Рівненські геологи завершують узагальнювати результати п’ятирічних пошуків родовищ міді на ділянці від райцентру Ратне на Волині до селища Рафалівка у Володимирецькому районі на Рівненщині.

Тим часом місцева влада прагне навести порядок із використанням іншого природного багатства Рівненщини — бурштину: днями голова облдержадміністрації Василь Червоній запропонував провести реорганізацію бурштинової галузі через об’єднання підприємства, яке переробляє, обробляє бурштин, і бурштинових копалень. Які ще перспективи має використання підземних скарбів Рівненщини? Аби з’ясувати це, ми запросили до розмови провідних спеціалістів Рівненської геологічної експедиції — начальника відділу, кандидата геологічних наук Івана Іванова та головного геолога Володимира Матеюка.

— Ось уже кілька десятиліть з’являються повідомлення про знайдені золото й алмази на Поліссі. Чи є в них перспектива для видобутку?
 
 
Іван ІВАНІВ:
— Сліди цих дорогоцінних дарів природи у нас справді є, а перспективу на алмази можу підтвердити. У 1977 році мене було запрошено з алмазних родовищ Якутії для пошуків цього дорогоцінного каміння на Рівненщині. Ми знайшли алмазоносну основу — кімберлітові трубки, маємо поодинокі цінні знахідки. Але продуктивним пошукам заважає стометрова ковдра порід, що лежить над уламками кімберлітів.

Щодо слідів золота, то нині вони не являють економічного інтересу. А от інше золото Полісся — бурштин — є унікальним не тільки для Рівненщини й України. За багатством покладів та гамою кольорів таких родовищ треба пошукати в світі. Але державі якнайшвидше треба навести порядок з видобутком, за світовою практикою (найкраще через старательські артілі) вирішити проблему цін. Інакше “дике” перекопування землі може занапастити родовище й завершитися екологічною бідою.

— Які з напрацювань рівненських геологів мають найбільшу перспективу?
 
Володимир МАТЕЮК:
— Розробка корисних копалин зумовлена не тільки їх наявністю, а й затребуваністю народним господарством. На перше місце я поставив би мідь. Адже в Україні своїх родовищ до відкритого нами досі не було. У той час як у Макіївці діє завод із переробки мідної сировини потужністю 120 тисяч тонн за рік. У закладених шурфах побіля Великого й Малого Мидська виявлено сліди розробок міді ще періоду Київської Русі, тобто тисячолітньої давності. Дослідженнями мідновмісних порід у нашому краї в довоєнний час займались поляки, але матеріали досліджень були вивезені й сліди їх пропали. За останні п’ять років на Волині та Рівненщині ми провели ґрунтовні пошукові роботи від Ратного до Рафалівки й тепер завершуємо їх під техніко-економічне обґрунтування. Отож за ставленням держави до фінансування пошукових робіт можна упевнено сказати: мідні рудники запрацюють.

На ділянці Гощанського та Здолбунівського районів хоч сьогодні можна освоювати родовище фосфоритів — тільки хто б узявся. Адже наші землі, з яких тільки беруть урожай сільгоспкультур, за останні десятиліття помітно деградували.

І, звичайно, проситься в господарські руки бурштин. Прикро, що не менше половини його потрапляє контрабандним шляхом в інші країни.

— А чи не варто підвищити в цінності те з дарів Божих, що маємо сьогодні в достатній кількості?

— Цілком правильна постановка питання. Приміром, Рівненщина — монополіст у видобутку базальту. Нещодавно на базі розробок Іванової Долини проводилась міжнародна конференція з розширення застосування базальтових матеріалів. Крім традиційних буту, щебеню, лицювальної плитки та пам’ятників, звертали увагу і на широкі можливості нетрадиційного застосування. Уже відомо, що супертонкі волокна товщиною два мікрони використовують як тепло-, звукоізоляційний матеріал у космічних кораблях та підводних човнах. Віднедавна базальтовою лускою стали покривати поверхні для убезпечення від агресивного середовища, наприклад, днища кораблів, а також цей матеріал додається як наповнювач до фарб і лаків, що багатократно підвищує їх стійкість. А армування базальтовими волокнами гальмівних колодок в автомобілях підвищує строк їх служби у шість разів!

— І наостанок. Я з того краю Рівненщини, з якого походять літописні “мечі харалужні”, що згадуються у “Слові о полку Ігоревім” — села Харалуг, Залізниця, Коловерть Корецького району. Чи маємо перспективи відновлення залізорудного видобутку?

— На Рівненщині справді зустрічаються болотні руди товщиною до метра і з вмістом корисної речовини до 20-30 відсотків. І не в одному місці зустрічаються сліди кустарних залізорудних розробок нашими пращурами. Але при тих запасах руди, що є на півдні України, економічної доцільності в наших більш як скромних запасах на сьогодні нема. Буває, що окремий вид сировини багатий за покладами, як, приміром, граніт у Березнівському районі, але ж основні його розробки знаходяться у Клесові та Рокитному, де є відповідна транспортна мережа.