На 9 березня 2006 року у Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України анонсувалося проведення  прес-конференції з питань ліцензування об'єктів надрокористування в 2006 році, а також за підсумками перегляду і переводу  ліцензій, виданих Держкомприродресурсів у 2004 році з порушенням діючого законодавства, у нинішнє правове поле. Проте, замість заявленої  прес-конференції відбувся черговий круглий стіл за участю  міністра охорони навколишнього середовища Павла Ігнатенка, його першого заступника Степана Лизуна, голови   профільного комітету Верховної Ради Геннадія Руденка, представників компаній-надрокористувачів.

Наводимо фрагменти засідання.

П.Ігнатенко:

Формат бесіди – спілкування з надрокористувачами у присутності преси, але не навпаки. Прес-конференцію дамо, коли питання буде вирішено.  А сьогодні – проміжна зустріч, і я хотів би, щоб ви зрозуміли, наскільки ми працюємо відкрито і публічно.

Г.Руденко:

2004 рік був поставлений Прем‘єр-міністром під сумнів. Надрокористувачі, розуміючи, що інколи в цій країні потрібно працювати на випередження  (хоча офіційна позиція міністерства, як уповноваженого органу, щодо ліцензування публічною на той час не була), почали діяти саме так, збирати “круглі столи” і обмінюватися думками: а що ж було порушено в 2004 році?

Згодом почалися заяви, особливо на фоні нафтогазової кризи про, те, що в разі, якщо 2004 буде скасований, всі ліцензії будуть видані, зокрема державним підприємствам, то до кінця року буде в 1,5 рази підвищено видобуток газу (сьогодні - 20 млрд. кубів газу, а буде -  порядку 30 млрд. в кінці року.

Були названі цифри, прозвучало майже так – “вкрадено” всього порядку 600 ліцензій. На зустрічах, які ми збирали (фактично 2 круглих стола), були присутні 20-30 надрокористувачів, які мають різні точки зору.

Безумовно, почалися проблеми мабуть, від нас – депутатів Верховної Ради, які легітимізували Закон про Бюджет 2004 року, де чиясь “зла рука”, прикриваючись правильними речами, поставила питання про те, що всі ліцензії видаються на аукціоні. При тому, що на той момент порядку проведення аукціонів не було. Таким чином, майже на рік видача ліцензій була заблокована, а потім почали з‘являтися якісь хаотичні рішення. Можливо, вони були не досить прозорими, можливо, вони були не досить чітко виписані... Але хочу нагадати, що сьогодні уже 2 тисячі ліцензій чекають своєї черги. І теж принципово стоїть питання: “А як це робити? Більш прозоро? Менш прозоро? Чи взагалі питання аукціонів приживеться в Україні?” На даний момент було проведено один успішний аукціон.

І мені здається, що порівняння, яке ми зробили щодо ініціативи перегляду ліцензій 2004 року, це аналог повної реприватизації. Ми бачили, якими були наслідки  реприватизації, чи виграла від цього Україна чи програла. І складається таке враження, що Прем‘єр-міністра просто “підставили” окремі люди, і “підставили” в тому числі міністерство, якому зараз надали політичне завдання – виконати волю і скасувати всі ліцензії. А міністерство намагається прийняти найбільш оптимальне рішення.

 Але воно переходить  у площину суб‘єктивізмів, тому що з‘являється 2 списки: один список іде на анулювання з винесенням на аукціон, а другий список – це ніби порядні ліцензіати, які щось виконували...

Поява одного списку мене, як голову Комітету, більш-менш задовольняла, тому що я вважав, що така процедура суто законна – неправильно щось було зроблено, і ставлення одне до всіх – державні, недержавні, блакитні, помаранчеві – все одно.

Коли з‘являється 2 списки, тут уже постає питання суб‘єктивізму. Хоч формально вибудовано досить непогано: міжвідомчі комісії, робочі групи. Але все одно, я думаю, що ні преса, ні самі надрокористувачі не зможуть відійти від враження, що ці заходи – суб’єктивні. Як виходити  із цієї ситуації?

Я вважаю, що Прем‘єр-міністра “підставили”, примусили сказати, що ліцензування 2004 року – поза законом, і все має бути відмінено.

