Такий неповторний ландшафт можна перетворювати на туристичний об’єкт лише в екологічно безпечних межах, ішлося на семінарі «Дністровський каньйон: екологія та рекреація», що відбувся в суботу в с. Незвиську Городенківського району. Він проходив у рамках організованого журналом «Карпати: туризм і відпочинок» історико-етнографічного сплаву по Дністру «Галич – Хотин», який стартував 16 серпня й завершиться 24-го. Того ж дня в названому селі відбувся і принагідний фестиваль музики і співу від молодих етнофольклорних колективів «Дністровська рура»...

Акція засвідчила потенційно високу відпочинкову привабливість, наукову значущість і потребу туристичного «народження» Дністровського каньйону. Так називають 150-кілометровий відтинок Дністра, який починається трохи нижче від мосту в Нижневі на Тлумаччині, в с. Буківні цього ж району, де правий берег річки вже значно вищий від лівого, що й створює видимість ущелини, правда, однобічної. Дністровські кручі тягнуться насправді аж за Хотин Чернівецької області, але за цим містом облаштовано водозабір, тож рекреаційна зона каньйону тут закінчується.

– Уже кілька років поспіль проводимо екологічні дослідження Дністровського каньйону, – сказав в ексклюзиві «Галичині» учасник семінару директор інституту екологічної безпеки та природних ресурсів ІФНТУНГ академік Олег АДАМЕНКО. – Найцікавіші тут, як на мене, розрізи силурського й девонського пластів, які сформувалися відповідно 440 і 360 мільйонів років тому. Вони демонструють фахівцям поступовість переходу в розвитку цієї території Землі від одного геологічного періоду до іншого. Це унікальне місце, про яке знають вчені геологи всього світу. На планеті відомі ще лише два такі релікти – у Великобританії та в Нью-Йорку.

Заслуговують на увагу і юрські відклади, і придатні для розвитку спелеології глибочезні сульфатні печери, і запаси фосфоритів крейдяного періоду. До речі, у 30-х роках минулого століття поляки добували тут фосфор, і відтоді зосталися шахти і штольні, які можна обладнати під своєрідні музеї – принаймні наші сусіди так роблять з об’єктами гірничодобувної галузі, які вже відслужили своє, тож могли б і нам підсобити чи просто передати досвід. Приваблюють і гідрологічні пам’ятки Дністра, зокрема водоспад «Дівочі сльози», і його ботанічний потенціал – надибуємо зразки такої, в тому числі й наскельної флори, які занесено до вітчизняної, європейської чи світової «Червоних книг». Опріч того, це ще й екологічно найчистіша місцевість не лише Прикарпаття, але й чи не всього західного регіону нашої держави. Принаймні в зоні каньйону – найменший вміст токсичних речовин як у ррунті, так у воді й повітрі. До речі, як недавно з’ясувалось, у дністровському повітрі підвищений вміст кисню. Тобто тутешні мікрокліматичні умови ще й вельми сприятливі для лікування. Торік у каньйоні працювала комісія обласної ради й ОДА, до якої входили й екологи та інші фахівці. і результати цих маркетингових розробок знайшли відображення у програмі розвитку туризму в нашій області до 2010 року. Словом, Дністровський каньйон – надзвичайно привабливий туроб’єкт. Та, розвиваючи його, споруджуючи об’єкти відпочинку, розгортаючи іншу інфраструктуру, важливо не забруднити його, що, скажімо, вже спіткало Яремче, щоб він і надалі зоставався екологічно найчистішою місциною.