Зізнаюсь, не раз відчував бажання поговорити з керівником, який представляє в Україні інтереси одного з наймогутніших у світі виробників будівельних матеріалів, – німецької групи "Кнауф". За порівняно короткий час німецький бренд просунувся у будівельному комплексі нашої країни так далеко, що мимоволі викликає захват. Близько 70 відсотків на ринку будматеріалів – продукція компанії "Кнауф Гіпс Київ", у розбудову якої, починаючи з 1999 року, інвестовано майже 30 мільйонів євро.
З редакційного досьє:
Гавриш Олександр Михайлович, 1960 року народження. Народився у с. Новичі Шепетівського району на Хмельниччині. Закінчив Берлінський університет імені Гумбольдта. Займався викладацькою діяльністю. Володіє кількома мовами. П’ять років працював директором СП "Шмайсер". З 1999 року – голова правління ВАТ з іноземними інвестиціями "Будмак Кнауф", з 2003-го – генеральний директор ТОВ "Кнауф Гіпс Київ".
Німці на вітер гроші не кидають
Обставини сильніші за бажання – я не перестрівся з генеральним директором міжнародної групи "Кнауф" доктором Хайнером Гаммом навіть тоді, коли він був у Києві, брав участь у міжнародній конференції з питань сучасного будівництва та виробництва будівельних матеріалів. Проте ця постать не зникала. Він був серед іноземних громадян, удостоєних ордена "За заслуги" з нагоди 13-ї річниці незалежності України. Нещодавно парламент прийняв закон про першочерговий порядок виплати заробітної плати, і знову згадався він. Починаючи свою діяльність на київському заводі "Будмак" одразу після його приватизації в 1997 році, Хайнер Гамм передусім наполіг на погашенні всіх боргів із заробітної плати перед заводчанами, одночасно піднявши її до середнього рівня в 100 американських доларів. Інакше кажучи, прийняв рішення, яке лише через сім років потому стане загальнодержавним правилом на законодавчому рівні. Нині на заводі "Кнауф Гіпс Київ" заробляють у середньому по 400 американських доларів на місяць.
Я не зустрівся з доктором Гаммом, зате побував на цьому підприємстві й познайомився з його генеральним директором Олександром Гавришем. Одразу скажу, порівнювати теперішнє виробництво гіпсокартонних плит з тим, що колись мали на цьому самому місці, вже некоректно. Структурно оновлене, технічно реконструйоване підприємство за шість років збільшило свою потужність утричі. Нині тут виготовляють майже 30 мільйонів квадратних метрів гіпсокартону на рік, а за часів СРСР було вдесятеро менше. Про виробництво сухих сумішей на основі гіпсу не йшлося взагалі, хоча будівельна індустрія Європи вже тоді під час внутрішніх опоряджувальних робіт покладалася саме на них, а не на мокру штукатурку. Отже, фірма "Кнауф" починала в Україні практично з нуля.
З редакційного досьє:
До складу міжнародної групи "Кнауф", заснованої в 30-ті роки в Німеччині, входить більш як 120 заводів у понад 30 країнах Європи, Азії, США та Південної Америки. "Кнауф" веде розробку гіпсового каменю в 53 кар’єрах та 12 рудниках у 23 країнах світу, запаси яких становлять близько 1,3 млрд. тонн, річний видобуток природного гіпсового каменю – 5 млн. тонн.
Філософія, яка прийшлася до вподоби
Стежачи разом з Олександром Гавришем за тим, як гіпсокартонні "сендвічі" рухаються конвеєрною стрічкою до прес-ножиць, я вислухав від робітників розповідь про те, як на зламі 2001-го, без перерви на новорічні свята, під орудою шести німецьких фахівців вони здійснювали реконструкцію. За їхніми словами, для цього знадобилося 22 фури імпортованого з Німеччини устаткування, 4,5 мільйона євро і три тижні тонкої інженерної роботи. В результаті – головна конвеєрна лінія стала довшою на сто метрів, система аналізу вологості продукції – автоматизованою і безперервною, а її собівартість не підвищилася завдяки радикальному зростанню обсягів виробництва. Але все це видимі передумови і наслідки технічної революції на окремо взятому підприємстві. Невидимі, більш важливі, полягали у перемозі філософії, яка прийшла на завод разом з інвестором. Це стосується і сповідування ринкових відносин на основі впровадження у будівництво прогресивних технологій, і європейського рівня культури виробництва, і реінвестування прибутків у власний розвиток – жодної копійки не виведено з обороту.
