2005-07-04

"Підпільний" кар’єр може знищити все живе...

Років із 20 тому в селі Тернавиця працював сірчаний кар’єр, у результаті роботи якого утворилося хвостосховище – суміш піску з водою, яку утримує дамба.

Є дорогою на Яворів, поблизу сіл Чолгини і Тернавиця, затишна оаза землі – орнітологічний заповідник “Чолгини”. Тут, на місцевих порослих зеленню озерах, уже багато років мешкають і гніздяться рідкісні птахи. Фахівці-орнітологи кажуть, що іншого такого унікального куточка немає в усій Західній Україні. Хтозна чому птахи вибрали саме це місце. Можливо, тому, що озера розташовані далеко від населених пунктів. Інша версія – заповідник розміщений уздовж траєкторій повітряних шляхів, якими літають птахи. Але останніми роками заповідник опинився перед загрозою знищення, зупинити яке наразі не в змозі громадськість і вчені, які забили на сполох. Причина – ця територія стала місцем несанкціонованого і масштабного видобування піску.

У 1989 році кар’єр перестав працювати, у 1995 р. його взагалі закрили. Років через два, розповідає член-кореспондент Академії гірничих наук України кандидат геолого-мінералогічних наук України Анатолій Маркович Гайдин, на цій місцевості утворилися озера, і на них почали прилітати рідкісні птахи. Але, оскільки пісок, який перекачували у суміші з водою, відмився від глинястих часток, його властивості стали кращі, ніж у природному заляганні. Такий пісок (білий на колір) відсортований і придатний для будівництва, тому поступово місцеві люди почали вибирати його для своїх потреб. З часом у підпільному піщаному кар’єрі “оселилися” кілька екскаваторів, які руйнують піщану дамбу, і одна за одною під’їжджають машини. Це попри те, що на території заповідника заборонено будь-який видобуток копалин, оскільки це може призвести до незворотних змін – наприклад, до зниження рівня води в озерах, зміни рослинного світу тощо. Але не тільки непоправною екологічною шкодою небезпечна така діяльність. Якщо піщану дамбу руйнуватимуть далі, каже Анатолій Гайдин, є велика ймовірність прориву пливунних ґрунтів з хвостосховища. У світовій практиці відомі подібні випадки з катастрофічними наслідками – ніхто не скаже напевне, що тоді може статися не тільки з озерами, а й із розташованими поруч селами. Голова Чолгинської сільської ради Руслан Мельник розповів, що і минулого, і позаминулого року звертався в районну раду з проханням допомогти припинити несанкціоноване видобування піску. Сільська рада зарадити біді не в змозі - територію, на якій видобувають пісок, давно віддано в оренду.

Орнітологічний заповідник “Чолгини” створили у 1997 році за рішенням обласної ради – зініціювали таке рішення науковці Львівського національного університету, зокрема завідуючий зоомузеєм університету Ігор Шидловський. У перші роки сюди приїжджали науковці зі всієї Європи – подивитися на диво. Птаство заповідника впродовж семи років досліджує Західноукраїнська орнітологічна станція на чолі з фахівцями кафедри зоології ЛНУ ім. І.Франка. На цій території виявили 176 видів птахів (44 відсотки всього видового розмаїття птахів фауни України). Чимало з них, наприклад, чорний лелека, підорлик малий, орел-карлик, орлан-білохвіст, кулик-сорока, мартин каспійський та ін., перебувають під охороною Боннської та Бернської конвенцій і занесені до Червоної книги України. Орнітологи розповідають, що щороку через Чолгинські водойми пролітають від 50 до 100 тисяч птахів. А під час осінньої міграції тут їх “зупиняється” понад 20 тисяч.

На території заповідника відпочивають приїжджі, сидять з вудочками рибалки, а місцеві жителі випасають худобу. Птахи і велика рогата худоба мирно співіснують – птахи іноді сідають коровам на спини і допомагають позбутися надокучливих комах. Невже всього цього одного дня може не стати?

Коментар для «ВЗ»

Василь Стрищак, заступник начальника Держуправління екоресурсів у Львівській області

Про забір піску з дамби інформації не отримував. Але обіцяю доручити своїм підрозділам перевірити її і повідомлю про результати. Чолгинський заповідник уже перебував перед загрозою знищення – існував проект, згідно з яким передбачалося осушити ці землі. Тоді зусиллями нашого управління, орнітологів та науковців інших країн загрози уникнули. Чолгинський заповідник – знаний серед орнітологів об’єкт площею 820 гектарів. За різними даними від 14 до 22 видів птахів, занесених до Червоної книги України, під час перельоту відпочиває на цих озерах. Ми маємо зробити все, аби зберегти його.