З‘явилося подання Генеральної прокуратури, і міністерство починає думати: що ж з цим робити? Можливо навіть, що варіант, коли міністерство прийме політичне рішення про задоволення вимог прокуратури, це буде більш гідним, аніж те, що сьогодні придумується 2 списки – “білих” і “чорних”. Я не можу сказати, що тут якась закрита інформація – дійсно, проводиться досить публічне обговорення непростої ситуації, що склалася, і яким чином з неї вийти.

Так, процедура 2004 року, повторюю, була не зовсім прозора, вона відбувалася у складних умовах. Але що робити в 2006 році? Чи повторювати досвід реприватизації, чи вводити якийсь мораторій, приймати політичне рішення про легітимізацію тих ліцензій – тут уже питання до Вас, до міністерства, яке Ви очолюєте, Вам потрібно приймати принципове рішення.

Надрокористувачі, з моєї точки зору, знаходяться у складній ситуації, тому що є бажання потрапити до “білого” списку. На сьогодні вони ніби всі в “чорному” списку тому, що була заява про 2004 рік; їх об‘єднує те, що вони, з позиції Прем‘єр-міністра, майже всі - порушники закону.

Отже, 2004 рік - поза законом. Мене, як законодавця, це не влаштовувало по суті, але по формату – ну ніби як Прем‘єр-міністр заявив про однакове для всіх ставлення...

10 днів тому позиція всіх була єдина - все зроблено правильно. З появою 2 списків – “білого” і “чорного” - мені здається, що позиція багатьох може змінитися: така ситуація, такі бізнесові принципи – не один за всіх, і всі за одного. Коли ти потрапляєш до “білого списку”, тоді вже проблема твого можливого опонента по бізнесу тобі байдужа.

Але мене цікавить інвестиційний клімат, мене цікавить, що на сьогодні частина приватних надрокористувачів складає 1,5-2 % у загальному балансі. Мені здається, що в окремих сегментах приватного сектору існує тенденція відносного конкурування, хоч і незначного.

Сьогодні закликом до перегляду легітимності надання ліцензій ми можемо, з одного боку, ніби навести порядок, з іншого – угробити на деякий час інвестиційний клімат.

Передбачається, що компаніям, які потрапили до так званого “білого” списку, буде запропонована доплата, і вони підпадають під принципи положення 2006 року, зокрема пункту 8 постанови № 168. Там процедура виписана, що без проведення аукціону дозвіл на користування ділянкою надр надається у разі ..., - і передбачено декілька пунктів.

Для тих, хто має надії розвиватися в газовому секторі, хочу сказати, що в даному документі є пункт, який вказує, що “без проведення аукціонів надається дозвіл на видобування природного газу, що реалізовуватиметься за регульованими державою тарифами”. Я навчився читати поміж рядками, тому класифікую його так: “монополія державної компанії на видобування природного газу”. Адже за регульованими тарифом працює лише державна компанія.

Таким чином, складається враження, що держава не хоче, щоб з‘являлися альтернативні видобувачі природного газу в Україні.

Поки що немає публічної інформації щодо цих списків. Надрокористувачі досить солідарні, що держава тут не права. Коли буде перший і другий список – побачимо, що позиція можливо зміниться у багатьох. Моя позиція залишиться незмінною, тому що я вважаю, що держава програє більше. При тому, що 2004 рік, я констатую, безумовно був з порушеннями. Але вище керівництво держави має собі поставити якусь мету. Мені здається, що тут є елемент певного спекулювання ситуацією. Чи всі надрокористувачі такі злодії? Люди чекали по 6, по 7 місяців отримання ліцензій. 2005 рік, до речі, теж чекали 8 місяців.

Це, мабуть, наша вина урядовців-депутатів, тому що ми вчасно не надавали можливості легітимно продовжувати процедуру отримання ліцензій.

Тому я констатую факт, що сьогодні в Україні, на жаль, надрокористування може перебувати спокійно лише під дахом або нас – депутатів, або вас – урядовців. Бажання принципово зробити прозорі умови відсутнє. Все. Крапка.

П.Ігнатенко:

Ні у міністерства, ні у Кабінету Міністрів ніколи не було і не буде “білих” і “чорних” списків. Позиція міністерства з самого першого дня була оприлюднена, і я її повторю.

