Розбійник з японським прізвищем
«Домівкою» цунамі є Тихий океан. Найчастіше з цими непроханими гостями мають справу мешканці Гавайських та Японських островів. Хоча 26 грудня гігантські хвилі пройшлися якраз по всьому Індійському океану від Індонезії до східного узбережжя Африки. Слово «цунамі» — японського походження і означає «хвиля у гавані». А саме явище учені описують як серію хвиль, які мандрують океаном iз шаленою швидкістю. Це хвилі величезної довжини: відстань між «гребінцями» двох сусідніх сягає сотень кілометрів. Коли ці хвилі наближаються до берега, то починають «відчувати дно» швидкість їхнього руху зменшується, вони стають «дибки» — висота кожної хвилі різко зростає. При цьому цунамі стрімко «всмоктує» всю прибережну смугу води, щоб за кілька секунд «виплюнути» її на берег з неймовірною руйнівною силою.
Що будить звіра з глибин океану?
Океанографи описують цунамі як сейсмічні морські хвилі, оскільки вони найчастіше бувають наслідком підйому, падіння чи зсуву земної кори під дном океану. Останнє руйнівне цунамі в Азії було спричинено зсувом двох пластів земної кори на глибині 40 кілометрів під поверхнею океану. Така сейсмічна активність землі спричиняє виникнення в океані над місцем зсуву потужного водяного стовпа, який надає руху радіальним океанським хвилям — власне цунамі. Цунамі також можуть утворюватися в результаті підводної чи наземної вулканічної діяльності. Втім «вулканічні» цунамі значно слабші від своїх «підземних» родичів. Чи може бути цунамі результатом людської діяльності? Відомо, що будь-яке миттєве виділення великої кількості енергії в океані може викликати переміщення велетенських мас води і є потенційною причиною цунамі. Ще в роки Першої світової війни спостерігалися невисокі цунамі в результаті скидання в океан великих авіаційних бомб. Під час «холодної війни» здійснювалися випробування ядерної зброї у відкритих океанах, але дані про те, чи викликали вони цунамі, надалі перебувають у сейфах військових відомств США та Росії під грифом «Цілком таємно». Ймовірно, що ядерні вибухи таки викликають цунамі, бо в перiод гонки ядерних озброєнь керівництво США дуже турбувало те, що СРСР може піддати ядерній атаці не лише територію США, а й береговий шельф східного узбережжя, на якому розташовані великі американські міста, з метою викликати руйнівні цунамі.
Чим цунамі відрізняються від звичайних хвиль?
Цунамі цілком відмінні від звичайних хвиль. У їхньому випадку головним чинником, який визначає довжину та швидкість цунамі, є сила струсу, який її викликав. Висота хвилі в момент її зародження є до смішного малою — приблизно один метр, але її довжина, тобто відстань між хребтами двох сусідніх хвиль, значно і значно більша, ніж у випадку звичайних хвиль — до сотень кілометрів. Швидкість руху цунамі є також непорівняльно вищою від простих хвиль — в залежності від глибини води, до 800 кілометрів за годину. Саме з такою швидкістю рухалася 26 грудня хвиля азійського цунамі.
Берег і хвиля
З наближенням цунамі до узбережжя її поведінка стає залежною від кількох чинників. Двома головними з них є топографія морського чи океанського дна та форма берегової лінії. Якщо цунамі підбирається до берега мілкими водами, то висота його хвилі зростає від метра до більш ніж 20. Ось чому вони так особливо небезпечні для пляжів, які традиційно знаходяться на мілководді. Висота цунамі також значно зростає при зустрічі з береговими виступами, мисами. Якщо на підході до суші хвиля натрапляє на коралові рифи, то її сила значно розпорошується і вона атакує берег вже ослабленою.
У нашій уяві цунамі завжди постають у вигляді велетенських та лютих хвиль, але це не є загальним правилом. Навпаки, більшість цунамі підкрадаються до узбережжя як звичайний приплив. Але ця маса води лагідного вигляду з великою швидкістю накочується на сушу на кілометри вглибину і миттєво створює смертельні повені.
Цунамі інколи демонструють ще один свій «фокус» під назвою сейче — стояча хвиля. Вона утворюється в повністю чи частково замкнених водних басейнах. Найчастіше сейче спостерігаються у затоці Хіло на Гавайських островах. Це дивовижне видовище, коли велетенська хвиля зупиняється на місці і починає коливатися то в один, то в інший бік. Ми всі можемо створити мініатюрну модель сейче, коли різко поставимо на стіл склянку з водою. У цьому випадку в центральній частині поверхні на якусь мить виростає водяний «горб».
