Газова проблема, що загострилася останнім часом, висвітлила десятки тем, прямо чи опосередковано пов’язаних із забезпеченням країни енергоносіями. З-поміж них чільне місце посідає робота вітчизняного нафтогазовидобувного комплексу, який, за офіційною інформацією фахівців галузі, міг би за сприятливих умов і комплексного підходу через два-три роки забезпечити видобуток 25-30 млрд кубічних метрів газу. А це половина загальнодержавної потреби!
На жаль, це райдужне припущення потребує обов’язкової ремарки. Внаслідок нахабного, руйнівного для економіки дерибану з видачею спеціальних дозволів, до якого вдалися попередні чільники Держкомприродресурсів, особливо в останні дні і ночі минулого владного режиму (з 17.12. по 31.12.2004-го), лише торік Україна недоотримала близько двох млрд куб. м газу.
Та недарма кажуть, що все таємне зрештою стає очевидним: за особистим дорученням керівника українського уряду, яке він дав на засіданні Кабінету Міністрів 11 січня ц. р., Міністерство охорони навколишнього природного середовища оприлюднило матеріали міжвідомчої робочої групи з визначення правомірності надання в 2003-2004 роках спеціальних дозволів-ліцензій на користування надрами. "Урядовий кур’єр" став першою газетою, яка одержала офіційний протокол цієї комісії і надає своїм читачам достовірну інформацію з перших рук.
Кажуть, що немає такої мети, яку б не виправдовували великі гроші. Так воно чи ні, але з-поміж 508 спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами низку ліцензій на 16 родовищ та площ, які належали державним підприємствам "Західгеологія", "Полтаванафтогазгеологія", "Чернігівнафтогазгеологія", "Кримгеологія", з липня по грудень 2004 року були під різними причинами анульовані та передані комерційним структурам без будь-яких аукціонів, конкурсних умов, лише за вольовим рішенням тодішнього керівництва Держкомприродресурсів.
Ось як "непрофесійно", за принципом "не зівай Хомко, на те ярмарок!" викрадали в народу України одне з найпотужніших Сахалінське нафтогазоконденсатне родовище, ліцензія на яке була видана державному підприємству "Полтаванафтогазгеологія" до 2006 року.
16 грудня 2004 р. утворюється приватна компанія ЗАТ "Укрнафтобуріння" (статутний фонд 256 тис. грн), серед засновників відразу три компанії з "близького" зарубіжжя – Британських Віргінських островів). Цього ж дня щойно народжена компанія подає заявку на отримання ліцензії на Сахалінське родовище (Харківська область), через три (!) дні Держкомприродресурсів ухвалює рішення про видачу ліцензії цій компанії, а ще через 10 днів її видає.
У зв’язку з експропріацією ліцензії ДП "Полтаванафтогазгеологія" поставлене на межу ліквідації.
Таким же робом відібрано ліцензії на стратегічно важливі для економіки країни Луценківське, Мехедівсько-Голотовщинське, Пилипівське, Шереметівське, Карайкозівське та інші нафтогазоконденсатні родовища.
Нові власники знали, на що йшли, – обсяг бюджетних коштів, вкладених у вивчення цих та деяких інших родовищ, ліцензії на які були забрані у підприємств НАК "Надра України", становить понад 1 млрд 250 млн грн. Натомість збитки національної компанії в 2004 році – близько 100 млн грн, а державного бюджету ще відчутніші.
Причому, коли державні підприємства отримували ліцензії у попередні роки на один-два роки, то "скороспілі" власники ставали господарями чужого відразу на 20 років. На такий строк з "барської руки" чиновників Держкомприродресурсів, приміром, ТОВ "Інтекгео" стало власником перспективної Косаківської площі, а маловідоме досі представництво зі складною назвою "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" "прикупило" Мехедівсько-Голотовщинське і Свиридівське газові родовища, у розробку яких мільйони коштів вклав колектив державного підприємства "Чернігівнафтогазгеологія".
Гадаємо, багато хто під час цього процесу пограбування країни утвердився в думці, що державний чиновник – це особа, обрана народом, щоб розподіляти хабарі. Інакше як розцінити той факт, що окремі фірмочки-скороспілки, як-от ЗАТ "Природні ресурси" і "Техностиль", були зареєстровані навіть за одною юридичною адресою – дерев’яною будкою на автостоянці по вулиці Північній у столиці. Виявляється, цього досить, щоб урвати "ласий шмат" – відразу три ліцензії на видобуток газу. Це настільки грубі порушення чинного законодавства, що їх неможливо виправдати.
Результати цієї історії з очевидним кримінальним присмаком плачевні. Переважна більшість з нечистих на руку власників так і не приступили до користування надрами, бо крім того, що вони мали очі завидющі, а руки загребущі, вміння давати хабарі і забирати чуже, нічим іншим, зокрема найменшими навиками видобування вуглеводнів, звісна річ, не володіли.
Держава тим часом несе величезні збитки, державні підприємства банкрутують, їхні колективи втратили роботу, працівники зарплату, країна – власний газ. Та намарне звертатися до совісті чи інших моральних чеснот тих, хто привласнив державне. Та незайве нагадати їм слова американського сенатора Гаррі Харта: "Якщо ви не хочете, щоб держава стояла у вас за спиною, вийміть руки з її кишень".
Доручення глави уряду про необхідність залучити до цієї справи правоохоронні органи не всі, на жаль, зрозуміли як вказівку до дії. За інформацією голови міжвідомчої групи, першого заступника міністра охорони навколишнього природного середовища Степана Лизуна, слідчі МВС активно працюють з матеріалами, про що йдеться в протоколі від 15 листопада 2005 року, а от Генпрокуратура, представники якої у роботі міжвідомчої робочої групи участі чомусь не беруть, допоки не поспішає дати належну правову оцінку діям посадових осіб колишнього Держкомприродресурсів, які надто щедро роздавали державне як своє.
Укотре тішать суди, які також досить оригінально утверджують законність. Так, Господарський суд Києва під головуванням судді І. Домнічевої, всупереч здоровому глузду, але на догоду фіктивним власникам, виносить рішення (цитуємо): "Заборонити будь-яким особам здійснювати дії, виконувати роботи з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки Сахалінського родовища вуглеводнів (Харківська область) та будь-яке інше використання ділянки надр, на якій знаходиться зазначене родовище". Зважте, кажуть фахівці НАК "Надра України", це не просто казуїстика, а фактичне знищення перспективного родовища, бо, якщо не розробляти розвідане родовище, воно обводниться і газу там не стане.
А з колегою І. Домнічевої, суддею Київського апеляційного господарського суду Л. Смирновою взагалі сталося дивовижне "роздвоєння": в справі щодо визнання ліцензії на промислову розробку Свиридівського та Мехедівсько-Голотовщинського родовищ, наданих компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" з кричущими порушеннями чинного законодавства, вона підписує відразу два рішення: про визнання їх дійсними і про визнання їх недійсними, чим ще більше заплутує питання і дає "охоронну грамоту" злодіям.
Нечистих на руку чиновників, непорядних посадовців, некомпетентних служителів Феміди вочевидь корумпують меткі бізнесмени.
Як і пообіцяв Юрій Єхануров, багато крапок у цій непривабливій історії поставить уряд. Aле чому у нас все робиться лише після розпорядження глави уряду? Aдже про наведені вище факти вже більше року відомо і Мінприроди, і СБУ, і Генпрокуратурі. Тобто було достатньо часу і повноважень, щоб повернути все, що вкрали газові і нафтові пройдисвіти.