Передбачається, що вже iз середини літа міста на півдні Луганщини буде забезпечено очисними спорудами контейнерного типу.
Ці очисні споруди спроможні виробляти 10-20 тисяч літрів питної води щогодини. Надалі компанія планує в кожному з перелічених вище міст побудувати очисний завод. Заявляють, що на виході вода повністю відповідатиме вимогам Держстандарту "Вода питна", а тарифи на неї не перевищуватимуть нині діючі.

Єдине, про що не повідомляється, - на яких умовах діятиме компанія на території Луганщини і що вона робитиме в разі, коли міськводоканали, за усталеною традицією, не поспішатимуть розраховуватися з постачальниками живильної вологи. У будь-якому разі досі з цією проблемою жодній адміністрації на теренах України впоратися не пощастило. Адже компанія - приватна.