Час, упродовж якого цунамі доходить до берега, — це питання життя і смерті. Цунамі великої швидкості долає Тихий океан менш ніж за добу. У випадку останнього азійського цунамі, яке зародилося біля Індонезії, мешканці Шрі-Ланки, східного узбережжя Індії, не кажучи вже про Африку, мали шанси на порятунок, якби існувала ефективна служба термінового попередження про наближення біди.
Важливим питанням для виживання людей є те, скільки ж хвиль має цунамі? Цунамі зазвичай складається із серії хвиль, яку шанувальники чорного гумору називають «потягом цунамі». Час між наступом чергових хвиль, який ще називають періодом хвилі, становить лише кілька хвилин. В окремих випадках — максимум годину. Багато людей загинули, бо поверталися до своїх домівок після проходження першої хвилі цунамі, вважаючи її і останньою.
Поведінка цунамі часто непередбачувана. Американські вчені, які накопичили великий досвід спостережень на Гавайських островах, виділяють два типи дивацтв цунамі. У першому випадку, який вони називають «ефектом оминання», хвиля, немов жива істота, зростає і гнучко мандрує протоками між островами, хоча здатна не оминати перешкоду, а перекотитися через неї. В іншому — могутня хвиля цунамі доходить до берега і відбивається від нього, хоча має достатньо сили проникнути на кілометри вглибину суші. Щоправда, після відступу вона зустрічається зі своєю наступницею і потім, подвоївши сили, атакує землю.
Звір з глибин Тихого океану має родичів у всіх інших океанах світу. Донедавна вважали, що він є найсильнішим із них, поки 26 грудня його родич з Індійського океану не вирішив продемонструвати свою силу. Тепер найбільш спокійним у цьому відношенні вважають Атлантичний океан, оскільки його дно є значно менше геологічно активним. Помилковим є також уявлення, що цунамі є передусім грозою тропіків. Біля берегів Аляски їх спостерігають доволі часто, хоча варто зазначити, що вони є значно слабшими за своїх сестер із теплих морів.
«До нас прибуває містер Т. Сунамі»
Вранці 1 квітня 1946 року поблизу Алеутських островів, які розтягнулися від Аляски до Росії, стався землетрус силою 7,1 бала. Через п’ять годин велетенські хвилі викликаного ним цунамі докотилися до Гавайських островів. Наступаючи на берег, вони здіймалися заввишки на 17—18 метрів, а морське дно між ними оголювалося на 150 метрів. Стихія тоді забрала життя 159 осіб, переважно дітей, котрi з цікавості побігли оглядати морське дно, яке оголилося перед атакою першого цунамі. До речі, сучасні діти є більш досвідченими. Британський таблоїд «Сан» розповів про десятирічну британську дівчинку Тіллі, яку назвав «янголом iз пляжу». Перебуваючи на пляжі острова Пхукет фатального ранку 26 грудня разом з мамою та семирічною сестричкою, дівчинка помітила, що вода розпочала дивно поводитися: у ній з’явилися бульки і вона почала відступати від берега. Дівчинка пригадала, що саме такі ознаки наближення цунамі наводив їм на уроках географії вчитель, і розповіла про це мамі. Та нагадала, що між відступом води і ударом хвилі цунамі проходить приблизно десять хвилин. Жінка побігла з дітьми до готелю і попередила сто його мешканців. Ось так маленька спостережлива дівчинка врятувала життя приблизно 100 осіб.
Після цунамі 1946 року, яке знищило значну частину узбережжя Гавайських островів, вчені та уряди змушені були розробити першу у світі систему попередження про наближення стихійного лиха і 1948 року на Гавайських островах та інших територіях США у Тихому океані почала діяти Тихоокеанська система попередження цунамі. Якщо служба реєструє землетрус силою 7,5 бала чи більше за шкалою Ріхтера, то миттєво, ще не встановивши, чи дійсно виникло цунамі, передає всім службам цивільної оборони регіону наказ про евакуацію населення. З моменту заснування і до сьогодні Тихоокеанська система попередження цунамі видала 20 попереджень. У п’яти з 20 випадків ішлося про цунамі страшної руйнівної сили, які, у разі відсутності попередження, могли спричинити велику кількість людських жертв.
Держсекретар США Колін Пауелл під час відвідин знищеного стихією райського курортного острову Пхукет пообіцяв Таїланду допомогти створити систему раннього попередження про надходження цунамі. ООН також планує створити впродовж найближчого року систему попередження про цунамі в районі Індійського океану. Про створення такої системи також роздумують на Карибських островах та в країнах Середземномор’я. І в цьому немає нічого дивного, бо долю таїландського Пхукет може повторити грецький острів Родос.
У сейсмічно активній східній частині Середземного моря вже не раз виникали цунамі. Найстрашніше — у липні 1956 року, коли хвиля висотою 25 метрів атакувала остров Аморгос. Тоді загинули лише чотири особи, бо на той час цей регіон ще не був туристичним. Небезпека цунамі також загрожує південному узбережжю Італії та Тунісу, Алжиру і Марокко. Впродовж двох тисячоліть у Середземному морі було 20 великих цунамі. Вони спричинили тяжкі жертви 551 року в Сирії та Лівані, та в IV i XIV століттях у Єгипті. В ближчі до нас часи 20-метрова хвиля атакувала Стамбул.
