Дивне будівництво

З багатьох причин те будівництво було досить дивним. Цей висновок можна зробити після ознайомлення з проектною документацією, наданою українській стороні після неодноразових вимог Міністерства закордонних справ України.

Перша дивина полягає в тому, що прямо на обкладинці багатьох томів проекту червоною лінією показано розташування дамби між російським берегом та українським

о. Тузла. Водночас про лінію державного кордону чомусь забули. Жодного слова не сказано про належність острова Україні і в самому тексті. Автори обминули і той факт, що будівництво передбачалося частково здійснювати на українській території.

На цьому дива не закінчуються. Проект було розроблено не до початку робіт зі зведення дамби, а після їх припинення (!). Про це свідчать численні дати погоджень і затверджень. Більше того, у проекті навіть згадуються наслідки існування прорану між островом і недобудованою дамбою. Зазначено, що в тому випадку, коли проран залишиться, острів буде інтенсивно розмиватися.

Можна припустити, що інженери-проектанти просто не знали про належність острова Україні. Але ж складовою проекту є цілий том погоджень, в якому десяток підписів високопоставлених посадовців. Уявити, що всі вони не знають, де проходить державний кордон, - неможливо. Його показано на багатьох атласах і картах, у тому числі шкільних.

Насправді, ситуацію легко пояснити, згадавши про переговори між Україною і Росією щодо делімітації акваторії Азовського моря. Російська сторона остаточно не визнала того, що Тузла належить Україні.

 Навіщо будували?

У проектних матеріалах, переданих російською стороною, зазначено, що створювана дамба має захистити береги Таманської затоки від руйнівної дії морських хвиль.

Що ж, можливо, це так. Але дамба може відігравати певну роль лише тоді, коли вітер і хвилі поширюватимуться із заходу і південного заходу. Коли вітер матиме інший напрям, умови для розвитку хвиль не зміняться.

Тому з'являються й інші думки. Одна з них пов'язана з особливістю розташування о. Тузла в Керченській протоці. Державний кордон (а він таки є) проходить між островом і Таманським півостровом. Водночас судноплавний шлях проходить між Тузлою і Кримським півостровом. Отже, йдучи з Чорного моря в Азовське (і навпаки), суднам доводиться заходити в українські територіальні води.

Судячи з усього, саме цей чинник є особливо неприємним для нашого північно-східного сусіда. Навряд чи справа в тому, що за прохід слід платити. Практика сплати за послуги поширена в усьому світі. Кошти, що надходять за прохід, ідуть на підтримку судноплавної обстановки. Щороку обсяг грунту, що виймається в Керченській протоці, обчислюється сотнями тисяч кубічних метрів. Окрім того, вийнятий грунт скидається в територіальні води України, що погіршує екологічний стан цієї ділянки Чорного моря.

Зовсім іншою була б ситуація, якби Тузли не існувало. Тоді інакше міг би проходити і державний кордон. Отже, мимоволі пригадуються слова про те, що "є людина - є проблема, немає людини - немає проблеми". Перефразовуючи, отримуємо "є острів - є проблема, немає острова - немає проблеми".

 Історія Тузли

Звісно, проектувальники дамби не могли обминути питання історії острова. Щоправда, вона у проекті подана дуже коротко і досить своєрідно.

Що ж, доведеться заповнити виявлену прогалину. У цьому випадку цінними є відомості мореплавців, що з давніх-давен проходили Керченською протокою. На першій з відомих карт, що складена венеціанськими мореплавцями наприкінці XІV ст., Тузла показана як острів. Те саме - і на карті 1559 р. Цікаво, що і в наступні три століття ситуація залишалася незмінною - на карті 1855 р. Тузла також показана островом. Лише наприкінці XІX ст. відбулося з'єднання Тузли з Таманським півостровом. Утворена коса виявилася зручною для населення острова і тому її прагнули підтримувати. Проте сильний шторм, що стався 29 листопада 1925 р., остаточно розмив косу, утворивши протоку завширшки кількасот метрів. Протягом наступних десятиліть її ширина досягла 4 км.

Годі говорити, що в проектних матеріалах історія Тузли починається саме з часу, коли острів був з'єднаний з Таманню. Не дивно, що в проекті часто вживаним словом є "відновлення".

