28 квітня цього року в Україні вперше на державному рівні відзначається Всесвітній день охорони праці. Його встановлено за рекомендацією Міжнародної організації праці та у відповідності до Указу Президента України.

Який стан промислової безпеки та охорони праці в Україні нині?  Хто відповідає за  безпеку на робочих місцях? Як виглядає система попередження нещасних випадків на виробництві? На ці та інші запитання відповідає голова  Державного комітету України  з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду Сергій Сторчак.

Відзначення Всесвітнього дня охорони праці дає нагоду привернути увагу суспільства, органів державної влади, громадських організацій до вирішення питань охорони праці, промислової безпеки, надання всебічної підтримки потерпілим на виробництві працівникам.

- Як нині виглядає українська наглядова система?

- У своєму сьогоднішньому статусі, як центрального органу виконавчої влади, Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду був відновлений у серпні 2006 року, на першому ж засіданні нинішнього складу Уряду. У складі Держгірпромнагляду 26 територіальних управлінь, 28 експертно-технічних центрів, Національний інститут охорони праці України та Головний навчально-методичний центр.

Перелік завдань Комітету доволі широкий. Це здійснення державного нагляду за промисловою безпекою, охороною праці на підприємствах всіх форм власності,  нагляд за охороною надр та поводженням з вибуховими матеріалами в промисловості, розслідування аварій, нещасних випадків на виробництві. Основну ж функцію бачимо у запобіганні аварій, виробничого травматизму, тобто всіх тих негативних випадків, якими, на жаль, ще  часто супроводжується виробнича діяльність наших підприємств. Це постійний, щоденний контроль, спрямований на те, щоб людина, яка прийшла на виробництво була захищена та впевнена, що стан устаткування, яке використовується – безпечний, і на підприємстві роботодавцем робиться все необхідне, щоб виключити можливість нещасного випадку або аварії.

- Сергію Олександровичу, це Ваша друга каденція як керівника наглядового органу. Які відбулися зміни?

- Ті процеси, які відбувалися в суспільстві минулі два роки, безпосередньо торкнулися і нашого Комітету. Реорганізації, зміни керівників. Однак, система працювала, тому що за попередні роки механізм був налагоджений.

І сьогодні наша задача – налагодити роботу так, щоб система державного нагляду працювала абсолютно незалежно від політичних катаклізмів, що відбуваються в країні.  

- Що вдалося зробити за півроку?

- Не враховуючи тривалої процедури реформування, функціонування нової системи фактично розпочато із січня 2007 року. Нова назва – Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду – стала не просто зміною найменування, а окреслила нові акценти в ідеології та методології здійснення державного нагляду. Відтепер пріоритети надаються  промисловій безпеці, яка згідно зі стандартами є станом захищеності інтересів людей або майна від негативного впливу промислових аварій та їх наслідків.

Всі організаційні заходи спрямовані, насамперед, на оптимізацію наглядової системи. Ми поліпшили керованість структурними підрозділами. Здійснили ротацію деяких керівників для того, щоб більш якісно використовувати їхній досвід, кваліфікацію, моральні і ділові якості, а також з метою профілактики корупції.

Завдяки підтримці Уряду рівень оплати праці нашого інспекторського складу в цьому році майже наблизився до рівня відповідних категорій працівників підприємств. Особливо це стосується інспекторів, які здійснюють державний нагляд на шахтах, небезпечних за викидами газу та пилу. Це дозволило укомплектувати інспекції кваліфікованими кадрами, які набули відповідний соціальний статус. І це надзвичайно важливо, тому що інспектор є головною фігурою наглядової системи. Саме від його професіоналізму, принциповості, наполегливості залежить стан промислової безпеки на підконтрольних виробництвах.

- Як виглядає рівень промислової безпеки в Україні у порівнянні з іншими країнами світу?

- Міжнародна організація праці оцінюючи ризики для життя або здоров’я працівників, що обумовлені трудовою діяльністю, застосовує такі поняття, як: „Недопустимий”, „Задовільний”, „Допустимий” і „Незначний”.

У країнах Європи травматизм  відповідає рівню „допустимого”. Ще п’ять – шість років тому Україна належала до переліку країн із недопустимим рівнем безпеки. Тепер нам присвоєно статус „задовільного".  За даними МОП кількість працівників, на яку припадає 1 смертельний нещасний випадок в країнах з ринковою економікою на 23,5 тис. за рік, в Україні – на 11 тис., в країнах Америки – на 12 тис., у Китаї – на 9,5 тис., в Індії – на 8,7 тис.

Наша мета – довести  рівень промислової безпеки на підприємствах   України до рівня розвинених країн світу.

Тенденція останніх років – щорічне зменшення рівня загального травматизму в Україні на 5 – 10 %. І це не зважаючи на стале зростання обсягів промислового виробництва. Загалом, за цей час кількість нещасних випадків зменшилась у три з половиною, а зі смертельними наслідками - у два рази.