 У 2005 році, коли відбувалася ліквідація Комітету природних ресурсів, який увійшов до складу міністерства, була паралельно створена міжвідомча робоча група, яка проводила перевірку діяльності у 2004 році. Вона свої висновки зробила і передала їх до Кабінету Міністрів. Там не була зазначена кількість ліцензій, не було зазначено надрокористувачів, кількість тих чи інших випадків. Це була узагальнююча картина того, що відбувалося у 2004 році. Все це було передано до Кабінету Міністрів для прийняття рішення. Відзначалось, що  надавались ліцензії з порушенням процедури, яка була записана в Законі «Про Державний Бюджет України на 2004 рік».

Що стало каталізатором цієї ситуації? У 2005 році ми дотримувалися процедури, визначеної нами, послідовно і спокійно.

Робочою групою, яка працювала згідно із Законом «Про зміни до Державного Бюджету України на 2005 рік», було анульовано 1018 ліцензій. Але паралельно працювала Генпрокуратура, яка надіслала нам припис і протест від 01.02.2006 року. В протесті йдеться про те, що ми повинні скасувати рішення робочої комісії, припис стосувався вимог невідкладно вжити заходів щодо анулювання в установленому законом порядку 508 дозволів на користування надрами, геологічне вивчення, пошук та розвідку покладів корисних копалин, в тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, виданих Державним комітетом природних ресурсів у період з 23 червня по 31 грудня 2004 року. Припис підлягає негайному виконанню, про що необхідно повідомити Генеральну прокуратуру України.

Тому я хочу, щоб всі розуміли: йшло два процеси – процес роботи міністерства по розгляду і перегляду можливих недопущень порушень Геолконтролем (Держгеолконтролем – ред.), Держгірнаглядом (Держгірпромнаглядом – ред.), так як це записано у законодавстві України. І згідно з цим уже у 2005 році приймались відповідні рішення. Анулювались ліцензії, надавались нові, особливо це стосувалось періоду трьох останніх місяців 2005 року.

Саме припис і протест Генпрокуратури і викликали каталізацію цих питань. Бо тут ми говоримо про дві речі: перша – це юридична складова, і друга – ,можливо, суб’єктивно-політична. Я хотів би зараз зовсім зняти питання щодо заполітизованості цього питання. Цього просто немає і не могло бути, бо всі люди розуміють, що такі питання пов’язані з подвійною стороною медалі. З одного боку, необхідно наводити порядок, потрібно у зв’язку з ситуацією, яка склалася на нафтогазовому ринку, вирівнювати і посилювати роботу, збільшувати приріст запасів, видобуток корисних копалин. З іншого боку, всі розуміють, що це викличе і суспільний резонанс, і, в першу чергу, може викликати певну негативну зміну інвестиційного клімату.
Це всі розуміють, розуміє і Прем’єр-міністр, і я особисто. Це та основа, з якою ми працюємо.

Приписи і протести – це ті речі, які потребують виконання в установленому законом порядку... Що стосується протесту Генпрокуратури щодо негайного анулювання рішень комісії, яка працювала в 2004 році - я підписав відповідний наказ, і ті рішення робочої комісії Державного комітету  природних ресурсів України були скасовані. Але це не означає автоматично де-юре анулювання ліцензій.

Бо механізми можуть бути тільки такі: механізм анулювання ліцензій згідно з рішенням Геолконтролю і Держгірнагляду; механізм анулювання ліцензій у судовому порядку. Третій механізм – якщо Генпрокуратура дає окремий припис на анулювання тієї чи іншої ліцензії на підставах, на які вони мають право або вважають, що це злочинні дії або інше.

Зараз йде мова про те, що прокуратура дала нам  припис “невідкладно вжити заходів до анулювання в установленому законом порядку 508 спеціальних дозволів на користування надрами”. І ми ці заходи вживаємо. І міністерство, і я особисто, і Уряд виходять саме з тієї точки зору, що ми не можемо допустити погіршення інвестиційного клімату і зупинки видобувних підприємств. Бо це – робочі місця, це – бюджет, це – те, що дає можливість давати позитивну реакцію в економіці в цілому. Тому я пішов (і доповідав про це Прем’єр-міністру) на такий механізм, який дозволяв би не ділити на “білих” і “чорних”, а розглянути кожний випадок окремо, кожну із ліцензій, яка була видана в 2004 році, створивши три підгрупи по трьом видам корисних копалин: по нафтогазу, по твердим корисним копалинам і по воді.

