За таким принципом діє підприємство "Львівгазвидобування", яке експлуатує Локачинське газове родовище на Волині

Коли двадцять років тому поблизу містечка Локачі відкрили родовище газу,  мешканці району жили радісним очікуванням майбутнього благополуччя. Потім  було десять років байдужості до знахідки геологів старої і нової влад. І лише  1993 року з подання представника Президента в області Володимира Блаженчука  (уродженця Локачинського району) та підтримки тодішнього прем'єр-міністра Леоніда Кучми про багатства волинських надр знову згадали. Але справа ускладнювалася тим, що локачинський газ без додаткової очистки не можна було використовувати. Розпочалися пошуки відповідних технологій. І лише наприкінці 2001 року перші мільйони кубометрів газу надійшли в магістраль. Тоді з'ясувалося, що конкретної користі від родовища Локачинський район майже не матиме. Всі прибутки від викачаного із волинської землі палива, окрім щомісячного податку в 4-5 тисяч гривень на зарплату кількох десятків місцевих працівників, одержує зареєстроване у Львові підприємство "Львівгазвидобування".

Справа дійшла до абсурду. Завдаючи своїми промисловими викидами чималої екологічної шкоди райцентру і довколишнім селам, родовище сплачує екологічний податок теж у Львів. Згідно з державною статистичною звітністю Локачинським газовим промислом за 2004 рік викинуто в повітря 439 тонн забруднюючих речовин, в тому числі діоксиду азоту - 105 тонн, ангідриду сірчистого - 103, та багато чого іншого. До того ж, на думку доктора технічних наук, завідувача кафедри хімії і технології неорганічних речовин Національного університету "Львівська політехніка" Віктора Яворського, ці показники забрудненості повітря, особливо сірчистим ангідридом, значно применшено. За перше півріччя цього року родовище видало локачинцям ще 213 тонн цього отруйного "букету".

Що це саме так, свідчать численні скарги мешканців райцентру і довколишніх сіл, які стали частіше скаржитися на головний біль. Особливо тоді, коли вітер дме з родовища у їхній бік.

Шкідливий вплив можна було б зменшити, якби газ регенерації, що зараз спалюють у турбінних установках збудованої на родовищі електростанції, додатково очищався. Така технологія розроблена кафедрою, яку очолює Віктор Яворський. До того ж її використання дало б змогу отримувати майже 500 тонн колоїдної сірки, кожна тонна якої коштує на світовому ринку п'ять тисяч доларів США. Вигода очевидна, однак "Львівгазвидобування" не поспішає впроваджувати пропозиції науковців. Так само, як і поділитися тими небагатьма 90 тисячами екологічного збору з локачинцями.

Мені не раз доводилося бувати на родовищі в період його будівництва. Безперечно, що потужна техніка, яка працювала тут, завдала чимало шкоди не лише довколишнім полям, поруйнувала шляхи. Відповідно - в районі чекали якоїсь компенсації за завдані збитки. Принаймні, що газовий промисел допоможе в газифікації довколишніх сіл. Тим паче, що це передбачалося проектом облаштування родовища. На жаль, і тут зроблено дуже і дуже мало. Із усіх довколишніх сіл -Міжгір'я, на території якого фактично розташоване родовище, Шельвів, Линів, Бубнів, Войнин, Роговичі, Затурці, Марковичі - лише в два останні цієї осені надійде блакитне паливо.

Ще в другому кварталі нинішнього року "Львівгазвидобування" обіцяло підвести до Затурець газопровід і збудувати там АГРС. Потім термін їх здачі перенесли на цьогорічний день незалежності. Зараз вже початок листопада, а газу як не було, так і немає. Голова Локачинської райради Віктор Загорський вважає, що, в кращому разі, він може прийти в село лише наприкінці листопада. А тим часом у двохстах будинках із чотирьохсот їх мешканці, повіривши обіцянкам газівників, порозвалювали груби, замінивши їх газовими котлами. Ще гірша ситуація - в місцевій школі-інтернаті, де проживає 140 дітей з вадами здоров'я. Котельню тут переобладнали під газ.

А тим часом Локачинський газовий промисел набирає потужності. З початку року тут вже видобуто 50 мільйонів кубометрів газу. Волинського! Та область від
цього, окрім проблем, нічого не має.