2005-03-25

Схили схильні до зсувів <BR><EM>Але їх пильнують фахівці столичного спеціалізованого управління, застосовуючи сучасні новітні технології укріплення рухливих ділянок</EM>

Знамениті київські пагорби, які надають неповторності древньому місту, часом створюють немало проблем. Йдеться, зокрема, про зсуви у Печерському, Шевченківському, Подільському, Голосіївському і Солом’янському районах. А загалом весь правий берег — зсувонебезпечний. Крім хіба що Борщагівки і Святошинської околиці.

— Нічого дивного в тому немає, що в окремих місцях починає “рухатися” грунт,— розповідає начальник управління протизсувних підземних робіт столичної держадміністрації Олег Рубльов.— Наприклад, перепади між Дніпром і Печерським плато сягають ста метрів. Це — основний береговий схил. А ще ж маємо яри. Там теж є схили, які іноді “оживають”.

Крім того, за словами Олега Рубльова, Київ має складну геологічну будову. Два водоносних горизонти, що залягли під землею, також “схиляють” грунт до сповзання. Як відомо, водотривким шаром є глина. Ось на ній і на воді й розсовуються крутосхили.

Зсуви можуть бути спровоковані також і метеорологічними факторами, пояснює пан Рубльов. Він вважає, що кліматичні умови стають непрогнозованими. Скажімо, випадає багато снігу на незамерзлу землю. А коли пригріє сонце, починається різке танення. Через місяць-півтора, коли вода “осяде” й пройде свій шлях під грунтовим покровом, можна спостерігати зсуви. Але це все — від матінки природи. А окрім неї, господарюють ще й люди. Вони також допомагають приводити в “рух” наші схили (забудова з порушенням норм, прориви водно-інженерних мереж). Саме з витіканнями на водопровідних, каналізаційних спорудах і теплотрасах Олег Рубльов пов’язує підвищення рівня грунтових вод. Що ж стосується щільності забудови, її висотності, то це, на думку фахівців, не справляє відчутного впливу на зсувні процеси. Як і спорудження метро, підземних торговельних комплексів, гаражів, паркінгів. Інша справа — зливостоки. Не треба, певно, бути надто обізнаною людиною, щоб не помітити: на деяких київських вулицях після зливи хоч пливи на човні. Навіть на Хрещатику іноді доводиться довго маневрувати, щоб обійти вуличні “озера”.

— Зливну каналізацію тут будували ще в тридцятих роках минулого століття,— зауважив Олег Рубльов.— І хоч пізніше, вже після війни, комунікації реконструювали, однак їх пропускна спроможність виявилася недостатньою. А Хрещатик знаходиться в так званому яру. І сюди вода збігає одразу з двох пагорбів.

Схожа ситуація й на ділянці від площі Перемоги до Повітрофлотського шляхопроводу. До речі, тут ще й заплава річки Либідь. Тому діючі зливоприймачі не можуть впоратися з великим натиском води. Потрібна реконструкція комунікацій, стверджує Олег Рубльов. Тим паче на зсувоутворення це впливає. А найбільше — відсутність дощової і побутової каналізації в приватному секторі, будівлі якого розташовані на пагорбах. І хоча в столичної влади дійшли руки до малоповерхової забудови, проте багато проблем залишається.

— Протизсувні споруди в Києві будували в різний час,— наголошує головний геолог “протизсувного” управління Василь Боковий.— Є навіть зразки дев’ятнадцятого століття. Тому, хоч ми й застосовуємо новітні технології, без сучасної техніки роботи йдуть значно повільніше. Для будівництва штолень і галерей потрібні прохідницькі комплекси, а вони дорого коштують.

І це, до речі, не єдина проблема в роботі спеціалізованого управління. Його фахівці кілька років поспіль порушують питання про розробку нормативної бази інженерного захисту столичних територій від зсувів. Але віз, як мовиться, і нині там. Є загальні будівельні норми, а ось базових документів з експлуатації “рухливих” територій, гідротехнічних споруд й інших об’єктів немає. Фахівці управління розробили “доморощені” нормативи й сподіваються, що врешті-решт на державному рівні чиновники таки прислухаються до їхніх нарікань. Очевидно, є потреба в створенні галузевого департаменту, в якому опікувалися б “зсувними” проблемами. Допоки вони цілком і повністю віддані місту. До слова, в столичній казні завжди передбачають кошти на згадані роботи. Згідно з програмою протизсувних заходів до 2010 року, потрібно освоїти 80 мільйонів гривень. Схоже, багато робіт не буде виконано, бо коштів надходить недостатньо. Приміром, на нинішній рік заплановано спрямувати понад 12 мільйонів гривень. Але половину з них “з’їдять” поточне обслуговування інженерних споруд і зарплата працівників управління. На інвесторів особливо не розраховують. Якщо й залучають їхні кошти (а це приблизно десять відсотків від загальних обсягів капіталовкладень), то тільки на “локальному” рівні, тобто на якомусь конкретному об’єкті. Нині це є чи не єдиний шлях вирішення проблем зсуву. Завдяки будівництву підпірних стін, дренажу грунтових вод та перебудові каналізаційних, зливових магістралей за рахунок коштів інвесторів вдається уникнути багатьох геологічних проблем.

Останнім часом забудова в Києві почала викликати гостру і нерідко негативну реакцію. Особливо, коли йдеться про центральну частину міста. А в ній з’являються будмайданчики, причому на мальовничих схилах. Скажімо, на вулиці Грушевського вже завершують спорудження житлової висотки. В управлінні протизсувних підземних робіт запевнили мене, що цей проект погоджували. Причин для занепокоєння поки що немає. Будинок стоїть на 25-метрових палях, а в районі Паркової дороги вони ще глибше забиті в землю. Тому, вважають фахівці, навантаження на схил немає. Оскільки під будинком передбачають спорудити паркінг, доведеться перенести в інше місце тамтешню штольню. Роботи оплачуватиме замовник будівництва.

А взагалі, переконані в управлінні, потрібно видати розпорядчий документ, аби в ньому нарешті розставити акценти у стосунках проектантів і Головного управління земельних ресурсів. Часом вони діють несинхронно. Наприклад, після того, як уже готовий проект протизсувних заходів, раптом з’ясовується, що ділянки, на яких проводитимуться роботи, якимось чином продані приватним особам.