При постійному зростанні цін на імпортний газ і нафтопродукти вітчизняна енергетика має все більше орієнтуватися на власні енергоресурси. Запаси вугілля в Україні дозволяють мінімізувати енергетичну залежність від імпортних енергоносіїв. Але при збереженні існуючої ситуації у вугільній галузі можуть бути знижені обсяги вуглевидобування.

Про стан і перспективи галузі розповідає Міністр вугільної промисловості Сергій Тулуб.

– Сергію Борисовичу, чи можна найближчим часом чекати позитивних зрушень у вугільній промисловості?

– На жаль, при такому стані шахт позитивних змін у галузі найближчим часом очікувати важко. Потрібна довга, кропітка робота, пов’язана з вирішенням застарілих проблем, які накопичились у вугільній промисловості. Сьогодні галузь фактично існує за рахунок проїдання виробничого потенціалу, закладеного в минулі роки. Темпи зносу виробничих потужностей шахт значно перевищують темпи введення нових потужностей. Дається взнаки також загрозливий для галузі дефіцит кадрів робітничих та інженерних професій. Лише на початку 2006 року чисельність робітників у вугільній промисловості скоротилася майже на 10 тисяч осіб. Високий рівень аварійності гірничошахтного обладнання тільки в цьому році призвів до втрат 6,5 мільйона тонн вугілля. Потреба в коштах на капітальний ремонт очисної та прохідницької техніки складає близько 300 мільйонів гривень. На шахтах експлуатується всього 43% механізованого кріплення, 44% прохідницьких і 29% очисних комбайнів. Решта техніки тільки захаращує шахти і потребує ремонту. До речі, кожна одиниця цієї техніки коштує сотні тисяч і мільйони гривень.

– Що зробив Уряд для вирішення нагальних проблем галузі?

– Уряд на чолі з Віктором Януковичем відразу ліквідував заборгованість заробітної плати для працюючих шахт. Кошти були спрямовані також на підготовку нової лінії очисних забоїв. А це означає, що відразу з’явились нові робочі місця. За підтримки Уряду за останні три місяці було збільшено виділення бюджетних коштів на будівництво й технічне переоснащення шахт. Якщо за перші сім місяців 2006 року на це було спрямовано 427 мільйонів гривень, то за останні місяці – 397 мільйонів. Повністю ліквідована заборгованість за відвантажене вугілля перед енергетиками і коксохіміками. Це дало змогу за серпень-жовтень збільшити відвантаження майже на 11%. Станом на 1 серпня 2006 року заборгованість із заробітної плати в галузі складала 166 мільйонів гривень. На сьогодні заробітна плата на вугледобувних та працюючих шахтовуглебудівних підприємствах виплачується повністю.

– Чи погоджуєтеся ви з думкою експертів, що нинішній Уряд віддає перевагу тепловим електростанціям, тоді як у розвинених країнах ставку роблять на атомні станції?

– Я б так не сказав. Уряд виступає за те, щоб на теплових електростанціях більше використовувалось українське вугілля, а не імпортні енергоносії. Як показує світова тенденція, у всіх великих вугледобувних країнах, починаючи з 2002 року, спостерігається зростання видобутку кам’яного вугілля. А збільшення видобутку бурого вугілля простежується ще з 2000 року. У нас поки що спостерігається зворотня тенденція, через що економіка держави стала критично залежною від імпортованих енергоносіїв, зокрема природного газу та нафти. Ще в 2000 році в Україні видобували за рік 80 мільйонів тонн кам’яного вугілля, а бурого вугілля – один мільйон тонн. У 2005 році річний видобуток вугілля в Україні знизився до 78 мільйонів тонн, а бурого – до 300 тисяч тонн. Ще недавно на теплових електростанціях 76% електроенергії вироблялося за допомогою вугілля, а зараз – лише третина. Для порівняння: в Китаї видобуток електроенергії за допомогою вугілля на теплових станціях становить 70%, в США – 60%, в Німеччині – 58%, а в Польщі – понад 90%. Зрозуміло, що за таких умов вугілля має стати головним енергоносієм України, адже запаси кам’яного вугілля в нашій країні становлять 117 мільярдів тонн, а бурого – близько 9 мільярдів тонн. Всього запаси вугілля складають 95% від загального обсягу запасів українського органічного палива.

– Як позначилась світова тенденція зниження цін на ринку нафтопродуктів на цінах за вугілля для населення?

– Ціни на побутове вугілля для населення вже знижені на 5% відповідно до зменшення цін на нафтопродукти.

