Такий потенціал надр цілющого кримського озера Чокрак, за підрахунками фахівців Українського державного інституту мінеральних ресурсів, котрі провели дослідження рекреаційних можливостей Керченського півострова. Перспективи розвитку досі не освоєного належно курортного регіону беззаперечні. Адже тут є практично все: первозданна екологічна чистота, благотворне поєднання степового, гірського й морського клімату, чудові азовські та чорноморські пляжі, лікувальні грязі, ропа, мінеральні й термальні джерела... Та головну ставку у відродженні унікального краю зроблено саме на озеро Чокрак, якому - за підсумками досліджень учених - Кабінет Міністрів України присвоїв офіційний статус лікувального.

"Чокрак - це більше, ніж разом узяті Саки й Мацеста", -переконані спеціалісти Одеського інституту курортології і медичної реабілітації, які склали повну медичну характеристику озера. Його цілющий мул містить значну кількість сірководню, мікробних угруповань та срібла, значно ефективніший, ніж широко розрекламовані мінерали Мертвого моря.

Грязі Чокрака мають антимікробні властивості, містять так звані біогенні стимулятори - речовини, що посилюють життєстійкість організму, його опір різним хворобам. Сотні тисяч людей завдяки чокрацькій грязі та ропі повернули собі здоров'я, залишили на цих берегах милиці й пішли самостійно. Адже Чокрак здатен перемогти майже 50 різних хвороб. Запаси унікальної природної комори можна використовувати під час лікування навіть найскладніших недуг - аж до цукрового діабету й безпліддя.

У часи античності озеро вважали священним, на його березі височів храм. Жреці його "ціну на цілющий мул тримають і правлять небачену, у плату срібні гроші не беруть, а беруть лише золоті", - скаржився у папірусному посланні своєму прикажчику у місто Пірей давньогрецький купець Менофан. Чорним мулом Чокрака, за переказами, лікували рани й відновлювали силу воїни Скіфії, Кімерії, Боспорського царя Мітрідата Євпатора, завойовника світу Олександра Македонського, печеніги, готи й греки, римляни й генуезці, козаки й татари... Тож у тутешнього цілительства традиції давні. Не випадково саме тут у 1859 році збудували першу грязелікувальню Російської імперії. Заклад став настільки відомий, що вже тоді грязі звідси доставляли за кордон возами.

А наступна - Сакська грязеоздоровниця запрацювала тільки через півстоліття.

Новий етап у житті озера настав із приходом сюди дніпровської води Північно-Кримським каналом, коли розпочалося господарське освоєння Керченського півострова. Тоді феодосійці створили гідрогеологічну станцію, яка заходилася животворне озеро досліджувати, експлуатувати й охороняти. Отримані від видобутку грязі прибутки йшли на податки, проведення обов'язкових рятувальних спостережень, зарплату співробітникам, підтримку й розвиток природного скарбу. За рахунок власних заощаджених коштів збудували механізований комплекс видобутку грязі, обладнали робоче місце бригади "грязевиків", провели лінії електропередач, дорогу, дамбу. Призабута слава цілющої грязі знову зросла так стрімко, що її наперебій стали використовувати не лише кримські санаторії, а й оздоровниці Київщини, Полтавщини, Закарпаття, чимало регіонів Росії. Що далі більше - стали розфасовувати популярну чокрацьку ропу.

...Та сьогодні береги Чокрака безлюдні й порожні. Про першу грязелікувальню нагадують лише кам'яні брили. Її знищили, відступаючи в 1944 році фашисти, попередньо вивізши звідси десятки тонн грязі, яку ще довго використовували в оздоровницях Баден-Бадена. Нині занедбане озеро стрімко опріснюється, починає втрачати свій лікувальний базис, а минулого літа навіть вперше зацвіло синьо-зеленими водоростями. У таких умовах ропа губить свої цілющі якості. Сьогодні над Чокраком, запаси грязі якого становлять більш як 4,5 млн. кубометрів, нависла загроза знищення. Станція перебуває на межі загибелі, лінія електропередач розграбована, режимні спостереження не ведуться, видобувають й завантажують грязі вручну, бо автоматичний пункт уже давно перетворився на іржаве звалище. Чимало оздоровниць відмовилося від грязелікування через економічні нестатки. За 15 років видобуток цілющої грязі скоротився у 100 разів. Занепад Чокрака позначився й на приморському селищі Курортне, яке потерпає без інфраструктури й доріг. Місцеві жителі перетворилися на жебраків і пияків, хоча буквально під руками мають справді грандіозне багатство. За розрахунками спеціалістів, у надрах озера лежить три мільярди доларів. Створення станції для виробництва фасованої лікувальної грязі могло б окупитися уже за три роки. Бо за кілограм таких "пігулок" на міжнародному ринку вже дають чотири долари. Продаж цінної сировини має стати ефективним засобом порятунку озера, будівництва потрібної курортної інфраструктури. А ще людям на здоров'я і не без зиску для країни можна використовувати рясні саме тут унікальні сірчановодневі та мінеральні джерела. Та Чокрак і досі працює на економіку не держави, а окремих приватних підприємств і бізнесменів, які лише експлуатують дармову сировину, а про збереження довкілля не дбають. Нація тим часом втрачає могутнє джерело здоров'я. Чокрак закликає саме тепер звернути увагу на унікальне багатство його надр, не гаючись докласти сюди дбайливих рук і чималих, прозорих капіталів.