Триразового економічного ефекту було досягнуто не за рахунок скорочення робочих місць (на дільницях пакування та відвантаження продукції їх навіть додалося), не шляхом посилення інтенсивності, а завдяки зростанню продуктивності праці (про це тепер дбають комп’ютери та інша електроніка). Філософія інвестора, менеджменту прийшлася робітникам, що називається, до вподоби, тепер усі працюють як одна команда. Від появи на українському ринку "Кнауф" виграли не лише робітники заводу, а й столиця і країна загалом.
Адже відрахування в бюджети всіх рівнів торік сягнули 15 мільйонів гривень, а як виникає деінде надзвичайна ситуація або стихія, то, звісно, продукція перетворюється для регіонів на рятівний круг. Проте в кабінеті генерального директора компанії ми вели розмову про інше.
Один завод погоди не робить
– Олександре Михайловичу, бурхливі темпи виробництва виробів з гіпсокартону зумовлені, з одного боку, потужним струменем прямих інвестицій, а з другого – будівельним бумом в Україні. Тому сировину, мабуть, ви імпортуєте з Молдови і Польщі…
– Авжеж. І ми не збираємося відмовлятися від молдовського гіпсового каменю. Досі ми імпортували його для потреб свого заводу в Києві. А для створення власної сировинної бази фірма "Кнауф" у 2003 році стовідсотково викупила акції АТ "Деконський гіпс", що розташоване у Соледорі Донецької області. Тепер це підприємство реорганізовано і перейменовано на ТОВ "Кнауф Гіпс Донбас", має ліцензію на видобуток гіпсового каменю у кількох родовищах – Нирківському, Покровському, Михайлівському. Під нього розроблено інвестиційний проект на загальну суму майже 50 млн. євро.
Проект складається з двох етапів. Протягом 2003-2004 років створено гірничодобувний комплекс, здатний забезпечити заводи в Києві та Соледарі, а також цементні заводи України високоякісною гіпсовою сировиною (обсяг видобутку може становити майже 1 млн. тонн на рік).
Наступний етап – будівництво гіпсового цеху, заводу сухих будівельних сумішей і заводу гіпсокартонних плит. Фірма "Кнауф Інжиніринг" спільно з голландською фірмою "Тебодін" уже завершила розробку і погодження проекту. Площа забудови становить 20 тис. кв. м, а потужність заводу – 40 млн. кв. м гіпсокартону на рік. Повним ходом ідуть підготовчі роботи. Незабаром розпочнеться будівництво головного корпусу, а у вересні здійснюватиметься монтаж обладнання. Сподіваємося, що вже через рік новий виробник "Кнауф Гіпс Донбас" випустить свою першу продукцію. Донбаський гіпсовий камінь має високу ступінь чистоти – один з найкращих в СНД. Тому будівництво поряд з Нирківським кар’єром ще одного заводу доцільно і з економічного, і з технологічного погляду. Власне, виробництво дуже перспективне і створюємо його за новітніми технологіями.
– У когось може скластися думка, що ви зловживаєте монопольними правами…
– І даремно, гіпсокартон не єдине, чим ми займаємося. Адже внутрішнє опорядження квартир і офісів потребує виробів з кераміки, пластику, дерева, інших матеріалів, тож про монополізм говорити взагалі передчасно. А потім, не забувайте, що компанія "Кнауф Гіпс Київ" є асоційованим членом корпорації "Українські будівельні матеріали", яка є найбільшим виробником будівельних матеріалів в Україні. Ми тісно співпрацюємо у вирішенні багатьох питань стандартизації, охорони праці, екологічної безпеки, конкурентного права тощо.
Звичайно, протягом майже восьмирічної роботи в Україні фірмі "Кнауф" не раз доводилося стикатися з певними труднощами, але її керівництво, передусім доктор Гамм, знаходили можливості вирішувати їх конструктивно. Завдяки цьому отримуємо підтримку від корпорації "Укрбудматеріали", Держбуду України та інших владних структур.
Коли у 2002 році фірма "Кнауф" почала розширювати своє виробництво та впроваджувати його в донецькому регіоні, корпорація "Укрбудматеріали" теж надала їй необхідну допомогу. Сприяла отриманню ліцензії на розробку Нирківського родовища поблизу Артемівська, бо справа справді того варта.
Фірма "Кнауф" усіма своїми справами переконливо доводить, що вона, як один з найбільших інвесторів, прийшла на український ринок всерйоз і надовго. А її дочірні підприємства стають потужними національними виробниками, що здатні забезпечувати український будівельний комплекс високоякісними та економічними матеріалами.