2005-10-10

Острозька долина - унікальний природний комплекс!

Розміщені на межі Середньої та Східної Європи Волинська та Подільська височини і низовина Малого Полісся, яка їх розділяє, відзначаються унікальними природними комплексами, аналогів яким немає в світі.

Однак завдяки родючим грунтам та сприятливим кліматичним умовам цей регіон характеризується високим рівнем сільськогосподарської освоєності. Природні ландшафти залишилися тут лише у вигляді островів, оточених з усіх боків сільськогосподарськими угіддями. Значні за площею ділянки природної рослинності збереглись лише на межі між Волинською та Подільською височинами і низовиною Малого Полісся в Острозькій прохідній долині. Ця долина - місце найбільшого зближення між Волинською та Подільською височинами. Вузький "перешийок" Острозької долини (2-8 км) з'єднує Мале Полісся з основною територією Поліської низовини. Площа долин -близько 24000га.

Своєрідна й геологічна історія Острозької прохідної долини. Геологи стверджують, що понад два мільярди років тому на місці, де вона нині розташована, утворився надглибокий планетарний тектонічний Гологоро-Кременецький розлом, який розділив Волино-Подільську плиту на два блоки -північний (Волинський) та південний (Подільський). Ця реліктова долина успадкована сучасними долинами річок Свитеньки (Збитинки, басейн Горині) та Замишівки з притокою Іловиця (басейн Стиру). Дно долини покрите піщаними відкладеннями, потужністю до 20 м, невід'ємним елементом рельєфу дна долини є дюни та вали, які місцеве населення називає гривами.

Під піщаними відкладеннями залягає мергель, завдяки якому долина відзначається значною заболоченістю. Найбільшими болотами є Бущанське (386 га) та Ілляшівське (247 га).

Північним схилом Острозької долини є південний уступ Волинської височини рельєф якої представлений ерозійними останцями Мізоцького кряжу. Ерозійні останці Кременецьких гір на північній межі Подільської височини являють собою південний схил долини. Останцеві гори схилів долини підняті над її дном на 300-380 м. Такий значний перепад висот надає ландшафтам Острозької долини особливої краси. Вона більше нагадує гірську, ніж рівнинну долину.

Завдяки своєму географічному положенню та своєрідній історії формування ландшафтів Острозька долина виявилась на перетині кордонів різних фізико-географічних областей. Вона є ландшафтним екотоном (перехідною зоною), в якому вузька смуга поліських ландшафтів дна долини оточена краєвидами, характерними для лісостепової зони в межах Волинської та Подільської височин.

Велика строкатість екологічних умов на невеликій території зумовлює розмаїтість рослинного покриву Острозької долини. Лісові фітоценози репрезентують весь спектр існуючих у рівнинній частині України угруповань: дубові, грабово-дубові, грабово-дубово-соснові, дубово-соснові, соснові, ясенові, чорновільхові ліси та рідкісні угруповання букових, скельнодубових та ялинових лісів.

Своєрідною і багатою є болотна рослинність Острозької долини. Найбільшим за площею та найбагатшим за видовим складом флори є Бущанське болото в заплаві р. Свитеньки поблизу с. Батьківці. Це один із найбільш східних форпостів середньоєвропейських карбонатних боліт, які приурочені до річкових долин на рівнинах та в передгір'ях Альп. Ці болота є залишками значно обширніших у минулому болотних екосистем. У зв'язку з інтенсивним планомірним освоєнням карбонатних боліт Середньої Європи, вони перетворилися на лучно-пасовищні угіддя. Характерні для цих боліт види рослин береза низька, верба чорнична, жировик Лезеля, коручка болотна, осока Девелла, росичка англійська, сашник іржавий, сверція багаторічна, тофільдія чашечкова, товстянка звичайна, язичник сибірський стали рідкісними видами. Іх популяції перебувають у регресивному стані і потребують охорони на всьому Європейському континенті. Всі ці види внесені до Червоної книги України. Бущанське болото є найбільшим осередком зростання цих видів не лише в Україні, а й в Європі в цілому. Виходячи з цього, долина річки Свитеньки має бути природоохоронною територією загальнодержавного та загальноєвропейського значення.

Видатні вчені-ботаніки В. Шафер та А. Барбарич відзначали унікальну екологічну роль Острозької долини як місця консервації гляціальних (льодовикових) реліктів, які в період зледенінь спустилися з Карпат на рівнину і збереглися в Острозькій долині до нашого часу. До таких реліктів належать всі згадані вище болотні види. Окрім них, до Червоної книги України внесені лісові види дифазіаструм сплющений, плавун річний, лунарія оживаюча, остранція велика, скополія карніолійска, вовчі ягоди пахучі, лілія лісова, підсніжник звичайний, гудаєра повзуча, венерині черевички, великоквіткова та довголиста булатки. Всього в Острозькій долині виявлено 35 видів рослин, внесених до Червоної книги України. Жодна з існуючих на Волино-Поділлі та Поліссі природозаповідних територій не має такої великої кількості охоронних видів рослин.