Кілька років тому науковці з Тихоокеанської морської лабораторії, що в американському місті Сіетл, сконструювали перший у світі цунамометр, прилад для виявлення цунамі. Він складається зі встановленого на морському дні датчика, який реєструє різкі зміни тиску води. Інформація за долі секунди потрапляє до встановленої на поверхні моря на буйках апаратури, яка через системи супутникового зв’язку передає інформацію до кризових центрів. У цьому випадку час від повідомлення про появу цунамі до попередження населення становить не більше 15 хвилин. Люди повинні звернути увагу ще на один дивний, бо природний, «цунамометр». Хвиля цунамі, яка вбила на Шрі-Лінці приблизно 30 тисяч осіб, прокотилася також і Національним парком Яла, але на цих теренах не було знайдено жодної мертвої тварини — від кролика до слона. На думку заступника директора цього парку пана Ратнаяке, тварини відчули надходження катаклізму і сховалися у безпечних місцях.
Людська безвідповідальність та нехлюйство також сприяли зростанню масштабів останньої катастрофи. Прем’єр-міністр Таїланду відправив у відставку голову метеослужби цієї країни Супарерка Тансріратанавонга та наказав розпочати розслідування причин, за якими це відомство не попередило населення про стихійне лихо, хоча мало на це 75 хвилин. Відставлений метеоролог пояснив свою бездіяльність тим, що в Таїланді цунамі не було 300 останніх років і не було причин боятися. Але місцеві ЗМІ повідомляють, що попередження про цунамі не було зроблене, аби не лякати туристів та не завдавати таким чином збитків місцевому туристичному бізнесу.
Попередження про надходження цунамі не було зроблене в жодній країні Південно-Східної Азії. На Мальдівських островах стався взагалі анекдотичний випадок. Відразу після землетрусу поблизу Суматри вже згадана Тихоокеанська система попередження цунамі намагалася сповістити всі країни півдня Азії про небезпеку. Її службовці, зокрема, намагалися попередити про це по телефону президента Мальдівів, але автовідповідач постійно повiдомляв, що президент перебуває у відпустці. Не було зв’язку і з іншими службовцями. Ученим iз Гонолулу вдалося нарешті зв’язатися з черговим офіцером міністерства оборони та переказати йому, що через дві години на Мальдіви надійде цунамі. Офіцер передав міністру записку наступного змісту: «Через дві години до нас прибуде містер Т. Сунамі». Справа в тому, що англійською цунамі пишеться як tsunami. Міністр відреагував не кращим чином: надіслав до місцевого аеропорту офіційну делегацію зустрічати високого, хай особисто і не відомого йому гостя, про прибуття якого повідомили американці. На Мальдівах загинули лише 83 особи, але якби не вказане прикре непорозуміння, то жертв не було б узагалі.
Безмір світового океану
Існуванню кількох мікроскопічних країн Тихого океану загрожують не лише цунамі, а й зростаючий рівень світового океану, який у ХХ столітті піднявся на 20 сантиметрів, а впродовж цього століття, за прогнозами, підвищиться ще на півметра. Під загрозою затоплення не лише острівні країни, а також низинні райони в дельтах рік. На думку експертів ООН, до кінця цього століття приблизно 200 млн. осіб будуть змушені емігрувати, бо зникнуть ареали їхнього проживання. У випадку кількох острівних країн це вже відбувається. Так 11 тисяч 500 мешканців Республіки Тувалу («УМ» подавала розповідь про цю екзотичну країну), яка розташована у Тихому океані на дев’яти невеликих острівцях, найвища точка яких становить лише 4,5 метра над рівнем моря, вже невдовзі будуть переселені до Нової Зеландії. У разі виникнення подібного азійському цунамі жоден мешканець острівної республіки не залишиться серед живих.
Сейсмографи полярної станції Польської академії наук на острові Шпіцберген зареєстрували поштовхи, які сталися поблизу Суматри, а це означає, що 26 грудня затремтіла вся планета. Ми цього не відчули, але науковці стверджують, що у результаті катастрофи в Азії ми мали зустрічати цей Новий рік не рівно опівночі, а на… три мільйонні долі секунди пізніше, бо саме на стільки сповільнив оберти планети землетрус в Азії. Серед учених не бракує і бажаючих пояснити останнє аномальне потепління в Європі та ураганні вітри також землетрусом i цунамі в Азії. Вони звертають увагу на те, що після них Атлантика почала поводитися незвично: створювати глибокі циклони та надсилати їх до Європи і Азії.