Полтавська область має не тільки, як це велося здавна, сільськогосподарський потенціал, а й значний потенціал природних ресурсів. Крім покладів вуглеводнів (до 30% запасів України), є значні поклади висококонцентратних залізистих кварцитів, сировини для виробництва бутового каменю і щебеню, значні поклади різних пісків, бішофіту, керамічних та цегельно-черепичних глин і т. п. Цей перелік можна було б продовжити, але, на жаль, в останні 15 років геолого-пошукові роботи з розвідки нових родовищ та нових видів корисних копалин практично не здійснюються.

На сьогодні в області налічується більше 150 родовищ та перспективних площ з видобутку вуглеводнів – природного газу, нафти, конденсату. Заявки на отримання спеціального дозволу (ліцензії) для проведення робіт з геологічного вивчення надр з метою видобутку цих покладів подали понад 40 підприємств, організацій та приватних підприємств і підприємців, але фактично роботи здійснюють лише 15 з них. Є такі заявники, слід яких після подання заявки на отримання спеціального дозволу зник з горизонту геолого-пошукових робіт. Більшість же навіть не здійснила жодних зрушень для проведення робіт. Окремі, правда, розпочинають  певну діяльність, але, дізнавшись про значні затрати (вартість будівництва однієї свердловини становить 15 – 20 мільйонів гривень), весь запал до цієї діяльності у них раптом зникає. Чомусь у всіх виникає враження, що достатньо лише отримати спеціальний дозвіл, а видобуток і прибуток самі потечуть у кишеню.

В області є і значні поклади будівельного каменю – граніти, алевроліти та інші. На даний час уже розвіданих родовищ налічується 16, але з них постійно працює не більше п’яти, і ті не на повну потужність.

Є кар’єри, які внаслідок простою залиті атмосферними, талими водами, є випадки, коли виробниче обладнання повністю ліквідоване – здане у металобрухт (Редутський щебеневий завод).

Значні поклади на Полтавщині  цегельно-черепичної сировини. У недалекому минулому в області працювало понад 150 заводів з виробництва цегли. Так, лише у Миргородському районі їх було понад 20.

У наш час залишилося 6 діючих заводів, з яких ритмічно працює 2 – 3 підприємства. Лише останнім часом з’являються окремі спроби реанімації заводів з виробництва цегли.

В області припинилося видобування торфу. За даними Держуправління екоресурсів, в області можна розробляти до 100 родовищ. Але, на жаль, залишилося лише одне діюче підприємство – “Оржиця – торф”, і те не може працювати через закінчення терміну дії  спеціального дозволу (ліцензії), яку воно не може отримати ось уже  майже три роки.

В області є значні поклади бішофіту, пісків будівельних, лікувальних грязей та інших корисних копалин, які ще й не розвідані.

Цікава ситуація склалася з розробкою родовищ піску. У кожному районі області є його поклади, але офіційних кар’єрів діє не більше 10, все видобувається з несанкціонованих кар’єрів, тобто, без дозволів, і головне – без сплати державі відповідних платежів за користування надрами.

Однією з причин  недостатнього розвитку діяльності з розробки покладів області є недостатня законодавча база, яка не сприяє, а навіть, можна сказати, відлякує від проведення геолого-пошукових робіт і промислової розробки. Так, останні чотири роки надання спеціальних  дозволів майже не здійснювалося, що призвело до зупинення геолого-пошукових робіт і дослідно-промислової розробки на окремих родовищах вуглеводнів. Часто здійснюється анулювання ліцензій з тих чи інших причин, або визнання їх недійсними в судовому порядку, що також призводить до припинення діяльності на родовищах. 

Полтавська область має значні запаси підземних прісних вод, які можна було би використовувати для лікувальних цілей, але задля цього необхідно провести роботи з визначення їх лікувальної придатності. Є навіть такі джерела, для використання яких необхідне лише обладнання або кошти для видобутку та розливу.

У смт Опішня збудовано два заводи для виробництва та випалювання керамічних виробів, є родовище глини, але воно не розробляється. Заводи не працюють, велика кількість висококваліфікованих митців цієї справи або лишилися без роботи, або займаються виробництвом кераміки у примітивних домашніх умовах. Раніше ж Опішнянську кераміку знали й цінували навіть за межами України.

Як бачимо, область має значні запаси сировинних ресурсів, але інвестування їх розробки здійснюється недостатньо. Кошти вкладаються переважно у розвідку та видобуток вуглеводнів, і то у незначних об’ємах.

Начальник Держуправління екології та природних ресурсів в Полтавській  області Ігор Піддубний