Не можна не згадати ще про один вид рослин, який трапляється лише в Острозькій долині. Це ендемік флори Полісся аконіт зубчастотичинковий. Раніше він був відомий лише з околиць Києва. Однак, у післявоєнні роки його там уже ніхто не знаходив. Вчені прийшли до висновку, що він зник зі складу флори України і планети взагалі. Виявлення цього виду в Острозькій долині на площі понад 300 га, на щастя, спростувало цю точку зору і водночас покладає на нас велику відповідальність - зберегти цей унікальний куточок природи єдине місце на планеті, де зростає цей вид.

В межах Острозької прохідної долини створено ряд природозаповідних територій: Бущанський ботанічний заказник загальнодержавного значення (385 га), заказники місцевого значення - Бущанський ботанічний (88,3 га), геологічний Мізоцький кряж (2526 га), лісові Будеразький (100 га), Любомирський (45 га), Мостівський (197 га), Ольхава (539 га), Мощаницький ентомологічний (44 га), Збитенськийй орнітологічний (200 га), Збитенський гідрологічний (458 га), заповідні урочища - Бір (679 га), Гурби (196 га), Мостівське (101 га).

Є ряд лісових генетичних резерватів та лісонасіннєвих ділянок. Із розрахункової лісосіки вилучені лісові ділянки на крутосхилах та біля водотоків. Всього 50 об'єктів вилучено із головного лісокористування, які займають 20 відсотків території Острозької долини. Вони роздрібнені у просторі і невеликі за площею (найчастіше 2-4 га). Інтенсивна лісозаготівля поблизу них не дає змогу зберігати унікальну природу Острозької долини. На її території вже допущено ряд екологічних прорахунків. Ведеться видобуток вапняків та торфу, проводяться вирубки пралісів на крутосхилах, зокрема й дуба скельного. Застосування важкої техніки під час трелювання деревини веде до глибокого пошкодження грунту та трав'яного покриву. Вирубки деревини поблизу острівних ялинників призводять до вітровальності ялини. Осушення боліт негативно впливає на гідрологічний режим долини, що, в свою чергу, призводить до усихання ялинників та вимирання рідкісних видів рослин у них. Вирубки скельнодубових лісів ведуть до їх фрагментації, що негативно впливає на їх стійкість та стан флори. Вирубки соснових лісів призводять до збільшення площ незакріплених пісків. Острозька прохідна долина є унікальним лісовим островом, з усіх боків оточеним густонаселеними містами -  Рівне, Дубно, Здолбунів, Острог, Кременець, Нетішин.

У зв'язку з цим вона з кожним роком зазнає дедалі більшого антропогенного пресингу. Якщо не вжити дієвих заходів щодо обмеження антропогенного тиску, унікальний природно-територіальний комплекс суттєво знизить свій екологічний потенціал, може втратити наукову та естетичну цінність. Острозька прохідна долина з півдня прилягає до філіалу заповідника Медобори - Кременецькі гори, а з півночі - до геологічного заказника Мізоцький кряж, що є унікальною передумовою для створення Волино-Подільського заповідника або природного національного парку.

Острозька долина цікава не лише з природничої точки зору, це також своєрідний історико-культурний регіон. Тут збереглись археологічні пам'ятки трипільської, городоцько-здовбицької, тишнецько-комарівської культур, залишки поселень доби бронзи та заліза. В роки Другої світової війни тут відбувалися запеклі бої українських учасників визвольних змагань з фашистами та енкаведистами. Збереглися могили героїв. Довкола долини розміщені визначні історико-культурні центри Великої Волині - Острог, Дубно, Кременець. Все це в комплексі є важливою передумовою для створення національного природного парку, в якому сувора охорона унікальних екосистем може бути поєднана з інтенсивним розвитком туризму, екологічним, естетичним та патріотичним вихованням молоді.

Микола ЯКИМЧУК, директор центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю Інституту геологічних наук НАН України, доктор фізико-математичнихнаук, професор, голова ради Міжнародного громадського об'єднання"Рівненське земляцтво"

Святослав ВАЩУК, виконавчий директор Міжнародного громадського об'єднання "Рівненське земляцтво", заслужений працівник культури України

Віктор МЕЛЬНИК, заввідділом природної флори Національного ботанічного саду ім. М. Гришка НАН України,  доктор біологічних наук, професор

Роман САВЧУК, доцент кафедри екології Рівненського гуманітарного університету,кандидат сільськогосподарських наук