Проблема копанок розв’язана, та не зовсім, повідомив заступник міністра вугільної промисловості Анатолій Сабинін під час "гарячої" телефонної лінії Кабміну.
Їх ще чимало, проте точної кількості назвати ніхто не береться, бо копанки як виникають, так і зникають – стихійно. Відомо одне: там гине багато людей. Вони працюють у каторжних, нелюдських умовах (за відсутності вентиляції), без жодних гарантій. Чому люди ризикують життям, працюючи на таких об’єктах? За словами Анатолія Сабиніна, одні – через те, що не мають іншого виходу, бо десь помилились на своєму життєвому шляху і їх не приймає суспільство, інші – через відсутність роботи у регіоні і те, що гроші віддають одразу за виконану роботу. Аби вирішити це питання, треба, щоб місцеві голови забезпечили людей роботою, а суспільство – з розумінням поставилось до знедолених, дало їм другий шанс на нормальне життя.
Крім того, неліцензовані копанки не сплачують податків. Зважаючи на все вищеперераховане, їхні керівники мають відповідати перед законом. Однак у житті доволі часто міліція добре знає, що, де і як відбувається, проте нічого не робить для того, аби прикрити незаконні і небезпечні об’єкти.
За словами заступника міністра вугільної промисловості, шахта Засядька – одна з найскладніших і найнебезпечніших, проте стала першою, що спробувала розв’язати газову проблему на науково-технічному рівні. На шахті по-новому проводиться дегазація, уже побудована власна газова міні-електростанція, яка покриває не лише шахтну потребу в електроенергії, а й затрати з електроносіїв по району (не лише електроенергії, а й гарячої води). Наступним таким проектом є Краснодонвугілля. Якщо оптимізація використання газу у всіх сферах промисловості та збереження енергоносіїв стане темою номер один на державному рівні, то, за оцінками міністерства, вже згодом його використання можна скоротити вдвічі.