Запевняю, ми маємо достатній арсенал засобів переконання і примусу щодо тих, хто намагається ігнорувати норми і правила безпеки на виробництві. Це і перевірка підприємств, і зупинка виробництв, і накладання штрафів, і подача матеріалів до органів прокуратури, а також пропозицій щодо зняття з посади керівника будь-якого підприємства.

У 2006 році інспекціями Комітету проведено більше 207 тисяч оперативних обстежень підприємств, призупинено експлуатацію та виконання робіт на майже 253 тисячах об’єктах, до адміністративної відповідальності притягнуто понад 94 тисячі працівників (з них більше 20 тисяч керівників підприємств). Cума штрафів сягнула майже 7 300 тисяч гривень. Це дає свої результати. Завдяки зусиллям наглядової системи, керівників підприємств всіх рівнів, протягом першого кварталу 2007 року вдалося знизити загальний рівень травматизму на 14%.

- Чи цього достатньо?

- Звичайно ні! Наведені показники - не привід для заспокоєння. Ситуація із травматизмом ніяким чином нас не влаштовує. Тому пріоритетними напрямками діяльності Комітету у 2007 році є нагляд за промисловою безпекою у вугільній та будівельній галузях. Особливо, на підприємствах недержавної форми власності, де сталося майже половина всіх нещасних випадків зі смертельним наслідком. Так, у першому кварталі 2007 року на будівельних майданчиках загинуло на 14 працівників більше, ніж за аналогічний період 2006 року. Втрати вугільної промисловості у поточному році становлять 36 чоловік, а минулого року загинуло 168 шахтарів.

Звертаю увагу, що нещасні випадки це не лише трагедія конкретної людини та її сім’ї, а й втрати для реальної економіки країни. Адже гинуть і травмуються в основному чоловіки працездатного віку. Міжнародна організація праці підрахувала: щорічні втрати глобальної економіки від травматизму, професійних захворювань та загибелі працівників на виробництві складають 4 % від світового ВВП.

- Які основні причини високого рівня травматизму у вугільній та будівельній галузях?

- Однією з причин незадовільного стану промислової безпеки у будівництві - велика кількість фірм-одноднівок, що виникли разом із будівельним бумом в Україні. Вони створюються під окремі проекти, забудови, і як правило використовують некваліфікований найманий труд випадкових заробітчан. Такі «будівельники» зазвичай взагалі не оформлюють стосунки із роботодавцем, не мають не тільки спеціальної освіти, а й не проходять елементарних інструктажів з правил безпеки. Ще гірше те, що вони абсолютно незахищені соціально і у разі нещасного випадку залишаються сам-на-сам із своєю бідою.

Не останню роль відіграє також значне відставання нормативно-правової бази від сучасних форм і темпів будівництва, насиченості будівельних майданчиків складними механізмами та устаткуванням підвищеної небезпеки.

Схожі проблеми і на невеликих приватних вугільних підприємствах. Там непоодинокі випадки, коли лава належить одному суб’єкту господарювання, право на добування другому, а роботи здійснює третій. Комітет не проти приходу інвестора у вугільну галузь і зміни форми власності. Однак, ми проти легковажного, поверхневого підходу нового власника до такого об’єкта підвищеної небезпеки, як вугільна шахта. Неприпустимо, коли на одному шахтному полі працює декілька субпідрядників, але жоден з них не опікується питаннями безпеки. Власник повинен усвідомлювати і нести всю відповідальність за безпечну експлуатацію об’єкту в комплексі, наслідки його діяльності, безпеку праці шахтарів і екологічну безпеку. Ми проти власника, для якого отримання прибутку – понад усе.

- Які найближчі плани?

- Одним із пріоритетів Держгірпромнагляду  найближчим часом стане законодавче закріплення ідеології промислової безпеки – розробка Закону України „Про промислову безпеку”.

Серед найближчих планів також якнайшвидше доопрацювання „Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища”. Це взагалі дуже важлива тема, на якій коротко зупинюся. За часів існування Фонду охорони праці при  Держнаглядохоронпраці, Національна програма фінансувалася стовідсотково. Після утворення Фонду соціально страхування від нещасних випадків на виробництві, реалізація програми в частині профілактики виробничого травматизму практично зійшла нанівець, оскільки основний акцент Фонду був зроблений  на виплати регресних коштів. Тому Комітет ініціював розробку кардинально нового та чіткого механізму фінансування Національної програми, який знайшов підтримку всіх зацікавлених міністерств та соціальних партнерів і буде впроваджуватися найближчим часом. Такий механізм, який не дасть змогу коштам, виділеним на профілактику нещасних випадків загубитися серед загального бюджету Фонду.  І, повірте, з боку Комітету за цим буде над звичайно жорсткий контроль.