Історію Тузли доцільно доповнити відомостями про господарське використання острова. Тут дуже важливим є той факт, що розташоване поряд м. Керч (у минулому -Пантікапей) було засноване греками ще у VІ ст. до н. е. Відтоді місто стало важливим транспортним вузлом і промисловим центром. Домінуюча роль Керчі у цьому регіоні залишається донині. Отже, господарські зв'язки острова з Керчю на порядок тісніші, ніж з Таманню. Про це свідчить хоча б той факт, що колись розташоване на острові селище Середня Коса адміністративно належало до Керчі. Поштова адреса його мешканців писалася так: Керч, Середня Коса, такому-то.

Не дивно, що за цих обставин ще у 1922 р. Тузлу включили до складу Криму. Зрозуміло, що після передачі півострова до складу України у 1954 р. Тузла залишилася його складовою.

 Дамба

Червона лінія, якою позначили дамбу в проекті, насправді повинна була стати досить значним гідротехнічним об'єктом. Проектна довжина становить 4,18 км, ширина - 24 м. Для того, аби збільшити стійкість дамби від дії хвиль, її відкоси мали закріпити каменем.

Дуже енергійним виявилося будівництво. Воно розпочалося 29 вересня 2003 р., і вже 1 жовтня довжина споруди сягнула 1395 м. 10 жовтня довжина становила 2340 м, 24 жовтня - 3750 м. До українського кордону залишилося лише 102 м.

Звісно, що такі масштабні роботи не могли не помітити з української території. Вже 1 жовтня 2003 року російській стороні було вручено ноту МЗС України. Проте на цьому будівництво не закінчилося. У зв'язку з цим нашою державою було застосовано всі можливі дипломатичні заходи, спрямовані на розв'язання конфлікту. Зрештою будівництво припинили.

 Екологічні наслідки будівництва

Звісно, що в проекті дамби розглянуто можливі наслідки впливу дамби на природне середовище. Проте основна увага приділена лише впливу на рибні ресурси в районі будівництва.

Насправді, екологічні наслідки будівництва дамби на цьому не вичерпуються. Адже йдеться про істотні зміни природних умов не тільки району Керченської протоки, а й всього Азовського моря.

Розпочнемо з того, що зменшення перерізу Керченської протоки неодмінно призведе до збільшення тут швидкості течії. Цей чинник важливий тим, що і за умов відсутності дамби швидкість течії у протоці буває дуже значною - до 1 м/с. Таких значень вона сягає при північному вітрі, який жене воду з Азовського моря.

Найбільша швидкость течії спостерігається у протоці між о. Тузла і недобудованою дамбою. Не дивно, що при цьому відбувається посилений розмив південно-східної частини острова.

Особливо суттєвими стануть зміни у Таманській затоці, більша частина якої належить Росії. При тому здебільшого негативними. Зменшення водообміну між Чорним морем і затокою призведе до зміни термічного і льодового режимів. Влітку вода тут більше нагріватиметься. У зимовий період відбудеться подовження періоду льодоставу і збільшення товщини криги. Отже, і влітку, і взимку звичним явищем у Таманській затоці стане дефіцит кисню у воді і як наслідок - задуха риби.

Дамба погіршить умови міграції риби між морями. Цей факт -теж не дрібничка,
оскільки основні промислові види Азовського моря (зокрема азовська хамса) навесні мігрують в Азовське море, а восени - у Чорне.

Своєрідними будуть наслідки будівництва і для захисту берегів Таманської затоки (власне, для чого і створювалася дамба). Коли спостерігатиметься північний вітер (а він, як правило, має найбільшу силу), у затоці формуватимуться дуже високі нагони. Відповідно руйнація берегів не зменшиться, а збільшиться.

Перелік негативних наслідків будівництва дамби можна доповнювати і доповнювати. Цьому присвячено дослідження, виконане фахівцями Українського наукового центру екології моря, Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова та ще кількох наукових установ.

Хоча негативні наслідки будівництва будуть більшими для російської сторони, це мало втішає. Адже природа на Землі одна. Будь-яку країну хочеться бачити багатою на рослинний і тваринний світ, з чистими повітрям і водою. Хотілося б вірити, що такі саме думки стосовно України дотримуватимуться і на східному березі Керченської протоки. Будемо сподіватися, що і повага до чужої землі там також зрештою з'явиться.

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ, доктор географічних наук для "Урядового кур'єра"