– Не секрет, що приватизовані шахти працюють ефективніше за державні. Як підвищити ефективність роботи державних шахт?

– Одним  із шляхів підвищення ефективності роботи шахт Міністерство вугільної промисловості вбачає широке залучення інвесторів через приватизацію. Це доводять і показники роботи галузі. На сьогодні 42% вугілля видобувається на приватних шахтах, і аналіз їхньої роботи показує позитивну динаміку. Водночас лише 28% державних вугледобувних підприємств є фінансово збалансованими. Міністерством вже підготовлено законопроект про розвиток вугільної промисловості та особливості її приватизації і  передано до Кабінету Міністрів.

– Ви говорили, що існують серйозні кадрові проблеми у вугільній промисловості. Яка головна причина того, що відбувається старіння кадрового потенціалу галузі?

– Я наведу лише деякі цифри, з яких ви відразу зробите відповідні висновки. Зараз майже дві третини керівників шахт і кожен другий головний інженер – люди пенсійного віку. Якщо раніше щороку у вугільну галузь приходило 2500 випускників вищих навчальних закладів, то зараз тільки 50. Створити умови для притоку кваліфікованих кадрів можна лише підняттям престижності професії шахтаря. На колегії Міністерства вугільної промисловості недавно розглядався такий законопроект, що так і називався – „Про підвищення престижності шахтарської праці”.

– Чи будуть закриватися в Україні неперспективні шахти?

– Міністерство вугільної промисловості наклало мораторій на закриття шахт. Ми плануємо повернути до ефективної роботи 21 шахту й побудувати 7 нових. Так, вже відібрано 7 перспективних майданчиків із запасами більше одного мільярда тонн вугілля. Кілька варіантів розглянуто в Донецькій області. Наприклад, один із них – будівництво шахти „Краснолиманська” із запасом вугілля 130 мільйонів тонн. Що ж стосується майбутнього багатьох економічно непривабливих шахт, то, на жаль, всі шахти реанімувати не можна.

– Розкажіть про перспективні плани розвитку галузі.

– У Мінвуглепромі розроблено концепцію розвитку вугільної галузі до 2011 року. Мета концепції полягає у забезпеченні потреб економіки в конкурентноздатності вітчизняної вугільної промисловості. Відповідно до концепції, обсяги видобування вугілля в Україні планується збільшити до 100 мільйонів тонн на рік. Зараз концепція обговорюється в трудових колективах.

– В засобах масової інформації вже була інформація про те, що Міністерство вугільної промисловості планує виставляти на продаж об’єкти галузі.

– Так, у 2007 році Міністерство пропонує виставити на продаж 13 вугільних збагачувальних фабрик і 4 підприємства вугільного машинобудування. За дорученням Кабінету Міністрів підготовлено відповідний список на розгляд Фонду державного майна України. Зокрема, Мінвуглепром пропонує виставити на продаж державні пакети центральних збагачувальних фабрик „Добропільська” (вартість 14,5 мільйона гривень), „Жовтнева” (вартість 7,36 мільйона гривень), „Донецька” (вартість 0,6 мільйона гривень), „Вуглегірська” (вартість 1,37 мільйона гривень). Мінвуглепром також не має заперечень проти приватизації таких цілісних майнових комплексів, як центральні збагачувальні фабрики „Комсомольська”, „Узлівська”, „Михайлівська”, „Стаханівська”, „Україна”, „Росія”, „Червона Зірка”, „Червоноградська”, „Кіндратіївська”, які зараз перебувають в оренді. Крім того, наше міністерство запропонувало Фонду держмайна розглянути доцільність продажу 100% пакетів акцій державних підприємств Петровський завод вугільного машинобудування (вартість 14,7 мільйона гривень), Кіровський ремонтно-механічний завод (137 тисяч гривень), Макіївський завод шахтної автоматики (15,6 мільйона гривен), а також контрольний пакет Ватутінського механічного заводу (139,1 тисячі гривень).

– Який обсяг інвестицій потрібний для ефективної роботи державного сектора галузі?

– Сьогодні на шахтах використовується більше 7 тисяч одиниць обладнання, з якого 80% вже відпрацювало свій ресурс. Ми порахували і вийшли на цифру близько 7 мільярдів гривень на рік. Гадаю, що держава не зможе забезпечити таких капіталовкладень, тому ми шукаємо золоту середину між потребами галузі та можливостями держави. В першому читанні держбюджету на 2007 рік нам виділено 5,08 мільярда гривень. Зараз ми працюємо над цим питанням і, сподіваюся, остаточна цифра буде більшою.