І ці підгрупи за дорученням профільних міністерств, які також опікуються інвестиційним кліматом і безперебійною роботою у своїй галузі (вугільна галузь, нафтогазова), розглядають кожне окреме питання, що пов’язане з тими критеріями, які вони вважають за характеристику їх нормальної стабільної роботи згідно ліцензійної умови.

І завершенням цієї  роботи буде те, що виділяться два блоки надрокористувачів, які отримували ліцензії: ті, які відповідають, на думку комісії, вимогам ліцензійних умов, і Геолконтроль не має до них жодних закидів, і ті, які повинні виставлятися на аукціоні  однозначно і не можуть бути переведені у правову площину згідно з постановою Кабінету Міністрів 2006 року про видачу ліцензій.

Ці рішення матимуть рекомендаційний характер. Бо комісія сама не може згідно з цим рішенням анулювати ліцензії. Вона цим і не займається.

Є просто широкомасштабна, потужна, об‘єктивна (бо суб’єктивна можна було б сказати, коли б я сидів у себе в кабінеті і особисто приймав рішення по тим чи іншим надрокористувачам) комісія у кількості понад 20 осіб, наразі уже 30 чоловік, навіть із залученням на рівні заступників міністрів профільних міністерств. Вона бореться за те, щоб не дати можливості зупинитися, не дай Боже, жодній свердловині, жодному кар’єру піску, граніту, щебеню, щоб не зачепити інтереси їх власників і тих, хто реально працює і в регіонах, і для держави.

Це - той баланс, який ми шукаємо. Цей процес продовжується. Він дуже складний, бо нормативно-правове поле не врегульовує ці питання. Уже сьогодні ми вийшли на те, що є рекомендації по 318 ліцензіям - тим, які згідно з механізмом 2006-го року, можуть бути видані не за принципом аукціону. І комісія запропонувала розглянути питання можливої доплати, але комісія, знову ж таки, дає рекомендації.

Ми працюємо над механізмом цієї доплати, але, знову ж таки, ... ми не будемо доплачувати, бо вважаємо, що 2004 рік ми пройшли законно, пройшли всі процедури. І це правда надрокористувачів.

Тому, щоб це всі розуміли і чули, я хотів ще раз підтвердити, що цей контакт у нас повинен бути постійним, і ваші пропозиції були би дуже важливі, і все ж таки дуже цікаво було б, якби це була спільна думка тих надрокористувачів хоча б по групах корисних копалин, які працюють, а не розмежовані... Давайте, кажуть, повирішуємо питання якось окремо. Я вам ще раз кажу, ніхто у цьому міністерстві не буде вирішувати питання окремо. І я звертаюся до надрокористувачів: не шукайте собі лобістів у міністерстві, що хтось буде відкушувати ту чи іншу ліцензію. Я цього просто не допущу!

На сьогодні маємо рекомендації від міністерств і комісії. Можна дійсно піти на безумовну вимогу прокуратури і вжити заходів шляхом підписання наказу про анулювання всіх 508 ліцензій. І тоді фактично викликати автоматичну зупинку тих родовищ, які працюють. А робота комісії полягає в тому, щоб в першу чергу виділити ті, які не працюють взагалі, які, як кажуть, не приступали до роботи, не вкладали кошти. Цей блок питання в нас вже відпрацьований: у нас є чітке розуміння - хто нахапався ліцензій, хто не працював взагалі, і 180 днів від дати отримання ліцензії... Вже 21  ліцензія анульована.. Вони були б анульовані у будь-якому випадку, згідно з поданням Геолконтролю.

Я виходжу з того, що, в першу чергу, надрокористувачі зацікавлені тим, аби отримати такий результат цієї роботи, який би потім ніхто не міг скасувати. Бо якщо зараз ми не витримаємо тиск і підемо на те, що „ні, давайте нічого не робити, все спустимо на гальмах”, і воно так пройде, зміниться і прокурор, зміниться і міністр, і ви будете мати ті ж самі проблеми або ще більші, бо я не знаю, як поставляться до цього наші наступники. Тому я виходив з того, що той, хто працював, повинен отримати такі дозволи, такі ліцензії, які б уже ніхто не зміг у нього забрати, окрім як у судовому порядку.

Ця робота безпрецедентна, такої масштабної роботи ніхто не проводив. Ми її спробуємо провести, і ми її доведемо до кінця. Тому приймати остаточне рішення, вибачте, але буду особисто я, бо в мене є припис Генпрокуратури.

GEOnews.com.ua

16.03.2006